Справа №463/8274/20
Провадження №1-кс/463/4837/20
про арешт майна
18 вересня 2020 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові клопотання слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_3 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, прокуратури Львівської області ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020140000000934 від 17 серпня 2020 року, -
слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: приміщення магазину, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру (об'єкт житлової нерухомості), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Подане клопотання мотивує тим, що Другим слідчого відділом слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62020140000000934 від 17 серпня 2020 року за підозрою ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , перебуваючи відповідно до наказу голови державного агентства лісових ресурсів України № 241-к від 17.04.2020 на посаді директора державного підприємства «Івано-Франківське лісове господарство», будучи відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівником правоохоронних органу, діючи умисно, з корисливих мотивів 1 вересня 2020 року приблизно о 12.00 год. перебуваючи неподалік державного підприємства «Івано-Франківське лісове господарство», що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вулиця Василіянок, буд. 48, під час зустрічі із начальником 4-го відділу УСР в Івано-Франківській області ДСР НП України ОСОБА_6 , який згідно п. 2 примітки до ст. 368 КК України займає відповідальне становище, висловив пропозицію надавати йому щомісячно, неправомірну вигоду у розмірі 1000 доларів США за невтручання службовими особами УСР в Івано-Франківській області ДСР НП України у господарську діяльність підприємства та не реагування на адміністративні та кримінальні правопорушення в діяльності державного підприємства «Івано-Франківське лісове господарство». На виконання раніше обумовленої домовленості, 10 вересня 2020 року, приблизно о 12.45 год. ОСОБА_5 , перебуваючи неподалік церкви по вулиці Богдана Лепкого у м. Івано-Франківськ, під час зустрічі із ОСОБА_6 , надав йому неправомірну вигоду у розмірі 1000 доларів США (що станом на 10 вересня 2020 року згідно офіційного курсу Національного банку України становило 27 800 гривень), у вигляді щомісячного платежу за невтручання службовими особами УСР в Івано-Франківській області ДСР НП України у господарську діяльність підприємства та не реагування на адміністративні та кримінальні правопорушення в діяльності державного підприємства «Івано-Франківське лісове господарство», після чого, був викритий працівниками правоохоронних органів на місці вчинення кримінального правопорушення. Відтак ОСОБА_5 , підозрюється у пропозиції надати службовій особі, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди, а так само наданні такої вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. 10 вересня 2020 року ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, згідно положень ст.96-1 КК України та санкції ч. 3 ст. 369 КК України за вчинення такого передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна та спеціальної конфіскації. З матеріалів кримінального провадження, а саме з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №223980941 встановлено, що ОСОБА_5 володіє на праві власності приміщенням магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №223975193 встановлено, що ОСОБА_5 володіє на праві власності квартирою АДРЕСА_3 . Враховуючи наведене, беручи до уваги, що метою арешту майна є забезпечення конфіскації чи спеціальної конфіскації, а також те, що такий може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою чи у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності, або у володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, щодо якого ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна, просить подане клопотання задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна, розгляд клопотання здійснюється без повідомлення підозрюваного ОСОБА_5 та захисника (захисників) останнього.
Слідчий ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, в клопотанні просив розглянути таке без участі слідчого та прокурора, які своє клопотання підтримують в повному обсязі.
Оглянувши представлені матеріали клопотання, приходжу до наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації;.
Частиною 4 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Частинами 11, 12 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.
При вирішенні питання про арешт майна, якщо такий накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу, слідчий суддя, суд відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість спеціальної конфіскації майна; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17 серпня 2020 року, вбачається, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62020140000000934 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України
10 вересня 2020 року у даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Частиною 3 ст. 369 КК України передбачено, що вчинення даного кримінального правопорушення карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №223980941 від 15 вересня 2020 року вбачається, що ОСОБА_5 володіє на праві приватної власності приміщенням магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
З Інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №223975193 та №223981647 від 15 вересня 2020 року вбачається, що ОСОБА_5 володіє на праві приватної власності 1/3 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Відтак, сторона обвинувачення довела, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Санкція статті, за якою підозрюється ОСОБА_5 , передбачає можливість конфіскації майна. Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого. Завдання, для виконання якого слідчий звертається з клопотанням може бути виконане. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна. Метою накладення арешту на майно, є забезпечення конфіскації. Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв'язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт майна, заявленого слідчим у клопотанні. Незастосування арешту майна може привести до настання наслідків, що перешкоджатимуть збереженню такого, оскільки майно бути відчужене підозрюваним з метою уникнення покарання.
Враховуючи вищевикладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою збереження майна, яке може бути відчужене, вважаю, що клопотання підлягає до задоволення, однак частково. З урахуванням того, що ОСОБА_5 на праві власності належить лише 1/3 частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , а тому слідчий суддя приходить до висновку, що арешт слід накласти лише на 1/3 частини такої.
Керуючись ст.ст. 98, 170-173, 236, 395 КПК України, -
клопотання слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_3 про накладення арешту - задовольнити частково.
Накласти арешт, шляхом заборони відчуження та розпорядженняна майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: приміщення магазину, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/3 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
В задоволенні решти вимог відмовити.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Слідчий суддя: ОСОБА_1