29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"10" вересня 2020 р. Справа № 924/931/20
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д., при секретарі судового засідання Сорока Д.В., розглянувши матеріали
за позовом ТОВ "Радивилівмолоко", с.Крупець, Радилівського району, Рівненської області
до ФОП Замялого Дмитра Володимировича, м.Хмельницький
про стягнення 20 795,71 грн.
Представники сторін: не з"явились
Суть:
До господарського суду Хмельницької області 11.08.2020р. надійшла позовна заява ТОВ "Радивилівмолоко", с.Крупець, Радилівського району, Рівненської області до ФОП Замялого Дмитра Володимировича, м.Хмельницький про стягнення 20 795,71 грн.
Ухвалою суду від 12.08.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
На адресу суду 27.08.2020р. від позивача надійшло клопотання з проханням суд закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті, судове засідання проводити без участі представника.
Ухвалою суду від 10.09.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представники сторін в судове засідання не з'явились.
18.09.2020р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання, у якому позивач просить суд позов задовольнити та розглядати справу без участі представника.
Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).
Враховуючи обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов'язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
21 лютого 2020 року між ТОВ «Радивилівмолоко» (надалі - Постачальник) та ФОП Замялий Д.В. (надалі - Покупець) укладено Договір поставки товару №270/п (надалі -Договір).
Відповідно до умов Договору, постачальник зобов'язався передавати у власність Покупця товар молокопродукцію - повне найменування, асортимент, кількість і вартість якого будуть вказані у накладних на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на передбачених цим Договором умовах. Кількість товару, що підлягає поставці, зазначається у накладних. Товар поставляється окремими-партіями, обсяг і строк поставки яких визначаються сторонами на підставі заявок Покупця.
Ціна Товару визначається в рахунках-фактурах, видаткових накладних, специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного Договору (п.п. 1.1, 2.1, 3.2 Договору).
Відповідно до п.5.1 Договору товар за цим Договором оплачується на умовах відстрочки платежу у продовж 5 (п'яти) календарних днів від дати отримання партії товару, яка зазначається в накладній.
На виконання умов Договору, позивачем було здійснено поставку товару (молочної продукції (сир твердий)) відповідачу на загальну суму 22 795,71 грн., згідно видаткової накладної №81335 від 28.02.2020 року, а відповідачем, в свою чергу, було здійснено часткову оплату товару на загальну суму 2000 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами №1605 від 02.06.2020р., №1643 від 04.06.2020р. та №1858 від 24.06.2020р..
Сума боргу 20 795,71 грн. також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 24.06.2020 року, який підписаний та скріплений печатками обох сторін.
На день подання позовної заяви розмір боргу відповідача за Договором складає 20 795,71 грн.
Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З положень ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки.
21 лютого 2020 року між ТОВ «Радивилівмолоко» (надалі - Постачальник) та ФОП Замялий Д.В. (надалі - Покупець) укладено Договір поставки товару №270/п (надалі -Договір).
Відповідно до умов Договору, постачальник зобов'язався передавати у власність Покупця товар молокопродукцію - повне найменування, асортимент, кількість і вартість якого будуть вказані у накладних на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на передбачених цим Договором умовах. Кількість товару, що підлягає поставці, зазначається у накладних. Товар поставляється окремими-партіями, обсяг і строк поставки яких визначаються сторонами на підставі заявок Покупця.
Ціна Товару визначається в рахунках-фактурах, видаткових накладних, специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного Договору (п.п. 1.1, 2.1, 3.2 Договору).
Відповідно до п.5.1 Договору товар за цим Договором оплачується на умовах відстрочки платежу у продовж 5 (п'яти) календарних днів від дати отримання партії товару, яка зазначається в накладній.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
На виконання умов Договору, позивачем було здійснено поставку товару (молочної продукції (сир твердий)) відповідачу на загальну суму 22 795,71 грн., згідно видаткової накладної №81335 від 28.02.2020 року, а відповідачем, в свою чергу, було здійснено часткову оплату товару на загальну суму 2000 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами №1605 від 02.06.2020р., №1643 від 04.06.2020р. та №1858 від 24.06.2020р..
Сума боргу 20 795,71 грн. також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 24.06.2020 року, який підписаний та скріплений печатками обох сторін.
На день подання позовної заяви розмір боргу відповідача за Договором складає 20 795,71 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі обставини справи, давши їм правову оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Відповідно до ч.1, ч.3, ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 083,20 грн. витрат на правничу допомогу.
У статті 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Водночас відповідно до ч.5 ст. 131-2 Конституції України та ч.1, ст. 58 ГПК України представником в суді може бути адвокат або законний представником.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та адвокатом Богун Галиною Олександрівною (свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю №1488 від 26.10.2018р.) укладено Договір про надання правової допомоги від 16.07.2020 р. № 2.
Відповідно до п.3.1 даного Договору за правову допомогу, передбачену в пункті 1.2 Договору клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному Додатковою угодою до даного Договору, яка є його невід"ємною частиною.
Відповідно до Додаткових угод №1 та №2 від 16.07.2020р. сума винагороди адвоката становить 5 083,20 грн., а саме претензійна вимога 3 год. - 1 270,80грн. та складання позовної заяви 9 год. 3 812,40 грн.
Вказана сума була оплачена позивачем, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №2 від 30.07.2020р.
Згідно із ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання відповідачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.
Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того судом зауважується, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Як вбачається із Додаткової угоди №2 від 16.07.2020р. сума винагороди адвоката становить 5 083,20 грн., а саме претензійна вимога 3 год. - 1 270,80грн. та складання позовної заяви 9 год. 3 812,40 грн. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували виконання адвокатом претензійної вимоги.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17, від 11.05.2018 р. та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.
Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Разом з тим, поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.
Згідно із ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як передбачено ст.15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням змісту прийнятого рішення, принципу співрозмірності, критеріїв пропорційності та розумності, складності справи, судом вважаються обґрунтованими витрати у розмірі 2 500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 130, 185, 191, 231, 232, 237, 238, 240, 241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Замялого Дмитра Володимировича, ( АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко", (с.Крупець, Радилівського району, Рівненської області, вул.Старики, 58б, код: 31259168) - 20 795,71 грн. (двадцять тисяч сімсот дев'яносто п'ять гривень, 71 коп.) - основний борг, 2 500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень, 00 коп.) - витрат на правову допомогу та 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні, 00 коп.) - витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.Д. Вибодовський
Віддрук 4 прим.:
1- до справи
2- позивачу - 35541, ТОВ "Радивилівмолоко", с.Крупець, Радилівського району, Рівненської області, вул.Старики, 58Б;
3 - відповідачу - 29000, ФОП Замялому Д.В., АДРЕСА_1 ;
4- відповідачу - 29000, ФОП Замялому Д.В., АДРЕСА_2