Ухвала
Іменем України
17 вересня 2020року
м. Київ
справа № 333/7311/19
провадження № 61-12094ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2020 року в справі за скаргою ОСОБА_2 на дії приватного виконавця Запорізького обласного виконавчого органу Хохлова Кирила Костянтиновича,
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаною скаргою, в якій просила визнати дії приватного виконавця Хохлова К. К., щодо визначення результатів оцінки майна, а саме: земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:03:021:0095, розташованої по АДРЕСА_1 , на підставі звіту про оцінку, складеного суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_3 від 05 грудня 2019 року неправомірними; заборонити приватному виконавцю Хохлову К. К. здійснювати реалізацію цієї земельної ділянки, яка їй належить за ціною, визначеною звітом про оцінку, складеного суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_3 від 05 грудня 2019 року посилаючись на те, що визначення вартості майна та передача його на реалізацію були здійсненні приватним виконавцем у порушення вимог статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2020 року залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2020 року, у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії приватного виконавця Запорізького обласного виконавчого органу Хохлова К. К., суди попередніх інстанцій виходили з того, що державний виконавець діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями ОСОБА_2 звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2020 року відмовлено з підстав, передбачених частиною четвертою статті 394 ЦПК України.
У серпні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2020 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги ОСОБА_2 на дії приватного виконавця Запорізького обласного виконавчого органу Хохлова К. К.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частинами першою, третьою - п'ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.
Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
Суди попередніх інстанцій, встановивши, що ОСОБА_2 отримала 09 грудня 2019 року повідомлення про надходження звіту про результати оцінки майна, своїм правом на оскарження оцінки майна у встановлений законом термін не скористалась, обґрунтовано виходили з того, що дії приватного виконавця, зокрема щодо залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна, були вчинені відповідно до вимог статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», тому дійшли правильного висновку про відсутність факту неправомірності дій приватного виконавця, оскільки він жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна, так як у своїй діяльності суб'єкт оціночної діяльності є самостійним.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2020 року.
Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 травня 2020 року в справі за скаргою ОСОБА_2 на дії приватного виконавця Запорізького обласного виконавчого органу Хохлова Кирила Костянтиновича відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко
В. О. Кузнєцов