Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2266/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтотранс Плюс"
про стягнення сплаченого страхового відшкодування в сумі 5.987,73 грн
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
В липні 2020 до Господарського суду Харківської області звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" вул. Саксаганського, 70 м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 20033533) та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтотранс Плюс" (Мельникова,23 м.Харків, 61002, код ЄДРПОУ 37875689, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 5.987,73 грн. та судовий збір.
Ухвалою від 20.07.2020 р. було відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи та призначено судове засідання на 11.08.2020 р. о 10:20.
08.09.2020 р. на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи за відсутності представника позивача (вх. 3324).
Розгляд справи неодноразово відкладався з метою забезпечення процесуальних прав сторін та повного і всебічного встановлення обставин по справі.
14.09.2020 р. через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення на позовну заяву, в яких відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та вказує, що відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. При цьому, якщо особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (ст. 1194 ЦК України). Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. При цьому, ані позовна заява, ані додані до неї матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу перерахування позивачем страхового відшкодування потерпілому, так як і не містить жодного належного та допустимого доказу проведення ремонтних робіт пошкодженого автомобіля. Звіт про оцінку майна позивачем не складено та до матеріалів справи не долучено.
В призначене на 17.09.2020 р. судове засідання учасники справи своїх представників не направили.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених ст. 202 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на викладене, суд вважає, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
28.09.2018 між ПАТ СК ''Уніка" та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 032012/4605/0000001. Предметом договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням майном: транспортний засіб SEAT Ibiza реєстраційний номер НОМЕР_2 .
25 січня 2019 о 11:00 годині ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Еталон А079.32 реєстраційний номер НОМЕР_3 на перехресті проспекта Науки та вулиці 23 Серпня у м. Харків допустив зіткнення з транспортним засобом марки SEAT Ibiza реєстраційний номер НОМЕР_4 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. На місці ДТП сторонами було складено Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. Водій транспортного засобу Еталон А079.32 реєстраційний номер НОМЕР_3 визнав свою вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Еталон А079.32 реєстраційний номер НОМЕР_3 була застрахована за полісом № АМ9223072 в ПрАТ СК "ПЗУ Україна" (інформація розміщена на веб-сайт - https://policy-web.mtsbu.ua).
Позивач вказував, що розрахунок загальної суми непокритих збитків для повного відшкодування завданої шкоди та виплата страхового відшкодування проведено на підставі: Договору № 032012/4605/0000001 від 28.09.2018; страхового акту № 00287654 від 28.02.2019; наказу № 00287654 від 28.02.2019; платіжного доручення. Розрахунок непокритих збитків, які підлягають стягненню з Відповідача визначено наступним чином: 14 667,05 грн.- 8 679,32 грн.= 5987,73 грн., де:
14667,05 грн. - сума страхового відшкодування Потерпілому
8 679,32 грн. - покрита сума збитків договір-поліс № АМ9223072
5 987,73 грн. - непокрита сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з Відповідача.
Позивач просив суд стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 5987,73 грн.
Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказував, що відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. При цьому, якщо особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (ст. 1194 ЦК України). Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. При цьому, ані позовна заява, ані додані до неї матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу перерахування позивачем страхового відшкодування потерпілому, так як і не містить жодного належного та допустимого доказу проведення ремонтних робіт пошкодженого автомобіля. Звіт про оцінку майна позивачем не складено та до матеріалів справи не долучено.
Відповідач вказував, що позивач як на єдиний доказ виконання робіт підрядною організацією посилається на Рахунок-фактуру № АХ0-001092 від 08 лютого 2019р., який не відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» і Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а отже не може вважатися належним доказом ремонту автомобіля у справі. При цьому платіжне доручення № 128836 від 27.12.2019 року, долучене до матеріалів справи у якості доказу перерахування позивачем суми страхового відшкодування на користь потерпілого, у сумі 194335,89 грн. (призначення платежу: на ремонт транспортних засобів зг. дог. 14112016 від 13/12/2016 р.) не може вважатися належним доказом у справі, оскільки не містить жодних посилань на перерахування коштів саме як страхового відшкодування на підставі Договору добровільного страхування транспортних засобів № 032012/0000001 або страхового акту № 00287654 від 28.02.2019 року та складене через 10 місяців після видачі Рахунку-фактури № АХО-001092 від 08 лютого 2019 р. тобто із порушенням триденного строку, протягом якого Рахунок-фактура № АХ0-001092 був дійсним. Окрім того, до матеріалів справи не долучено Акт виконаних робіт, що, в свою чергу, свідчить про відсутність законних підстав для перерахування позивачем на рахунок підрядного підприємства страхового відшкодування у розмірі 14667,05 грн. (у т.ч. ПДВ - 2444,51 грн.), про стягнення якого складена дана позовна заява.
