Іменем України
14.09.2020 року
м.Мостиська
єун 448/958/20
провадження № 2-а/448/102/20
Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючий суддя Білоус Ю.Б.,
за участі секретаря судового засідання Романченко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП №4 Яворівського ВП ГУНП у Львівській області Лясковського Романа Івановича, третя особа - Головне управління Національної поліції у Львівській області, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
його представник-адвокат Сталевич Г.О.,
відповідач ОСОБА_2 , - не з'явився,
представник третьої особи, - не з'явився,
негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:
встановив:
І. Короткий зміст позовних вимог
Представник позивача ОСОБА_1 , - адвокат Сталевич Г.О., звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що постановою поліцейського СРПП №4 Яворівського ВП Лясковського Р.І., його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП за вчинення адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Стверджує, що в спірній постанові зазначено про те, що позивач ОСОБА_1 , 26.07.2020 р. о 16 год. 59 хв. в с.Оселя, вул.Приозерна, 20, Яворівського району Львівської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на вимогу працівників поліції не надав посвідчення водія та не пред'явив свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також поліс обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги ПДР України.
Вважає, що постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складення.
Зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В свою чергу, процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на відповідача.
Покликається на те, що обставини, які зазначені відповідачем в постанові не відповідають дійсності, а саме те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом і на вимогу працівника поліції не представив зазначені вище документи. Працівник поліції вимагав вказані документи в позивача, коли останній перебував в магазині с. Оселя, Яворівського району, що підтверджується показами свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Тобто на момент вимоги працівника поліції надати документи ОСОБА_1 не перебував за кермом та в розумінні Правил дорожнього руху не був у статусі «водія», а тому вважав, що не зобов'язаний пред'являти працівнику поліції зазначені документи.
Жодних доказів, про те, що він, ніби то порушив ПДР України працівниками поліції йому на його прохання надані не були, як і не було допитано очевидців події, котрі бачили нібито вчинене ним адміністративне правопорушення.
З огляду на наведене, просив суд спірну постанову скасувати, а справу провадженням закрити.
ІІ. Позиція учасників справи
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник-адвокат Сталевич Г.О. позовні вимоги підтримали, посилались на обставини, що були зазначені в позовній заяві. Просили суд спірну постанову скасувати, а справу, - закрити.
Відповідач - поліцейський СРПП №4 Яворівського ВП ГУНП у Львівській області Лясковський Р.І., в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у відсутності відповідача на адресу суду не надходило. Відзив на вказаний позов відповідач не подав.
Представник третьої особи - Головного управління Національної поліції у Львівській області, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 13.08.2020 року позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з наявними у такій недоліками.
Ухвалою судді від 18.08.2020 року відкрито провадження по даній адміністративній справі та призначену таку до судового розгляду.
ІV. Обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 26.07.2020 р. о 16 год. 59 хв. в с.Оселя, вул.Приозерна, 20, Яворівського району Львівської області, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Volkswagen Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на вимогу працівників поліції не надав посвідчення водія та не пред'явив свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також поліс обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП.
Зазначеною постановою на позивача ОСОБА_1 , накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
V. Застосоване судом законодавство.
При вирішенні справи, суд застосовує норми права, які передбачені Конституцією України, КУпАП, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про Національну поліцію» «Правилами дорожнього руху України», тощо.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесена перевірка, чи прийняті рішення суб'єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1 ст.9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст.126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката Зелена картка).
Згідно підпунктів а, б, ґ п.2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Частиною 3 статті 35 Закону передбачено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Положеннями ст.245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
З пунктів 9-10 розділу 3 указаної вище «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» вбачається, що поліцейський, який розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки, заслуховує осіб, які беруть участь у розгляді справи та досліджує докази, які оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016), постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
При цьому, згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Приписами ст. 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
VІ. Висновок суду
Таким чином, вимога працівника поліції щодо пред'явлення для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов'язково має передувати порушенням водієм ПДР, скоєнням дорожньо-транспортної пригоди або інші підстави, передбачені вищезазначеною статтею Закону.
В даному випадку водій ОСОБА_1 , Правил дорожнього руху не порушував, оскільки як встановлено в судовому засіданні такий не перебував за кермом транспортного засобу, як про це зазначили працівники поліції в спірній постанові.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15 березня 2019 року №686/11314/17.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що у діях водія ОСОБА_1 , були відсутні порушення Правил дорожнього руху України, оскільки такий транспортним засобом не керував, що мало б передувати законним вимогам працівникам поліції щодо зупинки останнього та зобов'язання пред'явлення водієм як посвідчення водія так і полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а тому ненадання позивачем вищевказаних документів не являється адміністративним правопорушенням, передбаченим ч. 1 статті 126 КУпАП.
Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач суду не надав, доводи позивача, якими він заперечує постанову, не спростував.
Дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем ОСОБА_1 , вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення.
Крім того, відповідачем не надано доказів того, що інспектором патрульної поліції було здійснено перевірку наявності або відсутності існування у Централізованій базі даних МТСБУ полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на вказаний транспортний засіб.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем ОСОБА_1 правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, а саме порушення Правил дорожнього руху, що свідчить про необґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 410449 від 26 липня 2020 року через відсутність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Згідно частини 1 ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.
Керуючись ст.ст.6, 9, 12, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд -
Позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП №4 Яворівського ВП ГУНП у Львівській області Лясковського Романа Івановича, третя особа - Головне управління Національної поліції у Львівській області, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАА №410449 від 26.07.2020 року поліцейського СРПП №4 Яворівського ВП ГУНП у Львівській області Лясковського Романа Івановича, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн., за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП., - скасувати, а справу провадженням закрити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Мостиський районний суд Львівської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.Б. Білоус
Рішення набрала законної сили «___» ______________ 20 р.
Суддя Ю.Б. Білоус
Судове рішення виготовлено та підписано суддею в нарадчій кімнаті 14.09.2020 року