Ухвала
іменем України
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 751/11307/14
провадження № 51-2825ск20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши матеріали провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 13 січня 2015 року щодо нього з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження,
встановив:
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 порушує питання про поновлення йому строку на касаційне оскарження вироку Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 листопада 2014 року та ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 13 січня 2015 року та перегляд вказаних судових рішень в касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу з клопотанням, долучені копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження необхідно відмовити, а касаційну скаргу повернути засудженому виходячи з наступного.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що насамперед забезпечується право на апеляційне оскарження судового рішення, а право на касаційне оскарження - у визначених законом випадках та порядку.
Відповідно до правил ч. 2 ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії цього рішення.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 113 КПК процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у встановлений КПК строк також міститься у ст. 116 вказаного Кодексу.
Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причини пропуску цього строку. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Виходячи з системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Правило дотримання тримісячного строку для подання касаційної скарги має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного строку, не змушуючи зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. При цьому це правило надає сторонам кримінального провадження достатній строк для роздумів, у межах якого вони зобов'язані (мають право) вчинити процесуальну дію, чітко визначити свої аргументи та окреслити стверджувану правову позицію.
З матеріалів провадження за скаргою, вбачається, що оскаржувану ухвалу апеляційного суду Чернігівської області було ухвалено 13 січня 2015 року. Згідно інформації наданої ДУ «Роменська виправна колонія (№ 56)», засуджений ОСОБА_4 копію даної ухвали отримав 19 січня 2015 року, що підтверджується наявними даними в матеріалах його особової справи.
10 червня 2020 року (згідно з відміткою на конверті) на адресу Верховного Суду від засудженого ОСОБА_4 надійшла касаційна скарга на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 13 січня 2015 року, яку ухвалою Суду від 18 червня 2020 року разом з усіма доданими до неї матеріалами було повернуто засудженому на підставі п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК.
11 вересня 2020 року засуджений ОСОБА_4 (згідно з відміткою на конверті) вдруге звернувся з касаційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, тобто більше, ніж через п'ять років після закінчення встановленого ст. 426 КПК строку касаційного оскарження судових рішень.
Як на поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень засуджений посилається на свою юридичну необізнаність, відсутність юридичної освіти та доступу до юридичної літератури, що в свою чергу позбавило його можливості своєчасно оскаржити вказані судові рішення.
Однак, ці доводи засудженого щодо причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень є надуманими, оскільки як вбачається з матеріалів за касаційною скаргою останній був забезпечений належною правовою допомогою з боку адвоката ОСОБА_5 , яка здійснювала захист його інтересів у кримінальному провадженні.
Інших переконливих аргументів на підтвердження поважності причин пропуску строку, через які засуджений не мав об'єктивної можливості подати касаційну скаргу протягом трьох місяців з дня вручення йому рішення суду апеляційної інстанції, у клопотанні не наведено.
За таких обставин суд касаційної інстанції не вбачає підстав для поновлення засудженому строку на касаційне оскарження судових рішень щодо нього.
Відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК у випадку, якщо касаційна скарга подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення касаційна скарга повертається.
У зв'язку з вищезазначеним, касаційну скаргу слід повернути засудженому з усіма доданими до неї матеріалами.
Враховуючи викладене та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Відмовити засудженому ОСОБА_4 в поновленні строку на касаційне оскарження вироку Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 листопада 2014 року та ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 13 січня 2015 року щодо нього, а касаційну скаргу разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3