Справа № 420/525/19
Провадження № 22-ц/810/524/20
15 вересня 2020 року м. Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Єрмакова Ю.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Луганської В.М.,
за участю секретаря Пономарьової В.С.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»
на заочне рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 05 червня 2020 року, ухвалене судом у складі судді Чалого А.В. в смт. Новопсков Луганської області
у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, щовідповідно до укладеного договору № б/н від 02.02.2011 року відповідач по справі отримала кредит у розмірі 4700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між позивачем та відповідачем договір, що підтверджується підписом відповідача в заяві.
У порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з зазначеним порушенням виконання зобов'язань за кредитним договором станом на 31.01.2019 року утворилася заборгованість у сумі 211799,19 грн., яка складається з наступного:
4545,04 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 202061,46 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом; 5192,69грн. - заборгованість за пенею та комісією.
Проте, кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, а тому заборгованість до стягнення становить 124314,87 грн., яка складається з наступного: 4545,04 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 119769,83 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом з 02.02.2011 по 29.06.2018 року.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.02.2011 року в розмірі 124314,87 грн. грн та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 05 червня 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»заборгованість за кредитним договором б/н від 02.02.2011 року у розмірі 4545 (чотири тисячі п'ятсот сорок п'ять) гривень 04 коп.
Вирішено питання щодо судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції посилаючись на положення ст. 626, 628,634, 1054,1055 ЦПК України дійшов висновку про те, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору 02.02.2011 року зі ОСОБА_1 ПАТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Також, суд першої інстанції звернув увагу, що зміст Довідки про Умови кредитування від 02.02.2011 року дослідити неможливо, у зв'язку з чим 29.03.2019 року судом була постановлена ухвала про залишення позовної заяви без руху, а також ухвалою суду від 05.12.2019 року явка представника позивача в судове засідання була визнана обов'язковою. Позивач вимоги суду не виконав, а тому зазначена довідка до уваги судом не взята.
Суд зауважив, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 02.02.2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, врахувавши, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд першої інстанції дійшов до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Тому вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4545,04 грн обгрунтовані і підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просить рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 05 червня 2020 року в частині відмови позовних вимог щодо стягнення відсотків скасувати та позовні вимоги банку в цій частині задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» зазначило, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту та допустив грубе порушення норм ст. 1048, 1054 ЦК України та ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, оскільки встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а останній його не повернув, у суду не було підстав для відмови в позові щодо стягнення відсотків по кредиту. Відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту, суд допускає грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки.
Крім того, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що відповідач не ознайомилися з Умовами та Правилами надання банківських послуг, оскілки відсутність підпису відповідача на відповідних Умовах та правилах не свідчить про не укладення договору, враховуючи те, що суть договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року відкрито провадження по даній апеляційній скарзі та сторонам по справі роз'яснювалося право на подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі.
Правом на подання відзиву сторона не скористалася.
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 21серпня 2020 року справу призначено до апеляційного розгляду.
В судове засідання представник ПАТ КБ «Приватбанк» не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином (а.с.168).
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, про час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином (а.с.169).
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Згідно апеляційної скарги відповідачем рішення суду оскаржується в частині відмови у стягненні на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості по процентам за користуванням кредитом з 02.02.2011 по 29.06.2018 року в сумі 119769,83 грн.
Рішення суду в частині стягнення на користь АТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 02.02.2011 року за тілом кредиту у розмірі 4545,04 грн не оскаржується учасниками справи, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення відсотків, суд першої інстанції посилаючись на положення ст. 626, 628,634, 1054,1055 ЦПК України дійшов висновку про те, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору 02.02.2011 року зі ОСОБА_1 ПАТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Також, суд першої інстанції звернув увагу, що зміст Довідки про Умови кредитування від 02.02.2011 року дослідити неможливо, у зв'язку з чим 29.03.2019 року судом була постановлена ухвала про залишення позовної заяви без руху, а також ухвалою суду від 05.12.2019 року явка представника позивача в судове засідання була визнана обов'язковою. Позивач вимоги суду не виконав, а тому зазначена довідка до уваги судом не взята.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Судом встановлено, що 02.02.2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку та отримала кредит у розмірі 4700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 02.02.2011 року, за ОСОБА_1 перед позивачем станом на 31.01.2019 року виникла заборгованість у розмірі 211799,19 грн., з яких: 4545,04 грн - заборгованість за кредитом, 202061,46 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом., 5192,69 грн - нарахована комісія. Проте, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 124314,87 грн., з яких: 4545,04 грн - заборгованість за кредитом, 119769,83 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом з 02.02.2011 року по 29.06.2018 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтями 626, 628 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків умови договору приєднання розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення кредиту, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути проценти за користування кредитними коштами.
