"10" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1169/20
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Гут С.Ф.
При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Карабак В.А. ордер №1018103 від 26.06.2020 р.;
Від відповідача: - не з'явився.
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" до відповідача - Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" про стягнення 1 173 309,39 грн., -
27.04.2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 1210/20) до відповідача - Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" про стягнення 1 173 309,39 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2020р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначення підготовчого засідання на "28" травня 2020 р. о 10:00 год.
27.04.2020р. разом з позовною заявою позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" звернувся до суду з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (за вх.ГСОО№ 10463/20), у якому позивач просить суд здійснити розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити: Господарському суду Запорізької області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2020р. у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" від 27.04.2020р. вх.ГСОО№10463/20 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції було відмовлено.
07.05.2020р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшло клопотання за вх№11441/20 про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
25.05.2020р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшло клопотання за вх№13076/20 про перенесення розгляду справи із застосуванням відеоконференції.
25.05.2020р. до канцелярії господарського суду від відповідача надійшло клопотання за вх.№13031/20 про відкладення розгляду справи.
Також, 25.05.2020р. до канцелярії господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх.№13338/20, відповідно до якого відмовити у задоволені позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2020р. було відкладено підготовче засідання до 25.06.2020р. о 12:00 год.
01.06.2020р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява за №13888/20, відповідно до якої позивач просить суд надіслати на електронну адресу позивача відзив на позовну заяву відповідача.
10.06.2020р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив за вх.№14866/20, відповідно до якої позивач просить суд задовольнити позов.
16.06.2020р. до канцелярії господарського суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив за вх.№15380/20.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.06.2020р. було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 07.07.2020р. о 11:00 год.
25.06.2020р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява за вх.№16561/20 про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3 200,00грн.
06.07.2020р. до канцелярії господарського суду від відповідача надійшло клопотання за вх.№17478/20 про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2020р. було відкладено підготовче засідання до 04.08.2020р. о 12:00 год.
16.07.2020р. до канцелярії господарського суду від відповідача надійшло клопотання за вх.№18629/20 про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме пені до 1 000,00грн.
16.07.2020р. до канцелярії господарського суду від відповідача надійшло клопотання за вх.№18634/20 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2020р. було закрито підготовче провадження у справі №916/1169/20 із призначенням до розгляду по суті на 10.08.2020р. о 14:30 год.
07.08.2020р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшло заперечення за вх.№20963/20 на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
07.08.2020р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшло заперечення за вх.№20966/20 на клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
07.08.2020р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшло клопотання за вх.№21002/20 про поновлення строку.
10.08.2020р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява за вх.№21020/20 про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15 200,00грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.08.2020р. було відкладено судове засідання до 03.09.2020р. о 14:30 год.
31.08.2020р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява за вх.№22682/20 про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2020р. було відкладено судове засідання до 10.09.2020р. о 10:00 год.
У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
В ході розгляду даної справи господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
10.09.2020р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
09.01.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (далі - ТОВ «Промелектроніка» / Товариство / Позивач) та Державним підприємством «Одеський аваційний завод» (далі - ДП «ОАЗ» / Покупець / Боржник / Відповідач) був укладений Договір №7/МТЗ-18 (далі - Договір від 09.01.2018р.) та низка Специфікацій до нього, зокрема Специфікації № 19/11, №19/14, №19/24, №19/30, №19/38, №19/39, №19/40, №19/41, №19/42, № 19/44, №19/45, №19/48, №19/50, №19/52, №19/53, №19/56, №19/57, №19/64, №19/69.
Згідно з п. п. 1.1. Договору від 09.01.2018 р., Продавець зобов'язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити авіаційно - технічне майно, надалі - Товар. Конкретна кількість Товару, його номенклатура та вартість, визначаються на підставі тендерних пропозицій та вказується у Специфікаціях на поставку Товару, до цього Договору.
Згідно з п.2.1 Договору, поставка товару здійснюється на умовах СРТ, м. Одеса, згідно з офіційними правилами «Інкортермс 2010».
Пунктом 4.2. Договору від 09.01.2018 р. передбачено, що оплата за Договором здійснюється окремо по кожній партії Товару, у вигляді авансу, на умовах, визначених тендерними пропозиціями, але не більше ніж 50% від загальної вартості Товару, який постачається. Остаточний розрахунок банківських днів, які рахуються з дня прийняття Товару, при умовах проходження Товаром вхідного контролю, який здійснюється на підприємстві Покупця.
