Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1536/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма", місто Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Надежда", місто Харків
про стягнення 113 667,61 грн.
за участю представників:
позивача - Тихоненко М.В. договір № 13/07/2020 від 13.07.2020 (адвокат);
відповідача - Гордієнко В.А. довіреність б/н від 30.07.2020;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Надежда" (відповідача) 113 667,61 грн., з яких: 63 811,10 грн. - сума основного боргу за Договором № 01/02/17-Н про охорону транспортних засобів та вантажів від 01 лютого 2017 року, 45 613,51 грн. - пеня та 4 243,00 грн. - три проценти річних, нараховані у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання за Договором. Також позивач просить суд покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Надежда" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/1536/20; розгляд справи постановлено здійснювати з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 13 липня 2020 року.
В ході судового засідання 13.07.2020 у справі № 922/1536/20 судом було задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Надежда" про відкладення розгляду справи (за вх. № 2485 від 13.07.2020); оголошено перерву в судовому засіданні до 03 серпня 2020 року, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України. Відповідну ухвалу, занесено до протоколу від 13 липня 2020 року.
В ході судового засідання 03.08.2020 у справі № 922/1536/20 судом було задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Надежда" про продовження строку розгляду справи по суті, з урахуванням положень пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020; в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020; оголошено перерву в судовому засіданні до 31 серпня 2020 року, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України. Відповідну ухвалу, занесено до протоколу від 03 серпня 2020 року.
31 серпня 2020 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Надежда" на позовну заяву у справі № 922/1536/20 (вх. № 19882), який було досліджено та прийнято судом до розгляду.
В ході судового засідання 31.08.2020 у справі № 922/1536/20 судом також встановлено позивачу строку до 07.09 2020 (включно) для надання до суду відповіді на відзив; встановлено відповідачу строк до 14.09.2020 для надання до суду заперечень на відповідь на відзив; оголошено перерву до 14 вересня 2020 року, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України. Відповідну ухвалу, занесено до протоколу від 31 серпня 2020 року.
В судовому засіданні 14.09.2020 судом оголошено, що 08 вересня 2020 до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма" на відзив (за вх. № 20654; штемпель Укрпошти від 07.09.2020) із доданими до неї додатковими доказами. Відповідь на відзив досліджено та прийнято судом до розгляду, як таку, що подано у строк та відповідає вимогам ГПК України.
Водночас вирішуючи питання щодо долучення до матеріалів справи додаткових доказів, суд керувався приписами статті 80 ГПК України: позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Представник ТОВ "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма", разом з тим, жодним чином не обґрунтував неможливість подання відповідних доказів разом з поданням позовної заяви з причин, що не залежали від нього. З огляду на викладене, суд, керуючись пунктом восьмим статті 80 Господарського процесуального кодексу України, не приймає до розгляду докази, подані позивачем до відповіді на відзив.
Крім того, 14 вересня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Надежда" подало заперечення у справі № 922/1536/20 (вх. № 21107), які також прийнято судом до розгляду.
Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 14.09.2020, позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні 14.09.2020 проти позову ТОВ "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма" заперечував, в задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі. Водночас, у разі встановлення обґрунтованості позовних вимог - застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог в частині пропущених строків (згідно відзиву на позов).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма" та заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Надежда", об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
01 лютого 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Надежда" (раніше - ВКФ "Надежда"; Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма" (Виконавець) укладено Договір за № 01/02/17-Н про охорону транспортних засобів та вантажів, згідно умов якого Замовник передає, а Виконавець приймає під охорону об'єкт № 1 та об'єкт № 2 на умовах та в порядку, передбачених даним Договором.
Згідно з пунктом 2.1 Договору охорони прийняття Об'єкта № 1 під охорону здійснюється на підставі письмової заявки Замовника, переданої засобами факсимільного зв'язку.
За змістом пункту 2.3 Договору при отриманні заявки Виконавець не пізніше 1 -ї години з моменту отримання повинен підтвердити її прийняття шляхом підписання та направлення Замовнику засобами факсимільного зв'язку.
Згідно з абзацом 2 пункту 2.4 Договору охорони під час здавання та приймання Об'єкта № 1 під охорону зобов'язана знаходитися матеріально-відповідальна особа Замовника. Замовник гарантує, що особи, вказані в заявці Замовника як його уповноважені представники керують вказаним транспортним засобом та підписують акт приймання та акт здавання об'єкта під охорону на законних підставах.
Відповідно до пункту 2.5 Договору охорони про прийняття (неприйняття) Об'єкта № 1 під охорону складається акт в 3-х примірниках: один представнику Замовника та два охоронцю.
Як визначено пунктом 2.9 Договору охорони під час прийняття Об'єкта № 1 під охорону, охоронець перевіряє цілісність пломби, тенту (кузова), а саме, чи не має тент (кузов) будь-яких пошкоджень або дефектів. Після прийняття Об'єкта № 1 під охорону, охоронець підписує акт прийняття об'єкта під охорону, у якому обов'язково ставить дату та час прийняття.
За змістом пункту 2.16 Договору охорони здавання Об'єкта № 1 з-під охорони здійснюється під час здавання вантажу отримувачу. Уповноважені представники Замовника перевіряють цілісність пломби, тенту (кузова), а саме: чи не має тент (кузов) будь-яких пошкоджень, а також здійснюють перевірки схоронності пломби. Після прийняття Об'єкта № 1 Замовник та вантажоотримувач підписують Акт здавання об'єкта з-під охорони, у якому обов'язково ставлять час та дату.
Відповідно до пункту 2.18 Договору охорони прийняття Об'єкта № 2 від уповноваженого представника Замовника здійснюється шляхом спільного огляду та запису про стан транспортного засобу, що приймається під охорону, у Шляховому листі. Передача скріплюється підписами представників Сторін у Шляховому журналі.
Як зазначається у пункті 3.1 Договору охорони вартість послуг, що надаються Виконавцем, становить 13 грн. 78 коп. за годину, у тому числі ПДВ 20%.
Згідно пункту 3.2 Договору охорони загальна вартість наданих послуг за кожним окремим перевезенням визначається шляхом множення кількості годин охорони на вартість однієї години. Загальна кількість годин охорони за окремим перевезенням визначається відповідно до часу прийняття та здачі охоронюваного об'єкта згідно з актом.
Оплата послуг здійснюється до 25-го числа місяця наступного за місяцем, в якому надавалися послуги на підставі рахунку Виконавця. Виконавець повинен надати акт наданих послуг не пізніше 3-го числа місяця наступного за місяцем, в якому надавались послуги. Замовник повинен підписати акти наданих послуг протягом 3-х робочих днів з дня їх надання або надати мотивовану письмову відому від підписання, в інакшому випадку послуги вважаються наданими в об'ємах, вказаних в актах (пункти 3.4, 3.5 Договору).
Звертаючись до суду із даним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма" зазначає, що на виконання умов Договору у період з 01 лютого 2017 року по 31 січня 2018 року, Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Надежда" було надано охоронні послуги, однак за прострочений до сплати період охорони, а саме: частково за грудень 2017 року та в повному обсязі за січень 2018 року акти відповідач не повернув в результаті чого 28.04.2020 на адресу відповідача акти скеровано додатково. Однак, зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг відповідач не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 63 811,10 грн., на яку позивачем також нарахована пеня в розмірі 45 613,51 грн. та три проценти річних в розмірі 4 243,00 грн.
Також позивач посилається на те, що з метою досудового врегулювання спору 28 квітня 2020 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Надежда" була надіслана претензія за вих. № 27/04/20-П від 27 квітня 2020 року про перерахування на рахунок позивача суми заборгованості у розмірі 63 811,10 грн. у семиденний строк з дня отримання претензії (копія претензії та доказів відправлення додаються). Проте, відповідачем не було повернуто на розрахунковий рахунок позивача суми забо ргованості, а претензія від 27 квітня 2020 року так і не отримана відпові дачем.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).
Укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Надежда" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма" Договір № 01/02/17-Н про охорону транспортних засобів та вантажів від 01 лютого 2017 року за своєю правовою природою є договором про надання послуг, регулювання якого здійснюється главою 63 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до приписів статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно частини першої статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.
Згідно частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Виходячи з положень глави 63 Цивільного кодексу України, сторонами договору про надання послуг є замовник та виконавець, предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності.
Замовник за договором про надання послуг - особа, що зацікавлена в одержанні послуги відповідного роду, яка замовила її надання на умовах, визначених договором та контролює надання послуги і оплачує її.
Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладений обов'язок надання послуги і надано право на одержання відповідної плати. Замовник за договором зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця.
Тобто у замовника відсутній обов'язок оплати послуг, якщо виконавець не може довести, що саме ним надані, та які саме послуги ним надавалися (правова позиція ВГСУ від 26.09.2013 у справі №920/251/13-г).
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами стосується виконання умов договору про надання послуг, а отже до предмету дослідження у даній справі входить встановлення обставин щодо фактичного надання позивачем послуг за договором, аналіз документів, поданих на підтвердження їх надання, виконання відповідачем зобов'язань з прийняття і оплати цих послуг.
Суд зазначає, що за змістом умов Договору № 01/02/17-Н про охорону транспортних засобів та вантажів від 01.02.2017 правовідносини сторін виникають після отримання Виконавцем заявки Замовника, її підтвердження Виконавцем шляхом підписання. При прийнятті об'єкту під охорону, а також після здавання об'єкта з-під охорони складаються відповідні акти, на підставі яких визначається обсяг наданих послуг (кількість годин охорони) та, відповідно, їх вартість.
Зокрема, як вже було встановлено судом, згідно пункту 3.2. Договору загальна вартість наданих послуг за кожним окремим перевезенням визначається шляхом множення кількості годин охорони на вартість однієї години. Загальна кількість годин охорони за окремим перевезенням визначається відповідно до часу прийняття та здачі охоронюваного об'єкта згідно з актом.
Відповідно, акти приймання-передачі об'єктів під охорону згідно з положеннями Договору, повинні містити вказівки на час прийняття та здачу охоронюваних об'єктів, відтак, такі документи мають істотне значення для визначення реального обсягу та вартості послуг, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма".
Крім того, акт приймання-передачі під охорону та акт приймання-передачі об'єкта з-під охорони вказують на зміст операції (послуги охорони), визначають її обсяг шляхом зазначення періоду, протягом якого здійснювалася охорона, та визначають одиницю виміру господарської операції - кількість годин охорони.
Подання замовлення замовника та його підтвердження виконавцем, передбачені пунктами 2.1, 2.3 Договору охорони, також є обов'язковими елементами взаємодії сторін за Договором і визначають реальний зміст домовленостей. Оскільки сам Договір охорони не містить вказівки на конкретне замовлення послуг охорони у конкретний період та у визначених обсягах, відсутність замовлення Замовника, підтвердженого Виконавцем, свідчить про відсутність досягнутих домовленостей між сторонами щодо надання охоронних послуг, що може мати наслідком відсутність виникнення прав та обов'язків сторін, пов'язаних з наданнями послуг та їх оплатою.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно також до приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Разом з тим, на переконання суду, позивачем не подано жодних доказів належного виконання умов Договору № 01/02/17-Н про охорону транспортних засобів та вантажів від 01.02.2017 та надання ТОВ ВКФ "Надежда" охоронних послуг у спірному періоді - грудні 2017 року та січні 2018 року.
Так, акт приймання-передачі наданих послуг є документом, який підтверджує не тільки обсяг наданих послуг, але й прийняття Замовником даних послуг. Достатність, вагомість, чіткість відомостей, що визначені в акті приймання передачі наданих послуг надає можливість не тільки встановити перелік дій, що були зроблені Виконавцем (позивачем), їх порядок виконання, але й визначає чи було послугами досягнуто бажаного (запланованого) результату їх надання та його форму.
З поданих до матеріалів справи копій Акту здачі-приймання робіт № ОУ-0001056 за грудень 2017 року на суму 77 875,90 грн. та Акту здачі-приймання робіт № ОУ-0000101 за січень 2018 року на суму 1 811,10 грн. (том І, арк.с. 82, 83) вбачається, що підписані такі акти односторонньо - позивачем (Виконавцем).
Водночас Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма" не доведено виконання умов 3.5. Договору, згідно якого Виконавець повинен надати акт наданих послуг не пізніше 3-го числа місяця наступного за місяцем, в якому надавались послуги. Згідно копії Претензії за вих. № 27/04/20-П від 27 квітня 2020 року (том І, арк.с. 22-24), яку Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма" 28.04.2020 скеровано на адресу ТОВ ВКФ "Надежда", разом із вимогою оплатити заборгованість, позивачем направлено і Акт здачі-приймання робіт № ОУ-00010569 за грудень 2017 року та Акт здачі-приймання робіт № ОУ-0000101 за січень 2018 року (із проханням їх підписати та/або надати зауваження).
Однак, твердження позивача саме щодо повторного направлення зазначених Актів на адресу ТОВ ВКФ "Надежда" нічим не обґрунтовано, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження цього факту, а відтак, суд дійшов висновку, що спірні Акти направлено позивачем 28 квітня 2020 року, тобто із порушенням визначеного Договором строку більш ніж у два роки.
Також не виконано позивачем і пункт 3.4. Договору, відповідно якого оплата послуг здійснюється до 25-го числа місяця наступного за місяцем, в якому надавалися послуги на підставі рахунку Виконавця.
Згідно поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма" доказів, Рахунок на оплату № 1041 від 31.12.2017 на суму 77 785,90 грн. та Рахунок на оплату № 102 від 31.01.2018 на суму 1 811,10 грн. направлено ТОВ ВКФ "Надежда" лише 03.06.2020 (на виконання вимог ухвали суду від 25.05.2020, якою позовну заяву ТОВ "АКБ-ОФ" залишено без руху).
Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.09.2019 у справі № 910/14566/18).
За наведених обставин, поданий позивачем Акт звірки взаєморозрахунків № 000007 станом на 25 квітня 2020 року, не підписаний керівником або іншим представником ТОВ ВКФ "Надежда", не може бути прийнятий судом в якості належного доказу в підтвердження наявності заборгованості відповідача, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.
Щодо посилань позивача на часткову оплату послуг - за грудень 2017 року у сумі 15 875,90 грн. із призначенням платежу: "Сплата охоронних послуг по супроводу вантажу акт оу-1057 від 31.12.2017...", суд зазначає, що надання послуг саме за Актом оу-1057 не є предметом спору, відповідний Акт до матеріалів справи не надано, а відтак, сама по собі часткова проплата відповідачем коштів на рахунок ТОВ "АКБ-ОФ" не може вважатися належним доказом на підтвердження надання позивачем охоронних послуг у спірному періоді - грудні 2017 року.
Інших документів, що відповідали б умовам Договору - заявки Замовника, її підтвердження Виконавцем; актів прийнятті об'єкту під охорону, а також здавання об'єкта з-під охорони, на підставі яких визначається обсяг наданих послуг (кількість годин охорони) та, відповідно, їх вартість, матеріали справи не містять.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши в сукупності надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що вони не можуть бути прийняті як належні, оскільки не є беззаперечними у взаємному зв'язку та не дають змогу повно, чітко, об'єктивно та достовірно встановити ті обставини, на підтвердження яких вони надані, а саме: надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма" послуг з охорони транспортних засобів та вантажів в порядку, передбаченому Договором. Отже, не доведено позивачем фактичні обсяги виконаних робіт саме на суму 63 811,10 грн., необґрунтованим є також і нарахування пені та 3% річних у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання за Договором.
Суд зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, враховуючи обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування, а відтак задоволенню не підлягають. Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма", заява про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.
Судовий збір за подання позовної заяви, відповідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишається за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма".
Керуючись статтями 124, 129 Конституції України, статтями 1, 13, 18, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма" - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "21" вересня 2020 р.
Суддя В.В. Рильова
справа № 922/1536/20