Ухвала
15 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 761/30411/16-ц
провадження № 61-12813ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевельової Валентини Михайлівни, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» про встановлення фактів, визнання протиправною нотаріальної дії, визнання договору в частині,
25 серпня 2020 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою з пропуском строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень.
Згідно з частинами першою та другою статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження мотивоване тим, що копію повної постанови апеляційного суду заявник отримала лише 24 липня 2020 року, на підтвердження цього зазначає трек-номер поштового відправлення № 0318629709371.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження заявником пропущений з поважних причин, є підстави для його поновлення.
Проте касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявник у касаційній скарзі не вказав підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У касаційній скарзі заявник лише узагальнено посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних прововідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносин (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Водночас заявник: не зазначив постанов Верховного Суду та конкретних висновків, викладених у них, які апеляційний суд не врахував під час застосування норм у подібних правовідносинах; не конкретизував стосовно яких саме правовідносин відсутній висновок Верховного Суду. Указані недоліки касаційної скарги унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Тому заявнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, яких не врахував суд апеляційної інстанції, та стосовно яких конкретних норм та правовідносин відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Також касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Заявник оскаржує судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду п'яти позовних вимог немайнового характеру.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
За нормою частини першої статті 4 Закону № 3674-VI у редакції чинній, на час звернення із первісним позовом судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року становив 1 378 грн.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI у редакції, чинній на час пред'явлення позову, ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
З урахуванням наведеного, при поданні позовної заяви судовий збір підлягав сплаті у розмірі 2 756 грн (1 378х0,4х5).
Таким чином, за подання касаційної скарги заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 5 512 грн (2 756х200/100).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печерському районі/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону № 3674-VI. На підтвердження сплати судового збору суду необхідно надати документ, що підтверджує його сплату.
Водночас заявник просить відстрочити сплату судового збору. Посилається на скрутний майновий стан, зумовлений впровадженням карантину на території України, відсутністю будь-яких джерел доходу, а також заощаджень.
Зазначене клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.
У статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК Українисуд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Наведені у касаційні скарзі доводи ОСОБА_1 не дають підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки на підтвердження того, що вона дійсно позбавлена можливості сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у встановленому законом розмірі не надано належних та достатніх доказів, за наявності яких можна зробити висновок про неспроможність заявника сплатити судовий збір. Зокрема, докази про її майновий стан вцілому (наприклад, відомості про відсутність нерухомого та рухомого майна, про склад сім'ї, наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунках коштів тощо).
Безпідставне звільнення від сплати судового збору є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) (далі - Конвенція) щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Особливо це стосується порушення заявником процедури касаційного провадження.
Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та її буде повернуто заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Яремко