Позивач вказує, що на виконання умов Договору від 09.01.2018 р. Товариством були поставлені Покупцю товари згідно видаткових накладних: №РН-0001481 від 24.10.2019 року за експрес накладною ТОВ «Нова пошта» № НОМЕР_1 ; №РН-0001451 від 17.10.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_2 ; №РН-0001449 від 15.10.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_3 ; №РН-0001415 від 02.10.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_4 ; №РН-0001308 від 02.09.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_5 ; №РН-0001291 від 29.08.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_6 ; №РН-0001223 від 16.08.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_7 ; №РН-0001220 від 16.08.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_7 ; №РН-0001219 від 16.08.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_7 ; №РН-0001148 від 08.08.2019 року за експрес накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_8 ; №РН-0001140 від 08.08.2019 за експрес накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_8 ; №РН-0001129 від 07.08.2019 року за експрес накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_9 ; №РН-0001072 від 22.07.2019 року за експрес накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_10 ; №РН-0001050 від 18.07.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_11 ; №РН-0001009 від 12.07.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_12 ; №РН-0001005 від 10.07.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_13 ; №РН-0000973 від 05.07.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_14 ; №РН-0000951 від 02.07.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_15 ; №РН-0000952 від 02.07.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» 59000432146577; №РН-000953 від 02.07.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» 59000432146577; №РН-0001128 від 07.08.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_9 .
Позивачем Відповідачу були виставлені рахунки-фактури на оплату вказаного товару: СФ-0000855, СФ-0001229, №СФ-0001086, СФ-0000567, №СФ-0001026, №СФ-0000982, №СФ-0000437, №СФ-0001027, №СФ-0001017, №СФ-0000914, №СФ-0000667, №СФ-0000854, №СФ-0000905, №СФ-0000859, №СФ-0000340, №СФ-0000852, №СФ-0000803, №СФ-0000853, №СФ-0001002.
Натомість відповідач прийнявши відвантажений товар, не виконав зобов'язання за Договором, в частині оплати позивачу за поставлений Товар.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений Товар становить 1 050 989,37грн.
Відповідно до п. 6.3 Договору від 09.01.2018 р., за порушення строків оплати Товарів з Покупця стягується пеня у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення. Пунктом 4.2. Договору від 09.01.2018р. передбачено, що оплата за Договором здійснюється окремо по кожній партії Товару, у вигляді авансу, на умовах, визначених тендерними пропозиціями, але не більше ніж 50% від загальної вартості Товару, який постачається. Остаточний розрахунок проводиться протягом 10 банківських днів, які рахуються з дня прийняття Товару, при умовах проходження Товаром вхідного контролю, який здійснюється на підприємстві Покупця.
Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача пеню за Договором №7/МТЗ-18 від 09.01.2018р. у розмірі - 84 239,87грн., інфляційні нарахування за Договором №7/МТЗ-18 від 09.01.2018р. у розмірі - 17 317,16грн. та 3% річних за Договором №7/МТЗ-18 від 09.01.2018р. у розмірі - 21 356,99грн.
Неналежне виконання Державним підприємством "Одеський авіаційний завод" своїх зобов'язань за Договором №7/МТЗ-18 від 09.01.2018р. перед Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст. 691 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (далі - ТОВ «Промелектроніка» / Товариство / Позивач) та Державним підприємством «Одеський аваційний завод» (далі - ДП «ОАЗ» / Покупець / Боржник / Відповідач) був укладений Договір №7/МТЗ-18 (далі - Договір від 09.01.2018р.) та низка Специфікацій до нього, зокрема Специфікації № 19/11, №19/14, №19/24, №19/30, №19/38, №19/39, №19/40, №19/41, №19/42, № 19/44, №19/45, №19/48, №19/50, №19/52, №19/53, №19/56, №19/57, №19/64, №19/69.
Згідно з п. п. 1.1. Договору від 09.01.2018 р., Продавець зобов'язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити авіаційно - технічне майно, надалі - Товар. Конкретна кількість Товару, його номенклатура та вартість, визначаються на підставі тендерних пропозицій та вказується у Специфікаціях на поставку Товару, до цього Договору.
Згідно з п.2.1 Договору, поставка товару здійснюється на умовах СРТ, м. Одеса, згідно з офіційними правилами «Інкортермс 2010».
Пунктом 4.2. Договору від 09.01.2018 р. передбачено, що оплата за Договором здійснюється окремо по кожній партії Товару, у вигляді авансу, на умовах, визначених тендерними пропозиціями, але не більше ніж 50% від загальної вартості Товару, який постачається. Остаточний розрахунок банківських днів, які рахуються з дня прийняття Товару, при умовах проходження Товаром вхідного контролю, який здійснюється на підприємстві Покупця.
