15 вересня 2020 року Справа №160/9352/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
12.08.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, в якому просить суд поновити строк позовної давності починаючи з 01.01.2012 року; визнати бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської ОДА (код ЄДРПОУ 25946540) щодо непризначення щорічної разової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як учаснику війни у відповідних розмірах згідно ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, протиправною; зобов'язати Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 25946540) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену суму за щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня як учаснику війни за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки згідно ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
На виконання вимог вказаної ухвали, позивачем 11.09.2020 року подано до суду заяву про поновлення строку давності. В обґрунтування заяви позивач посилається на рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020, а також в якості виняткових обставин на розгляд Верховним Судом зразкової справи №440/2722/20. Так підсумовуючи наведене зазначає, що провина та неможливість попереднього звернення до суду викликана саме неконституційними діями органів суб'єкту владних повноважень і саме тому строк позовної давнини повинен бути поновлений з 2012 року.
Вирішуючи питання наявності поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
В даному випадку, позивач заявляє вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо непризначення щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2012-2020 роки.
При цьому, з даним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду лише 12.08.2020 року.
Оцінивши наведені підстави для поновлення строку звернення до суду, суд вважає їх неповажними, з огляду на наступне.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до вимог статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Другої світової війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Згідно частини 4 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності щодо непризначення щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» слід обраховувати з 30 вересня відповідного поточного року.
Дана позиція кореспондується з відповідними висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 06.02.2018 року по справі №607/7919/17, в яких Верховний Суд встановив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо непризначення щорічної разової допомоги в необхідному розмірі за 2012 рік слід обраховувати з 30 вересня 2012 року; щодо непризначення щорічної разової допомоги в необхідному розмірі за 2013 рік - з 30 вересня 2013 року; щодо непризначення щорічної разової допомоги в необхідному розмірі за 2014 рік - з 30 вересня 2014 року; щодо непризначення щорічної разової допомоги в необхідному розмірі за 2015 рік - з 30 вересня 2015 року; щодо непризначення щорічної разової допомоги в необхідному розмірі за 2016 рік - з 30 вересня 2016 року; щодо непризначення щорічної разової допомоги в необхідному розмірі за 2017 рік - з 30 вересня 2017 року; щодо непризначення щорічної разової допомоги в необхідному розмірі за 2018 рік - з 30 вересня 2018 року; щодо непризначення щорічної разової допомоги в необхідному розмірі за 2019 рік - з 30 вересня 2019 року.
Позивач, в свою чергу, будучи обізнаним про порушення його прав стосовно виплати разової щорічної грошової допомоги в 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 році, у встановлений законодавством строк до суду не звернувся, доказів наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав.
Щодо посилання позивача, як на підставу для поновлення строку звернення до суду, на рішення Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 року, суд зазначає наступне.
Так, Рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
З огляду на рішення Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 року, суд дійшов висновку, що вказаним рішенням визнано неконструкційними окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, проте питання щодо терміну виплати вказаної разової грошової допомоги, встановленої статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Конституційним Судом України не вирішувалось.
Суд зазначає, що прийняття 27.02.2020 рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020 не може слугувати підставою для поновлення строку звернення до суду з метою отримання допомоги до 5 травня за 2012 рік, 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, оскільки його положення не можуть застосовуватись за минулий час, так як окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, - втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 27.02.2020.
Сам факт прийняття рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020, яким визнано наведені положення неконституційними, не міг бути перешкодою для звернення позивача до суду за захистом порушених прав в 2012- 2019 роках.
Отже, в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом або унеможливлювали позивачу вчасно, тобто до 30 вересня кожного року, дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів стосовно нарахування разової грошової допомоги.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач будучи обізнаним про порушення його прав, свобод чи інтересів стосовно виплати разової щорічної грошової допомоги в 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 році, у встановлений законодавством строк звернення до суду не звернувся, доказів обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав.
Згідно частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відтак, оскільки судом визнано неповажними підстави, наведені позивачем в клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд вважає за необхідне позовну заяву в частині вимог, які стосуються періоду з 2012 по 2019 роки повернути позивачу.
Керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог щодо визнання бездіяльності Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської ОДА щодо непризначення щорічної разової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 як учаснику війни у відповідних розмірах згідно ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, протиправною; зобов'язати Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації перерахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму за щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня як учаснику війни за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки згідно ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська