17 вересня 2020 року
м. Рівне
Справа № 565/383/20
Провадження № 22-ц/4815/1059/20
Головуючий суддя в суді 1 інстанції : Незнамова І.М.
Рішення ухвалене в м. Рівне, Рівненської області
Рівненський апеляційний суд:
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий : Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Волощука Петра Степановича на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати заборгованості по сплаті аліментів,
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього, на підставі рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08 грудня 2011 року, на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно до 1/5 частки заробітку (доходу) щомісячно та просить звільнити його від сплати заборгованості по аліментах.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що його сімейний стан змінився - 22 грудня 2016 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 .. З дружиною в шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Розмір аліментів, який стягується з нього, є обтяжливий. Також зазначив, що у період перебування його у відпустці по догляду за дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення нею трирічного віку, з 03 квітня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 , він не отримував жодного доходу, тому не міг сплачувати аліментів на утримання дітей від першого шлюбу, що, на його думку, є підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами.
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07 липня 2020 рокупозов задоволено частково.
Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 , на підставі рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08 грудня 2011 року, на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно до 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання рішенням законної сили до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що визначаючи розмір аліментів, суд не врахував матеріальне становище ОСОБА_1 , наявність у нього заборгованості по сплаті аліментна та його перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що має істотне значення і такими обставинами, що мають бути враховані судом відповідно до вимог ст. 182 СК України під час визначення розміру аліментів, проте, суд неповно проаналізував дані обставини та встановив для позивача надто обтяжливий розмір аліментів.
Крім того зазначає, що заборгованість по сплаті аліментів виникла не з його вини та під час перебування його у відпустці по догляду за дитиною, а погасити власними силами таку заборгованість він не має змоги.
З цих міркувань просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Інші учасники справи правом на подачу відзиву не скористались.
Згідно з ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні підстави, визначені ст.192 СК України для зменшення розміру аліментів, проте перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не є підставою для звільнення від сплати заборгованості по аліментах, так як утримання та виховання дітей від другого шлюбу не позбавляє батька дітей - ОСОБА_1 обов'язку утримання та виховання дітей від першого шлюбу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08 грудня 2011 року у справі №2-673/11 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 жовтня 2011 року та до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Виходячи зі змісту вказаної норми закону умовою зменшення або збільшення розміру аліментів є зміна обставин, які враховувалися судом при визначенні розміру аліментів.
Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 22 грудня 2016 року 22 грудня 2016 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини було змінене з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».
Свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 03 травня 2017 року та серії НОМЕР_3 від 07 лютого 2019 року підтверджується, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_10 народилися діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Довідкою №67 від 12 травня 2020 року підтверджується, що ОСОБА_10 працює вихователем у ДНЗ «Сонечко» смт. Рафалівка Володимирецького району Рівненської області з 07 грудня 2019 року на 0,75 ставки, з 13 січня 2020 року на 1,0 ставки.
Середній заробіток ОСОБА_10 за 2019 рік становить 9584.27 грн.
Таким чином, матеріальне становище платника аліментів змінилось, оскільки факт народження другої дитини є прямим свідченням зміни матеріального стану її утримувачів.
Згідно із Законом про Держбюджет на 2020 рік (стаття 7) з 1 січня 2020 року для дітей віком до 6 років прожитковий мінімум становить 1779 грн., а для дітей віком від 6 до 18 років - 2218 грн.
Відповідно до Сімейного кодексу (ч. 2 ст. 182) мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1 ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.(ч.1 ст.182 СК України).
І як зазначено в ч.2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з принципами Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. (Принцип 2).
Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. (Принцип 4)
Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Він повинен, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. (Принцин 6).
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За наведених обставин, враховуючи загальні засади регулювання сімейних відносин, визначених у статті 7 СК України, а саме, рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Щодо звільнення від сплати заборгованості по аліментах, то матеріальна норма, яка передбачає можливість повного або часткового звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами передбачає таку можливість лише у випадку, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
Таких обставин по справі ОСОБА_1 не довів.
ОСОБА_1 , в обґрунтування позовної вимоги про звільнення від сплати заборгованості по аліментах, причину поважності виникнення заборгованості зі сплати аліментів, яка має істотне значення, вказав перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, проте, як і зазначив суд першої інстанції вищевказана обставина не є підставою для звільнення від сплати заборгованості по аліментах, так як утримання та виховання дітей від другого шлюбу не позбавляє батька дітей - ОСОБА_1 обов'язку утримання та виховання дітей від першого шлюбу.
Крім того, ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті аліментів понад один рік у зв'язку з чим виконавча служба і обмежила його у праві керування транспортними засобами.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди із ухваленим у справі судовим рішенням.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Волощука Петра Степановича залишити без задоволення.
Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складений 17 вересня 2020 року.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.О. Гордійчук
С.С. Шимків