Провадження № 11-кп/803/2723/20 Справа № 185/5447/16-к Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 вересня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників - адвоката ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
потерпілої - ОСОБА_12 ,
представника служби у справах дітей - ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12016040370001148 від 05 травня 2016 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника - адвоката ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , а також прокурора у кримінальному провадженні Павлоградської місцевої прокуратури ОСОБА_14 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2020 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Белгород, Російська Федерація, громадянина України, який проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 05.12.2014 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.3 ст.186, ст. 69, 71 КК України до 3 років позбавлення волі. 17.03.2016 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю покарання,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Павлоград Дніпропетровської області, громадянина України, який проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-23.07.2014 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75,76,104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 2 роки. Покарання не відбув,
обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України,
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2020 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 8 років 9 місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна. Зарахувано у строк покарання період перебування ОСОБА_8 під вартою, а саме з 05 травня 2016 року по 15 лютого 2018 року.
ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України та призначено йому покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у вигляді 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна. Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, ОСОБА_7 , за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.07.2014 року, та призначено остаточне покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
ОСОБА_8 та ОСОБА_7 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, за таких обставин.
05.05.2016 року о 01.50 год., (точний час досудовим слідством не встановлено), біля супермаркету «АТБ», розташованому по вулиці Центральній в м Павлограді Дніпропетровської області, зустрілися раніше знайомі між собою неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , та особа, у відношенні якої матеріали виділені в окреме кримінальне провадження. В ході бесіди. особа, у відношенні якої матеріали виділені в окреме кримінальне провадження, запропонувала останнім вчинити розбійний напад на потерпілу ОСОБА_12 , яка мешкає в будинку АДРЕСА_3 , з метою заволодіння її майном, поєднаним із насильством, небезпечним для її здоров'я, на що останні погодились. З цією метою, цього ж дня, 05.05.2016 року, близько 03.00 год., (точний час досудовим слідством не встановлено) особа, у відношенні якої матеріали виділені в окреме кримінальне провадження, ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , та неповнолітній ОСОБА_17 , маючи єдиний спільний злочинний умисел, прибули до будинку АДРЕСА_3 , де впевнившись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, відкрили хвіртку вищевказаного домоволодіння, та зайшли на територію подвір'я. Далі, указані особи, перебували на території подвір'я буд. АДРЕСА_3 , де ОСОБА_8 постукав у вікно вказаного будинку. Після чого потерпіла ОСОБА_12 відчинила двері будинку. В цей час ОСОБА_18 , який стояв коло вхідних дверей наніс потерпілій ОСОБА_12 декілька ударів кулаком руки в обличчя, від чого остання впала спиною на підлогу в коридорі будинку. Далі, ОСОБА_18 сів на потерпілу зверху, та продовжував наносити численні удари кулаками рук по її обличчю. В цей час, особа, у відношенні якої матеріали виділені в окреме кримінальне провадження, разом з ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , впевнившись у тому, що потерпіла не зможе чинити перешкод у заволодінні майном, проникли через відкриті вхідні двері до вищевказаного будинку. Неповнолітній ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб, залишився на подвір'ї домоволодіння, та спостерігав за навколишньою обстановкою. Далі особа, у відношенні якої матеріали виділені в окреме кримінальне провадження, разом із ОСОБА_16 , ОСОБА_8 діючи спільно, умисно, за попередньою змовою групою осіб зайшли до зальної кімнати вищевказаного будинку звідки викрали: телевізор марки «Philips» вартістю 3 381 грн.; ноутбук марки «Самсунг G 500» вартістю 867,75 грн.; фотоапарат марки «Samsung» вартістю 152,50 грн.; мобільний телефон марки «Samsung E970» вартістю 317 грн.; срібні сережки у вигляді квітів, вартістю 528 грн.; срібні сережки вартістю 595 грн.; срібний перстень, вартістю 435 грн.; срібну каблучку вартістю 418 грн.; золоту обручку вартістю 3 960 грн.; золотий ланцюг вартістю 10 450 грн.; золотий кулон вартістю 5225 грн., із спальної кімнати викрали грошові кошти в сумі 7300 російських рублів, які відповідно до курсу НБУ станом на 05.05.2016 року становили 1917 гривень 20 копійок. Таким чином, потерпілій ОСОБА_12 в результаті розбійного нападу було завдано матеріального збитку на загальну 29 646 тис. грн. 05 коп. Після чого, особа, у відношенні якої матеріали виділені в окреме кримінальне провадження, разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , та ОСОБА_16 , з місця вчинення злочину з викраденим майном зникли та розпорядились ним на власний розсуд. Потерпілій ОСОБА_12 були завдані тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно - мозкової травми; забійної рани лобної області; параорбітальні гематоми; синці в області підборіддя зліва, на лівій бічній поверхні шиї в середній третині, на передній поверхні грудної клітини в проекції рукоятки грудини та в правій підключичній області, на задній поверхні лівого плечового суглобу, в області крила лівої лопатки, на задній поверхні правого плечового суглобу, на задній поверхні грудної клітини в проекції 8-9 ребер по біля хребтовій лінії, на зовнішньо - задній поверхні лівого плеча в середній третині, на зовнішній поверхні лівого стегна у верхній третині. Виявлені тілесні ушкодження за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить застосувати до нього положення ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувавши до покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок змінити, зарахувавши його підзахисному до покарання строк попереднього ув'язнення з 15 лютого 2018 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, захисник посилається на те, що згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2019 року, у разі якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання підлягає застосування ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VІІІ в силу як прямої, та і зворотньої дії кримінального закону в часі.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, захисник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження.