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу
На підтвердження своїх позовних вимог позивачем до позовної заяви додано копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка підписана ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості за договором від 02.02.2011 року, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256 та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».
Надані АТ КБ «ПриватБанк» не підтверджують погодження сторонами умов кредитування.
З тексту анкети-заяви, яка підписана відповідачем вбачається, що вона містить анкетні дані відповідача, її контактну інформацію, однак будь-яких інших відміток, як то про видачу кредитної картки, визначення кредитного ліміту, погодження процентної ставки за користування кредитом анкета-заява підпису відповідачки не містить.
Умови та Правила надання банківських послуг також не містять розміру процентів за користування кредитом, які погодили сторони при укладенні договору.
До суду першої інстанції була надана Довідка про Умови кредитування від 02.02.2011 року на підтвердження вимог по процентам, але суд звернув увагу позивача на те, що зміст Довідки про Умови кредитування від 02.02.2011 року дослідити неможливо, у зв'язку з чим 29.03.2019 року судом була постановлена ухвала про залишення позовної заяви без руху, а також ухвалою суду від 05.12.2019 року явка представника позивача в судове засідання була визнана обов'язковою. Позивачем вимоги суду виконано не було, а тому зазначена довідка до уваги судом першої інстанції прийнята не була.
Колегія суддів вважає, що правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Позивачем до суду не було надано доказів щодо погодження процентної ставки з відповідачем.
Враховуючи вказані обставини колегія суддів вважає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують обставин, викладених в позовній заяві.
Позивачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і при зверненні із апеляційною скаргою, не зважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України не було надано суду доказів на підтвердження обставин того, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, як і не надано доказів на підтвердження обставин які б свідчили про погодження сторонами договору розміру процентної ставки за користування кредитними коштами.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не підписані відповідачем, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного 02.02.2011 року між позивачем та ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем за допомогою належних доказів погоджений сторонами розмір процентної ставки ні матеріалами справи та доводами скарги не спростовується.
Загальні посилання в скарзі на підрив основ банківської системи не стягненням процентів не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що кредит не може надаватися без сплати процентів за користування ним, а відтак відповідно до положень ст. 1048 ЦК України суд повинен був стягнути проценти, розмір яких визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, колегія суддів вважає безпідставними, так як таких позовних вимог позивачем заявлено не було.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що не може бути взята до уваги позиція Верховного Суду, висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року, колегія відхиляє, оскільки відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Що стосується не взяття до уваги судом висновків Верховного Суду у справах № 356/1635/16-ц, 428/2873/17, 755/2720/16-ц про неможливість вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами, про непотрібність підпису під Умовами та Правилами, які були чинними під час укладення договору, і які є складовою кредитного договору, то вказані постанови з огляду на вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення щодо врахування висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина четверта статті 263 ЦПК України), не містять висновків про застосування відповідних норм права, а є судовими рішеннями за результатами перегляду справ за касаційними скаргами. До того ж, всі вказані постанови винесені до ухвалення ВП ВС постанови у справі № 342/180/17-ц про застосування відповідної норми права, яка є обов'язковою.
Виписка по руху коштів ОСОБА_1 , долучена до апеляційної скарги, також не свідчить про обставини ознайомлення відповідача з Умовами надання банківських послуг.
Також до апеляційної скарги скаржником надана Довідка про Умови кредитування від 02.02.2011 року (а.с. 141), але вказаний документ неможливо дослідити, оскільки дана довідка є нечитаємою, що унеможливлює встановити суду умови укладення кредитного договору, тобто розміру процентної ставки та обґрунтованості заявлених вимог в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що позивачем не надано належних та достатніх доказів у підтвердження погодження між сторонами розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, а відтак в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо суті апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України ,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 05 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови 17 вересня 2020 року.
Судді : Ю.В.Єрмаков
В.А. Коновалова
В.М.Луганська