21.09.2020 Справа № 920/691/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи № 920/691/20
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001,
м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570)
до відповідача ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 )
про стягнення 59450 грн 65 коп.,
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
10.07.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 59450 грн 65 коп. (з яких: 52500 грн 01 коп. - заборгованість за кредитом, 490 грн 00 коп. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 441 грн 52 коп. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 6019 грн 12 коп. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії) за договором № б/н від 13.09.2019 , а також стягнути з відповідача судовий збір.
14.07.2020 суд звернувся до Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради із зверненням щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача.
20.07.2020 на адресу суду надійшла відповідь на запит, в якій зазначено, що відповідач зареєстрований за наступною адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 21.07.2020 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання. Зазначена ухвала направлялась судом на адресу відповідача.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Ухвалою суду від 28.08.2020 розгляд справи відкладено на 21.09.2020.
Сторони про дату розгляду справи повідомлені належним чином.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
13.09.2019 відповідач підписав Анкету-заяву (електроним цифровим підписом) (надалі - Заява), згідно якої приєднався до Умов та правил надання кредиту "Кредит КУБ" (надалі - Умови). Вищезазначене підтверджується копією заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг'КУБ» від 13.09.2019 та витягом з Умов (а.с.16-26).
Відповідно до п. 3.2.8.3 Умов та п. 1.1 Заяви позивач за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати відповідачу строковий кредит для фінансування його поточної діяльності та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов'язання відповідача щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та винагород.
Згідно з п. 1.2 Заяви відповідачу було встановлено розмір кредиту: 70000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання за Договором позивач виконав 13.09.2019, а саме перерахував кошти в розмірі 70000 грн на поточний рахунок відповідача, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.29-39).
Відповідно до п. 3.2.8.3.1 Умов повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення першим відповідачем позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві.
Згідно з п. 1.3 Заяви строк кредиту - 12 місяців з моменту видачі коштів. Кошти видані 13.09.2019. При цьому сторони погодили, що повернення тіла кредиту здійснюється щомісячним погашенням рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів.
Відповідно до п. 3.2.8.3.1.3 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, позивач на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови Договору, встановивши, інший термін повернення кредиту.
Крім того, згідно з п. 3.2.8.3.2 Умов за користування послугою клієнт платить щомісяця відсотки за користування кредитом в розмірі, зазначені в Заяві та Тарифах. Датами сплати відсотків є дати сплати платежів, зазначені в заяві, при несплаті відсотків в зазначений термін вони вважаються простроченими.
Відповідно до п. 1.5 Заяви проценти за користування кредитом становлять 4 % на місяць від суми заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач користувався коштами, проте прострочив виконання своїх грошових зобов'язань на суму 59450 грн 65 коп., з яких:
- 52500 грн 01 коп. заборгованість за кредитом,
- 490 грн 00 коп. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість,
- 6019 грн 12 коп. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії,
- 441 грн 52 коп. заборгованість з пені.
Позивачем до матеріалів справи надані розрахунки боргу та процентів (а.с.28).
Оскільки відповідач не виконав грошового зобов'язання, то позивач звернувся до суду з даною позовною заявою до відповідача про стягнення боргу, заборгованості по відсоткам, комісії та пені.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Щодо суми боргу та заборгованості по відсоткам.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вже зазначалось, судом встановлено факт отримання відповідачем від позивача 52500 грн 01 коп. грошових коштів та правомірного нарахування позивачем 490 грн 00 коп. відсотків.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 52500 грн 01 коп. та 490 грн 00 коп. заборгованості по відсоткам є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення комісії .
Відповідно до п. 3.2.8.3.2 Умов за користування послугою клієнт платить щомісяця відсотки за користування кредитом в розмірі, зазначеному в Заяві та Тарифах. Датами сплати відсотків є дати сплати платежів, зазначених в заяві, при несплаті відсотків в зазначений термін вони вважаються простроченими.
Згідно з п. 1.4 Заяви та п. 3.2.8.9 Умов клієнт зобов'язується сплатити банку комісію у розмірі, зазначеному в п. 1.4 Заяви - перші 6 місяців 1.8 відсотків в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6% від початкового розміру кредиту.
Як вже було встановлено судом, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання перед позивачем. Оскільки відсотки за користування кредитом передбачені сторонами у Заяві і розраховані позивачем вірно, то суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 6019 грн 12 коп. заборгованості по комісії (загальний період розрахунку, з урахуванням часткових проплат - з 13.10.2019 по 10.06.2020) є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги позивач про стягнення з відповідача пені.
Згідно ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до п. 3.2.8.10.1 Заяви та п. 3.2.8.3.3 Умов у разі порушення відповідачем будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права позивача, передбаченого п. 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2 відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний календарний день прострочення.
Як вже було встановлено судом, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання перед позивачем. Оскільки пеня передбачена сторонами і розрахована позивачем вірно, то суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 441 грн 52 коп. пені (загальний період розрахунку, з урахуванням часткових проплат - з 13.02.2020 по 10.06.2020) є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо підсудності даного спору:
Пункт 1 частими 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України закріплює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких с фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
У пунктах 4.17. - 4.23. постанови від 13.02.2019 по справі № 910/8729/18 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За частиною першою статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
За положеннями статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
З матеріалів справи, а саме Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006895628 станом на 14.07.2020 зазначено, що 30.01.2020 припинено підприємницьку діяльність ФОП Васильковського Андрія Юрійовича (власне рішення).
Отже, відповідно до вказаних змін, з 15.12.2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалась зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, а також у постанові Верховного суду від 27.02.2019 у справі № 724/38/18.
Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник щодо не належного виконання відповідачем Договору про постачання електричної енергії № 297 від 10.08.2006, укладеним між позивачем та ФОП Шаповаловим Т.В.
Таким чином, правовідносини сторін виникли з виконання правочину (кредитного договору) у господарській діяльності.
Щодо цього питання, Верховний Суд в постанові по справі № 910/8729/18 від 13.02.2019 року роз'яснив, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, враховуючи вищезазначене, спір у даній справі розглядається за правилами господарського судочинства.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору.
Керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення 59450 грн 65 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) 52500 грн 01 коп. заборгованості за кредитом, 490 грн 00 коп. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 441 грн 52 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 6019 грн 12 коп. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 2102 грн витрат по сплаті судового збору.
3. Видати Акціонерному товариству Комерційному банку "Приватбанк" наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 21.09.2020.
Суддя С.В. Заєць