Ухвала
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 335/9896/19
провадження № 61-13629ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Коротуна В. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Погосян Маргаритою Арсенівною, на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 01 червня
2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу «Фортеця» про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, з урахуванням уточнень, до житлово-будівельного кооперативу «Фортеця» (далі - ЖБК «Фортеця») про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між нею та ЖБК «Фортеця» укладено договір № 8.04.1.054 (далі - договір) про сплату внеску у ЖБК «Фортеця» від 29 серпня 2016 року. Відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобов'язується організувати будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , за рахунок внесків Учасника та внесків інших асоційованих членів ЖБК, здати його в експлуатацію, передати Учаснику приміщення в об'єкті будівництва, обумовлене цим договором та всі документи, необхідні Учаснику для реєстрації права власності на нього, а Учасник зобов'язується сплатити до ЖБК внески у розмірах та в порядку, встановлених даним договором та додатками до нього, та має право отримати об'єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску, встановленого даним договором для Учасника.
Згідно п. 1.5 договору сторони домовились, що об'єкт нерухомості, розташований за адресою:
АДРЕСА_1 передається з наступними характеристиками: об'єкт нерухомості: квартира, секція: 4, поверх: 12, загальна площа: 44,24 кв.м., номер: 90, примітки: вказана площа проектна, номер будівельний.
Відповідно до п. 1.6. договору сторони домовились, що об'єкт нерухомості передається учаснику з наступними оздобленнями: по приміщенню - газовий двоконтурний котел, металеві двері, вікна металопластикові, штукатурення внутрішніх цегляних стін (за винятком стін ванни, туалету та стін, до яких примикає робоча кухонна поверхня), без фарбування стін, з встановленням внутрішніх перегородок (без оздоблення), без встановлення балконних блоків, без встановлення внутрішніх дверей та внутрішніх столярних виробів, без встановлення сантехнічних приладів, з комплектацією лічильника обліку води, газу і електроенергії, з встановленням електричної проводки до лічильника електроенергії, з встановленням електричних пристроїв згідно проекту, з встановленням стояків газопроводу, водопроводу і каналізації; по будівлі: з встановленням вікон, штукатуренням і фарбуванням стін в місцях загального користування, з облицюванням підлоги в місцях загального користування керамічною плиткою, з використанням електричної проводки і з встановленням електричних пристроїв згідно проекту в місцях загального користування.
Відповідно до п. 2 акта прийому-передачі до договору ЖБК передає об'єкт нерухомості учаснику з дотриманням п. 1.6. договору.
Відповідно до умов договору через 15 календарних днів з моменту введення об'єкту будівництва в експлуатацію відповідач зобов'язався передати позивачу за актом прийому-передачі об'єкт нерухомості, тобто у травні 2017 року. 31 липня 2017 року між нею та відповідачем був підписаний акт прийому-передачі по вищевказаному договору, але в акті не міститься підтвердження факту виконання умов договору. Зокрема, станом на 04 вересня 2019 року не має підтвердження факту передачі в експлуатацію секції 4 в будинку АДРЕСА_2 (нова адреса).
Станом на вересень 2019 року ОСОБА_1 не може користуватись придбаною квартирою. В той же час вона планувала надати приміщення квартири в оренду третім особам та враховувала, що вона отримає дохід в розмірі 8 000,00 грн за кожен місяць.
З урахуванням того, що з травня 2017 року по вересень 2019 року минуло 27 місяців, ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь
216 000,00 грн, як компенсацію за порушення та невиконання умов договору та 25 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя
від 01 червня 2020 року позов залишено без задоволення.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя
від 01 червня 2020 року залишено без змін.
11 вересня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Погосян М. А. звернулася до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку з касаційною скаргою, в якій, посилаючи на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 01 червня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2020 рок скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК Українипередбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -
на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах
та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених
у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності цивільних правовідносин.
Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у цій справі щодо захисту прав споживача становить
216 000,00 грн - компенсація за порушення та невиконання умов договору та 25 000,00 грн - відшкодування моральної шкоди, тобто суму, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102, 00 грн х 250 = 525 500, 00 грн).
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.
Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі або у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Погосян М. А. подала касаційну скаргу на судові рішення, які згідно положень ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
До касаційної скарги представником ОСОБА_1 - адвокатом Погосян М. А. додано клопотання, в якому заявник, посилаючись на частину п'яту статті 403 ЦПК України, просить передати справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Клопотання мотивовано тим, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Виключна проблема у даній справі полягає у тому, що нормативно-правові акти та підзаконно-правові акти є недоробленими, а саме: Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядок ведення єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів; постанова Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, (нормативно-правовий акт, який регулює питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів), оскільки враховуючи обґрунтування вищезазначених нормативно-правових актів в реєстрі повинен бути запис про введення в експлуатацію об'єкт будівництва, так як декларація про готовність об'єкта будівництва не означає проходження технічного обстеження будинку та введення в експлуатацію об'єкту будівництва.
Відповідно до частини п'ятої статті 403 ЦПК України Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі, то клопотання заявника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Судутакож не підлягає задоволенню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , подане адвокатом Погосян Маргаритою Арсенівною, про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Погосян Маргаритою Арсенівною, на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 01 червня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу «Фортеця» про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун