Справа № 550/939/19 Номер провадження 11-кп/814/878/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
08 вересня 2020 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018170350000415 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та прокурора Чутівського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 на вирок Чутівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2020 року,-
Вироком суду,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, гр. України, освіта вища, одруженого, на утриманні 1 малолітня особа, не працюючого, військовозобов'язаного, раніше не судимого,
визнано винуватим за ч.2 ст.125 КК України і призначено покарання у виді 150 годин громадських робіт.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 у відшкодування завданої моральної шкоди 7 500 грн та у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 7 500 грн, а всього стягнуто 15000 грн.
За вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України за таких обставин.
25.11.2018 близько 00 год. 15 хв. ОСОБА_9 , перебуваючи біля магазину "Квіти", який розташований по вул. Полтавський Шлях, 114, в смт. Чутове Полтавської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків до ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, пальцями правової та лівої руки, стиснутими в кулак, наніс 2 удари в обличчя останнього, внаслідок чого той з висоти власного зросту впав на землю, чим заподіяв йому легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, у вигляді закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку.
Не погоджуючись з вироком суду, до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернулися обвинувачений та прокурор.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 просить скасувати вирок та закрити кримінальне провадження у зв'язку з недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення, а також залишити без задоволення цивільний позов ОСОБА_7 .
Ставить під сумнів показання свідка ОСОБА_11 , покладені в обґрунтування висновку суду першої інстанції, оскільки останній є близьким другом потерпілого, повідомив службі 102 про вчинення кримінального правопорушення невідомою особою, хоча ОСОБА_9 добре знає та перебував поруч з потерпілим, коли йому наносили тілесні ушкодження.
Вказує на зміст письмової заяви потерпілого ОСОБА_7 , у якій зазначено, що тілесні ушкодження були нанесені малознайомою особою, їх характер незначний, матеріальних збитків отримано не було, будь-яких претензій до малознайомого чоловіка він не має та мати в подальшому не буде.
Також вказує на показання ОСОБА_7 у протоколі допиту, згідно з якими останній 24.11.2018 близько 22:00 розпивав спиртні напої в ресторані «Полтавчанка», розташованому за адресою вул. Полтавський Шлях, 15, моменту нанесення йому тілесних ушкоджень та особи, що їх наносила не пам'ятає. При цьому у протоколі додаткового допиту потерпілий зазначає, що внаслідок лікування він згадав, що саме ОСОБА_9 вдарив його, проте в медичній карті потерпілого відсутні скарги на втрату пам'яті.
Зазначає, що у ході проведення судово-медичних експертиз достеменно не встановлено, що тілесні ушкодження ОСОБА_7 спричинив саме він у спосіб, зазначений потерпілим, а також не встановлено, коли саме нанесено тілесні ушкодження та де саме у цей період перебував потерпілий.
Вказує, що потерпілий відмовився від судово-медичної експертизи при першому зверненні до лікувального закладу, у ніч з 24 на 25 листопада 2018 року, а у період з ночі 25 листопада по ранок 26 листопада, дня встановлення тілесних ушкоджень (струсу мозку), потерпілий міг перебувати де завгодно.
Щодо показань свідка ОСОБА_12 , вказує на не встановлення факту її перебування біля ресторану «Полтавчанка» в момент спричинення тілесних ушкоджень та на те, що остання не вказала, за якими прикметами встановила, що саме ОСОБА_9 наносив потерпілому тілесні ушкодження.
Вказує на відсутність підтвердження факту заподіяння потерпілому моральної шкоди та неврахування судом незначної тяжкості наслідків протиправної поведінки, короткочасного розладу здоров'я, відсутності підтверджених змін у способі життя потерпілого у зв'язку із вчиненням щодо нього злочину.
Вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог, стягнувши з нього витрати на правову допомогу у розмірі 7 500 грн, оскільки потерпілий включив ці витрати у відшкодування матеріальної шкоди.
У апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок, за яким ОСОБА_9 призначити покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді 200 годин громадських робіт.
Не оскаржуючи доведеність вини та кваліфікацію дій засудженого, прокурор вказує на недостатнє врахування судом характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину, вказує при цьому на те, що ОСОБА_9 вину не визнав, матеріальну та моральну шкоду не відшкодував, намагався уникнути кримінальної відповідальності, посилаючись на неправдиві покази його та свідків, яких підговорив та які є його родичами та друзями, що були спростовані іншими доказами.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_9 під час допиту в суді факту нанесення потерпілому тілесних ушкоджень не визнав, але в судових дебатах та під час проголошення останнього слова фактично погодився з тим, що спричинив тілесні ушкодження та посилався лише на факт недопустимості окремих доказів, а не на відсутність події кримінального правопорушення.
У запереченнях на апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 просить залишити її без задоволення.
Інші учасники судового провадження вирок суду не оскаржували.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого на підтримку поданої ним апеляційної скарги, виступ прокурора, який апеляційну скаргу, подану прокурором, що приймав участь в суді першої інстанції не підтримав, вважав вирок суду законним та обґрунтованим та заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, потерпілого та в його інтересах представника - адвоката ОСОБА_8 , які заперечили проти доводів принесених апеляційних скарг та прохали вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 залишити без змін, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи принесених апеляційних скарг, колегія суддів дійшла такого висновку.
Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України як умисне нанесення легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні цього кримінального правопорушення за встановлених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, зібраними і перевіреними в передбаченому законом порядку.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що його вина не ґрунтується на доказах, позбавлені підстав і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі показаннями потерпілого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , наданих ними в ході судового розгляду, даними протоколів проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_7 , даними висновків судово-медичних експертиз потерпілого ОСОБА_7 та проведених за результатами слідчих експериментів.