Захисник вважає, що жодні докази не доводять вину ОСОБА_8 . При цьому, протокол слідчого експерименту, є недопустимим доказом, як такий, що проведено з порушенням права на захист обвинуваченого. Захисник зазначає, що під час проведення слідчого експерименту захисник не був присутнім в будинку, що ставить під сумнів зазначені у протоколі відомості про відсутність зауважень зі сторони останнього. Окрім наведеного, на думку захисту, поза увагою суду було залишено також й те, що 4 роки інші обвинувачені давали показання, які відповідають тим, що були надані ОСОБА_8 , а останні змінили їх виключно під тиском прокурора. Серед іншого, захисник зазначає, що судом не було застосовано положення ч. 5 ст. 72 КК України, а тому призначене ОСОБА_8 покарання суперечить принципу індивідуалізації.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати в частині призначеного ОСОБА_8 покарання та постановити новий вирок, яким призначити останньому покарання у виді 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор посилається на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину та його особі, внаслідок м'якості. Прокурор вважає, що суд не надав належної оцінки тим обставинам, що обвинувачений схильний до вчинення злочинів, ніде не працює, на має дітей на утриманні, не одружений, під час розгляду кримінального провадження вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України. Окрім цього, ОСОБА_8 ухилявся від суду та свою вину не визнавав.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянтів, які подані ними апеляційні скарги підтримали, адвоката ОСОБА_11 , потерпілої та представника служби у справах дітей, які просили вирішити скарги на розсуд суду, потерпілої, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, в зазначеному кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційних скарг.
Як вбачається з матеріалів провадження, вирок суду оскаржується прокурором в частині призначеного ОСОБА_8 покарання, обвинуваченим ОСОБА_7 та його захисником - в частині необхідності застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України, а також захисником обвинуваченого ОСОБА_8 - щодо висновків суду про доведеність вини останнього.
Перевіряючи законність та обґрунтованість вироку з підстав, зазначених у скарзі захисником обвинуваченого ОСОБА_8 колегія суддів вважає, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, за обставин, встановлених судом та викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та є обґрунтованим.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів не встановлено.
Так, вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується дослідженими в ході судового розгляду показаннями:
- обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_7 , які засвідчили, що за обставин, зазначених в обвинувальному акті, разом з обвинуваченим ОСОБА_8 скоїли розбійний напад, після чого здали майно у ломбард на ім'я ОСОБА_16 в м. Тернівка, та у ломбард на автостанції в м. Павлоград, поділивши гроші на всіх співучасників;
- потерпілої ОСОБА_12 , яка хоча і не пам'ятала всіх обставин вчинення щодо неї злочину, через те, що втрачала свідомість, проте засвідчила, що нападників було четверо.
