Житомирський апеляційний суд
Справа №278/1412/19 Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.
Категорія 96 Доповідач Трояновська Г. С.
16 вересня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.
з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 278/1412/19 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Глибочицька сільська рада Житомирського району Житомирської області, Управління державної міграційної служби України в Житомирській області
за апеляційною скаргою Управління державної міграційної служби України в Житомирській області на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 червня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Грубіяна Є.О.
У травні 2019 року представник заявника ОСОБА_1 адвокат Ярош В.В. звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
На обґрунтування заяви зазначено, що встановлення такого факту необхідно для відновлення документів, оскільки в середині 90-х років ОСОБА_1 загубила свій паспорт, виданий в Російській Федерації. Також зазначено, що після смерті цивільного чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 виникла необхідність оформлення спадщини на будинок АДРЕСА_1 для чого необхідні документи.
ОСОБА_1 не може отримати з РФ відомості про видачу їй паспорта та копій документів, на підставі яких він видавався.
Заявниця також не може отримати в Україні посвідку на тимчасове проживання, оскільки її особа не підтверджується відповідними документами з фотокарткою.
Відомості про ОСОБА_1 не містяться у жодних актуальних базах даних та Реєстрах держави, що не дає можливості на підставі «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 встановити її особу.
Глибочицька сільська рада підтверджує особу ОСОБА_1 та визнає, що зображена на фотокартці у довідці від 11.05.2019 особа дійсно є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В заяві зазначено, що в інший спосіб, аніж в судовому порядку встановити особу ОСОБА_1 немає можливості.
З огляду на наведене заявник просить встановити, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією ж особою, яка зображена на фотографії у довідці Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області від 11.05.2019 року №1190 та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 15 червня 2020 року заяву задоволено. Встановлено факт, що має юридичне значення про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянки Російської Федерації серії НОМЕР_1 , виданий 31 травня 1982 року відділом внутрішніх справ Лихославського райвиконкому Калінінської області, є однією і тією ж особою, яка зображена на фотографії у довідці Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області від 11 травня 2019 року № 1190, проживає у будинку АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі Управління державної міграційної служби України в Житомирській області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення відмовити. Посилається на те, що згідно з абз.2 п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судами не встановлюється тотожність особи. Зазначає, що суд у рішенні вказав, що встановлення такого факту, що має юридичне значення, необхідне заявниці для відновлення документів, однак оскільки ОСОБА_1 була документована паспортом, виданим 31.05.1982 відділом внутрішніх справ Лихославського райвиконкому Калінінської області, то для відновлення документів їй необхідно звернутись до Посольства РФ в Україні. Тобто заявник не може реалізувати таке судове рішення у органах, які вказані у заяві як заінтересовані особи. В апеляційній скарзі також наголошується на тому, що суд не надав належної оцінки Довідці №1190 та встановив тотожність заявниці особі, зображеній на фото у цій довідці, оскільки форма такої довідки чинним законодавством не передбачена.
Окрім того суд не взяв до уваги, що ОСОБА_1 не зверталася до Житомирського РВ з питання отримання посвідки про тимчасове проживання та до Посольства РФ в Україні з приводу отримання з РФ відомостей про видачу паспорта.
У відзиві на апеляційну скаргу представник заявниці адвокат Ярош В.В. просить відмовити УДМС України в Житомирській області у задоволенні його апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що судом не встановлюється тотожність особи за умови, що існує законодавчо врегульований порядок її встановлення відповідним органом державної влади. Заявниця звернулась до суду саме у зв'язку з відсутністю такого порядку встановлення тотожності особи. В Україні діяв «Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України», затверджений наказом МВС України від 13.04.2012 №302, який втратив чинність з 17.04.2018 на підставі наказу МВС України від 01.03.2018 №161. Відомості про ОСОБА_1 не містяться у жодних актуальних базах даних та Реєстрах держави, що не дає можливості на підставі Порядку від 25.03.2015 встановити її особу. А тому ОСОБА_1 не могла і не може отримати документ, який посвідчує її особу без встановлення її особи у інший спосіб, крім як в судовому порядку. Саме з цієї підстави суд правомірно задовольнив її заяву. Наголошує, що ОСОБА_4 не може звернутись до посольства або консульства РФ із заявою про повторну видачу їй паспорта цієї держави, оскільки її особа жодним документом не посвідчується.
В суді апеляційної інстанції заявник та її представник адвокат Яцків В.С. проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін. Представник надав детальні пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу, наголосив, що найціннішим у суспільстві є людина, права якої підлягають захисту.
Представник заінтересованої особи, Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, подав до апеляційного суду клопотання про проведення судового засідання без представника, підтримав вимоги заяви та не заперечував проти її задоволення.
Представник заінтересованої особи, Управління державної міграційної служби України в Житомирській області, направив до апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи на інші час та дату по закінченню карантинного періоду - після 31.10.2020. Зважаючи на зазначені причини та тривалість відкладення розгляду справи в задоволенні клопотання колегією суддів було відмовлено та ухвалено розгляну справу за відсутності представника УДМС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції зазначив, що, проаналізувавши всю сукупність письмових доказів по даній цивільній справі, заслухавши сторін, проаналізувавши оглянуті матеріали даної цивільної справи, з огляду на наявні письмові докази та з метою захисту прав та інтересів конкретної людини (заявника у справі), яка на даний час не може вирішити питання оформлення та отримання документів і, як наслідок, не може в повному обсязі здійснювати реалізацію своїх прав та свобод, а також законних інтересів, з огляду на сукупність конкретних досліджених обставин справи у їх взаємозв'язку та сукупності, а також виходячи із принципу верховенства права, одним із елементів якого є справедливість, а також враховуючи практику ЄСПЛ щодо захисту реальних прав конкретної особи та застосування ефективного засобу юридичного захисту, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Колегія суддів не може в повній мірі погодитись із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи заявник, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ново-Воскресенське Торжокського району Калінінської області у Російській Федерації, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 31.08.1963 року, у якому зазначено дівоче прізвище останньої " ОСОБА_1 " (а.с. 7).