На виконання умов Договору від 09.01.2018 р. Товариством були поставлені Покупцю товари згідно видаткових накладних: №РН-0001481 від 24.10.2019 року за експрес накладною ТОВ «Нова пошта» № НОМЕР_1 ; №РН-0001451 від 17.10.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_2 ; №РН-0001449 від 15.10.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_3 ; №РН-0001415 від 02.10.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_4 ; №РН-0001308 від 02.09.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_5 ; №РН-0001291 від 29.08.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_6 ; №РН-0001223 від 16.08.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_7 ; №РН-0001220 від 16.08.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_7 ; №РН-0001219 від 16.08.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_7 ; №РН-0001148 від 08.08.2019 року за експрес накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_8 ; №РН-0001140 від 08.08.2019 за експрес накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_8 ; №РН-0001129 від 07.08.2019 року за експрес накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_9 ; №РН-0001072 від 22.07.2019 року за експрес накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_10 ; №РН-0001050 від 18.07.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_11 ; №РН-0001009 від 12.07.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта»59000434454993; №РН-0001005 від 10.07.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_13 ; №РН-0000973 від 05.07.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_14 ; №РН-0000951 від 02.07.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» НОМЕР_15 ; №РН-0000952 від 02.07.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» 59000432146577; №РН-000953 від 02.07.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» 59000432146577; №РН-0001128 від 07.08.2019 року за експрес-накладною ТОВ «Нова пошта» 59000439835710.
Позивачем Відповідачу були виставлені рахунки-фактури на оплату вказаного товару: СФ-0000855, СФ-0001229, №СФ-0001086, СФ-0000567, №СФ-0001026, №СФ-0000982, №СФ-0000437, №СФ-0001027, №СФ-0001017, №СФ-0000914, №СФ-0000667, №СФ-0000854, №СФ-0000905, №СФ-0000859, №СФ-0000340, №СФ-0000852, №СФ-0000803, №СФ-0000853, №СФ-0001002.
Відповідачем грошові зобов'язання щодо оплати за поставлений товар виконано не було.
За таких обставин, господарський суд вважає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 050 989,37грн. за Договором №7/МТЗ-18 від 09.01.2018р.
Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 6.3 Договору від 09.01.2018 р., за порушення строків оплати Товарів з Покупця стягується пеня у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.
Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Постанова Вищого господарського суду України від 21 червня 2016 року по справі N° 916/4281/15).
Перевіривши розрахунок суми 3% річних, інфляційних нарахувань та пені наданий позивачем, господарський суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій господарський суд зазначає наступне:
Відповідно до норм чинного законодавства, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Зі змісту зазначених норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу) за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. № 7-рп/2013.
Враховуючи наведене, інтереси позивача, беручи до уваги той факт, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов'язань по договору не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за доцільне скористатись наданим йому ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України правом та зменшити розмір нарахованого позивачем пені до 37 000,00 грн., цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" зі стягненням з Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" пені, яка становить 84 239,87 грн., та з урахуванням враховуючи необхідність дотримання збалансованості інтересів обох сторін, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, господарський суд вважає за доцільне та правомірне зменшити нараховані штрафні санкції у вигляді пені до 37 000,00 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 року у справі №5-249кс15.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном «власність» розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за поставлений товар.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулося на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 599,64 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача без урахування зменшеного розміру нарахованої пені.
Відповідно до матеріалів справи позивачем, також, заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки ним понесено витрати на правничу допомогу у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, у зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" було змушено звернутися до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Одеський авіаційний завод".
За умовами Договору- доручення про надання правової допомоги від 07.05.2019 року укладеного між позивачем та Адвокатським бюром «Сергія Жечева» гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється Актом приймання-передачі наданої правової допомоги.
Сторонами, між позивачем та Адвокатським бюром «Сергія Жечева» було укладено Додаткову угоду до Договору-доручення про надання правової допомоги від 07.05.2019р. про вартість правової допомоги.
В якості доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії документів, а саме: Договору-доручення про надання правової допомоги від 07.05.2019 року, Додаткову угоду до Договору-доручення про надання правової допомоги від 07.05.2019р., Акти прийняття-передачі наданих послуг та платіжні доручення на загальну суму 29 400,00грн.
Стаття 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює види судових витрат, а саме судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з підпунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Керуючись положеннями ст. 129 ГПК України витрати на правничу допомогу покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" до відповідача - Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" про стягнення 1 173 309,39 грн. - задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" (65121, Одеська область, м. Одеса, пр.-т Маршала Жукова, 32-А; код ЄДРПОУ 07756801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4А; код ЄДРПОУ 24510970) заборгованість у розмірі 1 126 663 / один мільйон сто двадцять шість тисяч шістсот шістдесят три/ грн. 52 коп., з яких: основний борг - 1 050 989 / один мільйон п'ятдесят тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять/ грн. 37 коп., пеня - 37 000 / тридцять сім тисяч / грн. 00 коп., інфляційні нарахування - 17 317 /сімнадцять тисяч триста сімнадцять/ грн. 16 коп., 3% річних - 21 356 / двадцять одна тисяча триста п'ятдесят шість / грн. 99 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 599 /сімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять/ грн. 64 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 400 /двадцять дев'ять тисяч чотириста / грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України
Повний текст складено 21 вересня 2020 р.
Суддя С.Ф. Гут