Крім того, вина обвинуваченого підтверджується й наявними в матеріалах провадження письмовими доказами, зокрема:
- протоколом огляду місця вчинення злочину - території домоволодіння потерпілої ОСОБА_12 від 05.05.2016 та фототаблицею до нього, під час проведення якого були встановлені сліди злочину - безлад у будинку, наявність слідів крові в будинку потерпілої, а також сама потерпіла ОСОБА_12 з явними ознаками нападу, побиття та спричинення тілесних ушкоджень (Том №5 а. с. 13-31);
- довідкою № 4420 від 05.05.2016, відповідно до якої ОСОБА_12 звернулась до КЗ «Павлоградська міська лікарня № 4» з травмами після її побиття невідомими особами під час злочину (Том №5 а. с. 39-41);
- висновком судово-медичної експертизи № 129 від 17.05.2016, яким визначено характер, ймовірний механізм спричинення виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень (Том №5 а. с. 50-51);
- довідкою ПО «Ломбард Онікс», згідно якої ОСОБА_16 надав у заставу майно, яке належало потерпілій ОСОБА_12 - ноутбук, телевізор, мобільні телефони, флешка (Том №5 а. с. 59-60);
- довідкою ломбарду «Бутенко та компанія» згідно якої ОСОБА_16 надав у заставу до ломбарду майно, що належало потерпілій ОСОБА_12 , а саме срібні прикраси (Том №5 а. с. 60);
-протоколом огляду та вилучення зазначених речей, визнання їх речовими доказами та розпискою потерпілої ОСОБА_12 про їх отримання від працівників поліції (Том №5 а. с. 65-72);
-протоколом огляду від 05.05.2016, відповідно до кого було оглянуто телевізор марки «Philips» моделі 26 FL3405/12. (Том №5 а. с. 79-91);
-довідкою ПТ «Ломбард «ОНІКС» Анохіна, Яценко» про надання ОСОБА_16 у заставу ноутбуку марки " Lenovo G500" (Том №5 а. с. 92);
- протоколом огляду від 05.05.2016, відповідно до якого, в присутності понятих, ОСОБА_15 , вказав місцевість на території футбольного поля ЗОШ №14 м. Павлограда по вул. Котовського, де було виявлено пусту пачку від цигарок, в якій знаходились грошові кошти в сумі 387 грн., та з відбитками пальців рук (Том №5 а. с. 149);
- протоколом огляду місця події від 05.05.2016, відповідно до якого, в присутності понятих, було оглянуто мобільний телефон марки «Nokia» (Том №5 а. с. 179);
- протоколом огляду від 05.05.2016 року, відповідно до якого було оглянуто фотоапарат марки «Samsung» добровільно виданий ОСОБА_19 (Том №5 а. с. 250);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 21.05.2016, відповідно до якого, за участю потерпілої ОСОБА_12 за місцем її мешкання, ОСОБА_8 , його захисника, в присутності понятих, було проведено відеозапис метою перевірки показів підозрюваного ОСОБА_8 , де останній підтвердив обставини скоєння ним злочину, що інкримінується (Том №6 а. с. 30-31);
-протоколом проведення слідчого експерименту від 21.05.2016 , відповідно до якого, за участю потерпілої ОСОБА_12 за місцем її мешкання, ОСОБА_16 , його захисника, в присутності понятих, було проведено відеозапис метою перевірки показів підозрюваного ОСОБА_16 , де останній підтвердив обставини скоєного злочину. (Том №6 а. с. 34-35);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.06.2016, та фото таблицею до нього, відповідно до якого, в присутності понятих, за участю захисника ОСОБА_20 , законного представника неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_7 , педагога, потерпілої ОСОБА_12 , в приміщенні СВ Павлоградського ВП було проведено слідчий експеримент та відтворено обставини та обстановку події, які відбулися 05.05.2016 року о 02.45 год. по вул. Леніна (Соборна) м. Павлограда, а саме ОСОБА_19 (підозрюваний ОСОБА_7 - а.п.24-26 т.3) підтвердив скоєння ним розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_12 за обставин, встановлених вироком суду (Том №6 а. с. 38-43);
- висновком судово-товарознавчої експертизи № 2989-16 від 15.06.2016, відповідно до якої середня ринкова вартість викраденого майна склала 27 728,85 грн. (Том №6 а. с. 48-53).
Надаючи оцінку цим доказам у своїй сукупності, у колегії суддів відсутні сумніви у їх належності та допустимості. Ці докази суд вважає достатніми для доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а тому не вбачає підстав визнати наведені у вироку висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Матеріалами провадження об'єктивно підтверджується, що напад було вчинено за участю ОСОБА_8 , що беззаперечно підтвердили інші співучасники злочину під час судового розгляду, а також й сам обвинувачений під час проведення слідчого експерименту.