Так, допитаний в ході судового розгляду потерпілий ОСОБА_7 суду показав, що вночі 24.11.2018р. під час його відпочинку разом з друзями в приміщенні ресторану «Полтавчанка» в смт.Чутове Полтавської області, між ним та ОСОБА_9 виникла суперечка в ході якої ОСОБА_9 запропонував вийти на вулицю поспілкуватись і пішов до виходу з ресторану, а він пішов слідом. Вийшли на вулицю та пішли в напрямку магазину «Квіти», що за рогом позаду ресторану. Біля входу в ресторан стояли ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , які це бачили. Першим йшов ОСОБА_9 , а він за ним. ОСОБА_9 зупинився, повернувся та наніс йому кулаками обох рук 2 удари в обличчя - губу та під праве око. Від нанесених ударів він впав та втратив свідомість.
За даними висновку судово-медичної експертизи № 1219 від 10.12.2018 року у потерпілого ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ струсу головного мозку, яке утворилось від дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могли бути пальці рук, стиснуті в кулак чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою, як від одно-, так і декілька кратної дії травмуючого (их) фактору (ів) та можливо в строк і за обставин, на які посилається ОСОБА_7 та кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Враховуючи анатомічну локалізацію, морфологічну характеристику даного тілесного ушкодження, експерт вважає, що в момент спричинення тілесного ушкодження ОСОБА_7 знаходився у вертикальному положенні та, вірогідніше за все, передньою частиною тулубу до нападника.
Допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили суду обставини заподіяння потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень саме ОСОБА_9 за обставин, які були вказані потерпілим.
В ході проведеного слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_11 на місці вказали про обставини, механізм та локалізацію спричинення ОСОБА_7 . ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.
За даними висновків додаткових судово-медичних експертиз показання потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_11 , дані ними в ході проведених за їх участі слідчих експериментів, не протирічать об'єктивним даним судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_7 та могли виникнути при обставинах, на які потерпілий вказував під час проведення слідчого експерименту.
Вина ОСОБА_9 у вчиненні злочину підтверджується і іншими належними та допустимими доказами, дослідженими судом першої інстанції.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про достовірність показань потерпілого ОСОБА_7 щодо обставин заподіяння йому тілесних ушкоджень, оскільки вони належним чином перевірені судом, узгоджуються з сукупністю інших доказів по справі, добуті без будь-яких порушень кримінально-процесуального законодавства. При цьому суд обґрунтовано відхилив показання обвинуваченого ОСОБА_9 та, відповідно, свідків сторони захисту про те, що ОСОБА_9 тілесних ушкоджень потерпілому не спричиняв, оскільки вони не узгоджуються з іншими здобутими по справі та дослідженими в суді першої інстанції доказами та, відповідно, жодним доказом об'єктивно не підтверджено. При цьому, ні в суді першої інстанції, ні в ході апеляційного перегляду судом не встановлено об'єктивних даних, які б вказували на упередженість потерпілого чи свідків по відношенню до обвинуваченого та, відповідно, давали б підстави для сумніву в їх правдивості.
Таким чином, з урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, є правильним, ґрунтується на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені у їх сукупності судом згідно зі ст. 94 КПК України, оскільки є доведеним, що внаслідок саме дій ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_7 спричинено легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
При цьому є безпідставні ствердження обвинуваченого ОСОБА_9 в принесеній апеляційній скарзі про залишення судом першої інстанції поза увагою показань потерпілого ОСОБА_7 , викладених в протоколі його допиту, в тому числі і додаткового, під час досудового розслідування.
Так, відповідно до положень ч.4 ст.95 КПК України - суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Не заслуговують на увагу й доводи обвинуваченого ОСОБА_9 щодо невизначеності у висновку судово-медичної експертизи, ким саме були спричинені потерпілому тілесні ушкодження, коли та де в цей період перебував потерпілий.
Так, судово-медичні експертизи в даному провадженні проведені у відповідності до Інструкції про проведення судово-медичної експертизи та Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, при цьому в експертному висновку в рамках даного провадження, відповідно до п.4.9 зазначених Правил, в повній мірі відображені характер виявлених в потерпілого тілесних ушкоджень з медичної точки зору, їх локалізація, вид знаряддя чи засобу, яким могли бути спричинені, механізм виникнення та давність (термін) спричинення ушкоджень та, відповідно, ступінь їх тяжкості. Питання ж визначення, ким саме спричинені тілесні ушкодження, не відносяться до компетенції експерта та вирішується судом на підставі досліджених під час судового розгляду та оцінені судом в їх сукупності доказів.
Окрім того, постановляючи вирок суд першої інстанції, встановивши, що саме протиправними злочинними діями ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_7 була завдана моральна шкода, яка виразилася в перенесенні потерпілим фізичного болю, приниженні та моральних страждань, частково задовольнив цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 , врахувавши при цьому конкретні обставини справи, ступінь вини обвинуваченого, матеріальний стан обвинуваченого та визначив його розмір з урахуванням принципів розумності та справедливості.
Погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром стягнення на відшкодування завданої моральної шкоди і колегія суддів.
Отже, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_9 є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Безпідставною є і апеляційна скарга прокурора щодо м'якості призначеного обвинуваченому ОСОБА_9 вироком суду покарання.
Так, покарання обвинуваченому призначено із врахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпечності, даних про особу обвинуваченого, а тому відповідає вимогам ст. 65 КК України, та є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_9 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Таким чином, вирок суду є законним і обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та прокурора Чутівського відділу Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 залишити без задоволення, а вирок Чутівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2020 року щодо ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4