суддів Великої Палати Верховного Суду Золотнікова О. С., Британчука В. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М.
у справі № 800/283/17 (провадження № 11-174зва20) за позовом ОСОБА_1 до Президента України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання незаконним і скасування Указу Президента України
Короткий виклад історії справи
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Президента України, у якому просила визнати незаконним і скасувати Указ Президента України від 13 квітня 2016 року № 142/2016 «Про скасування рішення голови Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області» (далі - Указ), яким скасовано розпорядження голови Первомайської районної державної адміністрації від 12 жовтня 2012 року № 470-р про зарахування земельної ділянки загальною площею 1553,97 га в межах території Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області до земель запасу державної власності.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 03 травня 2018 року в задоволенні позову відмовив.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 14 травня 2019 року скасувала рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року та ухвалила нове рішення, яким позов задовольнила: визнала незаконним і скасувала Указ.
17 березня 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду заяву про перегляд рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року та постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, серед іншого, просила скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судового рішення за виключними обставинами, ОСОБА_2 указала на Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, яким, зокрема, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) зі змінами, а саме: пункту 7 «та ліквідуються» в частині Верховного Суду України (далі - ВСУ); пункту 14 «судді Верховного Суду України»; пункту 25.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 липня 2020 року відкрила провадження за заявою ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в адміністративній справі № 800/283/17, а ухвалою від 15 липня 2020 року призначила вказану справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Основні мотиви, викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду
Ухвалою від 02 вересня 2020 року Велика Палата Верховного Суду закрила провадження за заявою ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в адміністративній справі № 800/283/17.
На обґрунтування прийнятого рішення Велика Палата Верховного Суду вказала, що Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 не містить висновків щодо неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого Великою Палатою Верховного Суду при вирішенні справи; так само Велика Палата Верховного Суду не робила висновку, що закон чи інший правовий акт, який би підлягав застосуванню в справі № 800/283/17, суперечить Конституції України, не застосувавши такий закон чи інший правовий акт, а застосувавши норми Конституції України як норми прямої дії.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 не могло слугувати підставою для перегляду постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в цій справі за виключними обставинами, а відтак провадження за заявою ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року підлягає закриттю.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
Вважаємо помилковим висновок Великої Палати Верховного Суду про закриття провадження за заявою ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в цій справі з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини та громадянина захищаються судом. Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина гарантується безпосередньо на підставі Конституції України.
Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Звертаючись до суду із заявою про перегляд постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 361 КАС України, ОСОБА_2 послалася на Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, яким, зокрема, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII зі змінами, а саме: пункту 7 «та ліквідуються» в частині ВСУ; пункту 14 «судді Верховного Суду України»; пункту 25.
Як указала заявниця, виходячи із висновків Конституційного Суду України, зроблених у вказаному Рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, Конституційний Суд України визнав неконституційною як ліквідацію ВСУ, так і припинення повноважень суддів ВСУ. Вказане означає, що судді ВСУ мали здійснювати свої повноваження у Верховному Суді та повинні були бути включеними в розподіл усіх справ, які розглядалися Верховним Судом починаючи з 15 грудня 2017 року. Однак як з указаної дати, так і на момент звернення заявниці до суду судді ВСУ не були включені до складу жодного касаційного суду у складі Верховного Суду, а також до складу Великої Палати Верховного Суду та відповідно на момент автоматизованого розподілу між суддями справи № 800/283/17 не були внесені до списку суддів, які мають право щодо розгляду цієї справи. Отже, на думку ОСОБА_2 , ця справа як у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, так і в Великій Палаті Верховного Суду була розглянута неповноважним, незаконним складом суду.
На наше переконання, заява ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в цій справі відповідає вимогам, установленим до неї статтею 364 КАС України, та подана у визначений законом строк, а тому Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 липня 2020 року обґрунтовано відкрила провадження за цією заявою й ухвалою від 15 липня 2020 року призначила вказану справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на викладене не було підстав для закриття провадження за заявою ОСОБА_2 про перегляд за виключними обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року, а тому ця заява підлягала розгляду по суті Великою Палатою Верховного Суду.
Судді Великої Палати
Верховного Суду О. С. Золотніков
В. В. Британчук
М. І. Гриців
Ж. М. Єленіна
В. С. Князєв
Н. П. Лященко
О. Б. Прокопенко
О. М. Ситнік