Що стосується доводів захисника ОСОБА_8 про те, що під час слідчого експерименту було порушено право на захист обвинуваченого ОСОБА_8 , то вони не заслуговують на увагу.
Як вбачається з протоколу проведення цієї слідчої дії за місцем скоєння злочину - місцем проживання потерпілої ОСОБА_12 , з її згоди, ОСОБА_8 та його захисник жодних заперечень стосовно порядку її проведення не подавали та погодились зі змістом протоколу, про що свідчать їх підписи. Окрім цього, захисник в апеляційній скарзі не вказує на тиск з боку працівників поліції, що ставило б під сумнів зафіксовані під час проведення слідчої дії обставини.
За цих умов, визнати обґрунтованими доводи сторони захисту про невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження колегія суддів не може.
Твердження захисту про те, що обвинувачені постійно змінювали свої показання не заслуговують на увагу, оскільки у відповідності з вимогами ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Разом із цим, перевіряючи доводи захисника та прокурора про відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_8 злочину та його особі колегія суддів виходить із того, що у відповідності з вимогами ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.
При цьому, колегія суддів враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен в повній мірі враховувати ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, дані про особу, а також ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, що скоїла злочин, повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
На думку колегії суддів, покарання обвинуваченому ОСОБА_8 призначено відповідно до вищезазначених вимог.
Як вбачається з вироку, призначаючи обвинуваченому покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких, а також особу ОСОБА_8 , який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, не одружений, за місцем проживання характеризується задовільно, вину не визнав та не розкаявся у вчинені злочину.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів не вбачає підстав сумніватись у достовірності встановлених судом відомостей. Оцінюючи їх у своїй сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у вигляді позбавлення волі на визначений судом першої інстанції строк, що відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, враховуючи, що останній вину у скоєнні злочину не визнав та у вчиненому на розкаявся, а обставин, які б пом'якшували його покарання, судом не встановлено.
Відтак, на переконання колегії суддів, суд обґрунтовано дійшов до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових злочинів можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства протягом визначеного судом строку, а тому призначене покарання в межах санкції ч. 3 ст. 187 КК України за своїм видом та розміром слід вважати справедливим.
З огляду на викладене, доводи прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та особі обвинуваченого через м'якість, а також доводи захисника щодо суворості такого покарання, колегія суддів розцінює як необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість і належну вмотивованість оскаржуваного вироку, який зміні чи скасуванню з викладених в апеляційних скаргах мотивів не підлягає.
Водночас, залишаючи без змін вирок суду, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника - адвоката ОСОБА_9 та адвоката ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 в частині зарахування обвинуваченим строку попереднього ув'язнення не стосуються законності вироку суду, а лише обчислення строку покарання. Між тим, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до покарання строк їх попереднього ув'язнення.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України “Про попереднє ув'язнення”, попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону України №838- VIII від 26 листопада 2015 року, зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи застосовано попереднє ув'язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18 травня 2017 року № 2046-VIII, який набрав чинності з 21 червня 2017 року, у вказану вище частину статті внесені зміни і вона викладена в новій редакції, яка передбачає зарахування судом попереднього ув'язнення у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в їх постанові від 29 серпня 2018 року (провадження №13-31кс18), якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вчинили злочин 05 травня 2016 року, тобто до 20 червня 2017 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_8 до покарання строк попереднього ув'язнення за період з 05 травня 2016 року до 15 лютого 2018 року, а також з 05 червня 2020 року до 14 вересня 2020 року, та ОСОБА_7 - за період з 15 лютого 2018 року до 14 вересня 2020 року, з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі, що відповідатиме вимогам ст. 5 КК України та правовим висновкам Верховного Суду.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України,
колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника - адвоката ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , прокурора у кримінальному провадженні Павлоградської місцевої прокуратури ОСОБА_14 залишити без задоволення.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2020 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 залишити без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_8 до покарання строк попереднього ув'язнення за період з 05 травня 2016 року до 15 лютого 2018 року, а також з 05 червня 2020 року до 14 вересня 2020 року, з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 до покарання строк попереднього ув'язнення за період з 15 лютого 2018 року до 14 вересня 2020 року, з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4