Кропивницький апеляційний суд
Провадження № 11-кп/4809/696/20 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Доповідач у ІІ інстанції: ОСОБА_2
16.09.2020 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2020 року, якою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Красний Луч Луганської області, росіянина, громадянина України, не працюючого, з повною середньою освітою, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 23.08.2011 року Краснолуцьким міським судом Луганської області за ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115, ст.70 КК України до 15 років позбавлення волі,
Відмовлено в задоволенні клопотання про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання,
Засуджений ОСОБА_8 звернувся до Петрівського районного суду Кіровоградської області з клопотанням про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання, мотивуючи це тим, що він став на шлях виправлення і своєю поведінкою довів своє виправлення.
Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2020 року залишено без задоволення клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання.
Судове рішення мотивовано тим, що за час відбування покарання допустив два порушення вимог режиму відбування покарання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи та начальника СІЗО, не працевлаштований. За характером скритний. на критику в свою адресу реагує агресивно, допустив конфліктну ситуацію. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом з метою поблажливого ставлення до себе. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно, через особисту неорганізованість.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою районного суду засуджений ОСОБА_8 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу районного суду та ухвали нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання звільнивши його умовно - достроково.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що районним судом порушено не було ознайомлено його з правом на захисника та не запропоновано йому безкоштовного захисника.
Також судом першої інстанції взяв до уваги, що стягнення, накладені за порушення порядку, вже погашені та зняті. Крім того, не врахував, що у нього тринадцять заохочень.
Що стосується його працевлаштування апелянт зазначає про те, що на момент окупування території було втрачені всі документи в тому числі і паспорт. На підставі ч. 5 ст. 118 КВК України він працював днювальним території та днювальним адміністративної будівлі, а саме прибиральником кабінетів та приміщень.
Також апелянт зазначає, що на критику в свою адресу він намагається не звертати уваги.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, яка вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, вивчивши матеріали клопотання та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення з таких підстав.
У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 152 КВК України підставою звільнення від відбування покарання є умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Сумлінна поведінка - це не тільки пасивна форма поведінки засудженого під час відбування покарання, яка полягає у стримуванні від порушень режиму, порушень правил внутрішнього розпорядку, вживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів, азартних ігор, неухильне додержання загальноприйнятих норм і правил поведінки, а й активна участь у суспільному житті та сумлінне виконання громадських доручень у процесі відбування покарання, підвищення свого загальноосвітнього рівня, прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин, тощо.
В п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26.04.2002 року роз'яснено, що під час розгляду питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, суди в судовому засіданні у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання. Також слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
На думку апеляційного суду процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього часу перебування засудженого в усіх установах виконання покарання.
Аналізуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду клопотання засудженого ОСОБА_8 повністю дотримався вимог кримінального закону та розділу 8 КПК України, обґрунтовано дійшов висновку про те, що застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є передчасним, з чим погоджується і апеляційний суд.
Викладені апелянтом в апеляційній скарзі обставини були в повній мірі перевірені та враховані судом першої інстанції при прийняті рішення про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення, з такими висновками погоджується і апеляційний суд.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ОСОБА_8 протягом всього періоду відбування покарання в місцях позбавлення волі своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці не довів своє виправлення.
При вирішенні питання про застосування щодо особи умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, вирішальним фактором є не факт відбування їм встановленій частині покарання, а виправлення засудженого.
Зваживши усі вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_8 на шлях виправлення не став, а тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_8 засуджений вироком Краснолуцького міського суду Луганської області за ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115, ст.70 КК України до 15 років позбавлення волі.
З характеристики на засудженого ОСОБА_8 затвердженою начальником ДУ «Кропивницька виправна колонія № 49», вбачається, що у останнього наявне два порушення вимог режиму відбування покарання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи та начальника СІЗО, стягнення погашені та зняті у встановленому законом порядку. Не зважаючи на те, що стягнення погашені суд першої інстанції їх правильно врахував, оскільки повинен оцінити процес виправлення та перевиховання засудженого за весь період відбутого покарання, при цьому виправлення та перевиховання повинно бути стабільним та послідовним протягом всього часу перебування засудженого в усіх установах виконання покарання. Також обвинувачений має 13 (тринадцять) заохочення.
При оцінці поведінки засудженого, суд відзначає, що на критику на свою адресу реагує агресивно,допустив конфліктну ситуацію. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом з метою поблажливого ставлення до себе, за характером скритний.
Намагається утримувати у чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, має охайний зовнішній вигляд. Намагається дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість.
Не працевлаштований, приймає участь в благоустрої території установи згідно ч.5 ст. 118 КВК України. Намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. Намагається дотримуватись вимог пожежної безпеки.
По прибуттю до установи виявив бажання приймати участь у програмі диференційованого виховного впливу «Духовне відродження», але участі не приймає. За час відбування покарання на оперативно-профілактичних обліках не перебуває.
Захисником на адресу апеляційного суду направлено характеристику на засудженого ОСОБА_8 затвердженою начальником ДУ «Петрівська виправна колонія №49» та довідку з Петрівського навчального центру № 49.
З наданої захисником характеристики, вбачається, що вона ідентична характеристиці наявній в матеріалах справи.
Згідно довідки Петрівського навчального центру № 49 ОСОБА_8 здобув професію «Електрогазозварник» та «Слюсар з ремонту автомобілів».
Крім того, необхідно зазначити про те, що на комісії Кропивницької виправної колонії № 49 23.06.2020 року розглядалося питання про застосування умовно-дострокового звільнення, де ОСОБА_8 було відмовлено в застосуванні ст.81 КК України, як такому, що не став на шлях виправлення.
Також, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_8 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності починаючи з 1998 року за умисні злочини. А тому, на думку колегії суддів у разі звільнення його умовно-достроково є висока вірогідність вчинення ним нового злочину.
Більш того, до ОСОБА_8 раніше застосовувалось умовне дострокове звільнення, однак останній належних висновків не зробив та на шлях виправлення не став.
Отже, колегія суддів погоджується з думкою районного суду що ОСОБА_8 не повністю довів своє виправлення, оскільки характеризується посередньо, за час відбування покарання допустив два порушення, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що на даний час поведінка засудженого ОСОБА_8 не свідчить про стабільний процес виправлення та перевиховання, а зміни в світогляді останнього не свідчать, що він не довів своє виправлення, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Доводи апеляції ОСОБА_8 стосовно того, що до нього можливо застосувати вимоги ст. 81 КК України, колегією суддів не можуть бути задоволено оскільки за час відбування допустив два порушень вимог режиму відбування покарання та на даний час негативно посередньо - на критику реагує агресивно, допустив конфліктну ситуацію, що в свою чергу свідчить про не бажання ОСОБА_8 доводити своє виправлення.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу ОСОБА_8 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2020 року необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 537, 539 КПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2020 року, якою залишено без задоволення клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання, - залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_9 Ремез