У свідоцтві про народження сина заявника, ОСОБА_6 , виданого 1.04.1988 року Сосновською сільською радою Хвойнинського району Новгородської області НОМЕР_5, прізвище заявника зазначено російською мовою " ОСОБА_1 " (а.с. 8).
11 травня 2019 року виконавчий комітет Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області видав довідку про те, що ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ново-Воскресенське Лихославльського району Калінінської області , паспорт НОМЕР_3 , виданий Лихославльським РВВС Калінінської області, прибула 31.10.1992 року та була прописана за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає по даний час (а.с.6). Під текстом довідки міститься фотографія заявниці.
Ухвалою Житомирського районного суду від 19.06.2019 року надано судове доручення суду Російської Федерації для отримання доказів, необхідних для вирішення справи (а.с.37).
У документах, які надійшли на виконання судового доручення міститься копія акта про укладення шлюбу №01 від 27 лютого 1982 року, зареєстрованого Сосновицькою сільською радою Лихославльського району Калінінської області, між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , якій після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище « ОСОБА_1 » ( ОСОБА_1 ) (а.с.59). Зазначено паспорт ОСОБА_1 НОМЕР_4 , виданий Лихославльським РВВС Калінінської області від 12 березня 1980 року.
З листа відділу Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації по Лихославльському району вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документувалась паспортом НОМЕР_1 від 31.05.1982 року (а.с.61). До листа додано копію форми І П (а.с.62-63).
В матеріалах справи міститься відповідь Житомирського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Житомирській області від 30 березня 2019 на заяву ОСОБА_1 щодо документування її паспортом громадянина України, якою заявника повідомлено про те, що в ході вивчення поданих документів та проведених перевірок, відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 особу заявниці ( ОСОБА_1 та належність її до громадянства України не встановлено. У зв'язку з чим відмовлено заявниці в оформленні паспорта громадянина України (а.с.10).
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких наведений в частині першій статті 315 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З матеріалів справи вбачається, що заявниця народилась та проживала в Російській Федерації, у 1992 році прибула в Україну, документи, посвідчуючі особу, за словами заявниці, втрачені в середині 90-х років.
Матеріалами справи підтверджено, що заявник у 2019 році зверталась до Житомирського районного відділу Управління державної міграційної служби України в Житомирській області щодо документування її паспортом громадянина України.
Однак отримання паспорта громадянина України передбачає необхідність наявності громадянства України.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.
Згідно ст.10 Закону внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. Якщо особу не буде ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи, строк якої не перевищує двох місяців. У разі неможливості встановити особу протягом зазначеного строку особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи, прийняття відповідного рішення суду, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються.
Відповідно до положень Указу Президента України від 06 квітня 2011 року № 405/2011 центральним органом виконавчої влади, відповідальним за реалізацію державної політики у сфері міграції (імміграції та еміграції), в тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, а також внесення пропозицій щодо формування державної політики у цих сферах є Державна міграційна служба України.
Згідно частини другої статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.
17 квітня 2018 року на підставі наказу МВС України від 01.03.2018 №161 втратив чинність «Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України», затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ від 13 квітня 2012 року № 320.
Розділом VІІІ вказаного Порядку була передбачена процедура встановлення особи у разі втрати паспорта та неможливості ототожнення її на підставі фотокарток, які були зроблені значно раніше. Зазначеним Порядком передбачалась видача довідки про встановлення особи з уточненням, щодо встановлення належності до громадянства України або без встановлення належності до громадянства будь-якої країни.
На даний час не передбачено проведення процедури встановлення особи не громадянам України.
В заяві про встановлення факту, що має юридичне значення ставиться питання про те, що заявник ОСОБА_1 є однією і тією ж особою, яка зображена на фотографії у довідці Глибочицької сільської ради від 11.05.2019 №1190.
Зазначена довідка вказує на реєстрацію ОСОБА_1 в с. Гадзинка Житомирського району як такої, що прибула з Російської Федерації.
Проте законом не передбачено наявність фотографії особи на таких документах.
А тому колегія суддів вважає, що довідка виконкому сільської ради №1190 від 11.05.2019 із вклеєною фотографією не є належним та допустимим доказом в контексті положень ст.77,78 ЦПК України як підстава для задоволення вимог заявника.
У зв'язку з втратою паспорта, виданого на території Російської Федерації, ОСОБА_1 упродовж більше 20 років не зверталась до компетентних органів по питанню відновлення втраченого документа.
Упродовж зазначеного терміну ОСОБА_1 також не зверталась до Житомирського РВ щодо отримання посвідки на тимчасове проживання.
Окрім того згідно положень пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року передбачено, що при розгляді справи про встановлення належності правовстановлюючих документів судами не встановлюється тотожність особи.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене із недодержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні поданої заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Житомирській області задовольнити.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 15 червня 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18.09.2020.
Головуючий Судді