Також, відповідач зазначав, що відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Між тим, долучені до матеріалів справи документи не містять доказів фактичного здійснення ремонту автомобіля, а також документу на підтвердження того, що ДП «АВТОТРЕЙДІНГ-ХАРКІВ» є платником податку на додану вартість.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
За правилом ч. 2 ст. 8 ЗУ "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно п. 1 ст. 352 ГК України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо- транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно п. 33.2. ст. 33 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Положеннями ст. 988 ЦК України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно зі ст. 993 ЦК України, ст.27 ЗУ "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За змістом статей ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За положеннями п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як було встановлено судом, 25 січня 2019 о 11:00 годині ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Еталон А079.32 реєстраційний номер НОМЕР_3 на перехресті проспекта Науки та вулиці 23 Серпня у м. Харків допустив зіткнення з транспортним засобом марки SEAT Ibiza реєстраційний номер НОМЕР_4 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. На місці ДТП сторонами було складено Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. Водій транспортного засобу Еталон А079.32 реєстраційний номер НОМЕР_3 визнав свою вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Еталон А079.32 реєстраційний номер НОМЕР_3 була застрахована за полісом № АМ9223072 в ПрАТ СК "ПЗУ Україна".
Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 5987,73 грн, позивач посилався на Договір № 032012/4605/0000001 від 28.09.2018; страховий акт № 00287654 від 28.02.2019; наказ № 00287654 від 28.02.2019; платіжне доручення № 128836 від 27.12.2019 року на суму 194335,89 грн.
Таким чином, як на доказ виконання робіт підрядною організацією позивач посилається на Рахунок-фактуру № АХ0-001092 від 08 лютого 2019р., який не відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» і Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а отже не може вважатися належним доказом ремонту автомобіля у справі. Окрім того, платіжне доручення № 128836 від 27.12.2019 року, долучене до матеріалів справи у якості доказу перерахування позивачем суми страхового відшкодування на користь потерпілого, у сумі 194335,89 грн. (призначення платежу: на ремонт транспортних засобів зг. дог. 14112016 від 13/12/2016 р.) не може вважатися належним доказом у справі, оскільки не містить жодних посилань на перерахування коштів саме як страхового відшкодування на підставі Договору добровільного страхування транспортних засобів № 032012/0000001 або страхового акту № 00287654 від 28.02.2019 року та складене через 10 місяців після видачі Рахунку-фактури № АХО-001092 від 08 лютого 2019 р. Також, до матеріалів справи не долучено Акт виконаних робіт, що, в свою чергу, свідчить про відсутність законних підстав для перерахування позивачем на рахунок підрядного підприємства страхового відшкодування у розмірі 14667,05 грн. (у т.ч. ПДВ - 2444,51 грн.).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. При цьому, якщо особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (ст. 1194 ЦК України). Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. При цьому, ані позовна заява, ані додані до неї матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перерахування позивачем страхового відшкодування потерпілому, так як і не містить жодного належного та допустимого доказу проведення ремонтних робіт пошкодженого автомобіля. Окрім того, відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Між тим, долучені до матеріалів справи документи не містять доказів фактичного здійснення ремонту автомобіля, а також документів на підтвердження того, що ДП «АВТОТРЕЙДІНГ-ХАРКІВ» є платником податку на додану вартість.
Відповідно до ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).
Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).
За приписами ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Однак, всупереч викладеним приписам процесуального законодавства, позивачем не було надано до суду доказів на підтвердження заявлених доводів та вимог позовної заяви. Враховуючи викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість.
З урахуванням відмови в задоволенні позову та приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі не підлягають покладенню на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "21" вересня 2020 р.
Суддя Л.С. Лаврова