Ухвала
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 302/348/17
провадження № 61-12803ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
розглянувши заяву суддів: Яремка Василя Васильовича та Погрібного Сергія Олексійовича про самовідвід у справі за позовом Пилипецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, про визнання недійсним державного акта на землю, скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 липня 2020 року,
У квітні 2017 року Пилипецька сільська рада Міжгірського району Закарпатської області (далі - Пилипецька сільська рада) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта на землю, скасування державної реєстрації земельної ділянки та визнання недійсним договору купівлі продажу.
Позов обґрунтовувала тим, що згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 003886, виданим 10 червня 2003 року Пилипецькою сільською радою, ОСОБА_2 , жителька с. Пилипець Міжгірського району отримала у приватну власність земельну ділянку площею 0,2210 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в урочищі Пасіка в с. Пилипець Міжгірського району. Цей державний акт виданий на підставі рішення четвертої сесії двадцять другого скликання Пилипецької сільської ради від 13 квітня 1995 року. 27 травня 2016 року ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки з ОСОБА_1 , мешканцем м. Ужгорода.
21 березня 2017 року до Пилипецької сільської ради надійшла заява ОСОБА_1 , у якій він просив повідомити про те, чи наявне рішення Пилипецької сільської ради, на підставі якого оформлено державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЗК № 003886, яку йому продано відповідно до договору купівлі-продажу. При розгляді заяви стало відомо, що питання про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 на вказаній сесії сільської ради фактично не розглядалося, не обговорювалося і депутатами відповідне рішення не приймалося.
Посилаючись на викладене, позивач просила визнати недійсним державний акт на право власності на землю, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, визнати недійсний договір купівлі-продажу та земельну ділянку повернути до запасу земель Пилипецької сільської ради Міжгірського району.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 серпня 2017 року позов Пилипецької сільської ради задоволено. Державний акт на право власності на землю серії ІІІ-ЗК № 003886, площею 0,2210 га, для ведення особистого селянського господарства скасовано. Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27 травня 2016 року, зареєстрованого у реєстрі за № 418 скасовано. Визнано недійсною та скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,2210 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в урочищі Пасіка в селі Пилипець Міжгірського району Закарпатської області, за кадастровим номером 2122485200:09:002:0045. Земельну ділянку, розташовану в межах населеного пункту с. Пилипець Міжгірського району, Закарпатської області, урочище Пасіка, площею 0,2210 га, кадастровий номер 2122485200:09:002:0045 для ведення особистого селянського господарства повернуто до земель запасу Пилипецької сільської ради Міжгірського району Закарпатської області.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з архівною довідкою від 22 березня 2017 року № 58/27, виданої архівним відділом Міжгірської районної державної адміністрації вбачається, що рішення четвертої сесії двадцять другого скликання Пилипецької сільської ради від 13 квітня 1995 року на ОСОБА_2 не виявлено, тобто питання про вирішення передачі у власність земельної ділянки їй на вказаній сесії сільської ради не розглядалося, не обговорювалося і депутатами відповідне рішення не приймалося.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 , який не брав участі у розгляді справи, подав апеляційну скаргу.
Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 23 січня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову Пилипецької сільської ради.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що питання щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:09:002:0045 безпосередньо стосується ОСОБА_3 , який не залучений до участі у справі, оскільки саме ОСОБА_3 є законним власником земельної ділянки, яка є предметом спору на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЗК № 032922. Належна ОСОБА_3 земельна ділянка, розташована за адресою: урочище «Пасіка Кут», с. Пилипець, Міжгірський район, кадастровий номер 2122485201:01:004:0001, і фактично розташована на місці розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2122485200:09:002:0045, щодо якої ухвалене оскаржуване рішення.
Постановою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., Погрібного С. О., Яремка В. В., касаційну скаргу Пилипецької сільської ради задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 23 січня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд належним чином не дослідив надані сторонами докази та дійшов передчасного висновку про порушення прав ОСОБА_3 , оскільки відповідно до інформації публічної кадастрової карти, земельна ділянка, яка є предметом цього спору з кадастровим номером 2122485200:09:002:0045 та земельна ділянка з кадастровим номером 2122485201:01:004:0001, що належить на праві власності ОСОБА_3 , не накладаються одна на одну та знаходяться на значній відстані одна від одної, що свідчить про те, що суд апеляційної інстанції ухвалював рішення лише на підставі доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 без здійснення їхньої перевірки та встановлення порушених речових прав останнього на земельну ділянку.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27 липня 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 закрито.
Постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_3 належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами не довів факт накладення спірної земельної ділянки на належну йому на праві власності земельну ділянку, на підставі чого дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 у серпні 2020 року засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 липня 2020 року.
Відповідно до частини першої статті 33 ЦПК України протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 вересня 2020 року визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 липня 2020 року у складі суддів: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.
Суддями Яремко В. В. та Погрібним С. О. заявлено самовідвід у справі з тих підстав, що вони входили до складу колегії суддів, що прийняла постанову Верховного Суду від 25 вересня 2019 року, в якій висловлювали свою позицію щодо питання порушення прав ОСОБА_3 у контексті спірних правовідносин.
Заява про самовідвід підлягає задоволенню.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з частиною першою статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Ураховуючи, що судді Яремко В. В. та Погрібний С. О. приймали участь у розгляді цієї справи при її первісному касаційному оскарженні, входили до складу колегії суддів, що прийняла постанову Верховного Суду від 25 вересня 2019 року, висловлювали свою позицію щодо питання порушення прав ОСОБА_3 у контексті спірних правовідносин, колегія суддів з метою уникнення сумнівів у неупередженості та забезпечення об'єктивності розгляду цієї справи, на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України, вважає за необхідне задовольнити самовідвід та передати справу для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Отже, касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 липня 2020 року необхідно передати для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Керуючись пунктом 5 частини першої статті 36, статтями 39, 40 ЦПК України, Верховний Суд
Заяву про самовідвід суддів: Яремка Василя Васильовича та Погрібного Сергія Олексійовича, задовольнити.
Відвести суддів Яремка Василя Васильовича та Погрібного Сергія Олексійовича за їх заявою від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 липня 2020 року у справі за позовом Пилипецької сільської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, про визнання недійсним державного акта на землю, скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення земельної ділянки.
Касаційну скаргу передати на повторний автоматизований розподіл.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Яремко
А. С. Олійник
С. О. Погрібний