Провадження № 11-кп/803/2657/20 Справа № 206/3036/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 вересня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні подання Державної установи “Ігренський ВЦ (№133) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, раніше судимого:
- 07 травня 2014 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 164 КК України до 1 років обмеження волі, звільненого від відбування покарання на підставі статті 75 КК України, з випробуванням з іспитовим строком в 1 рік;
- 07 липня 2015 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 164 КК України до 2 років 1 місяця, звільненого 17 червня 2017 року умовно - достроково з невідбутим строком 10 місяців 5 днів;
- 19 вересня 2018 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 164, ст. 71 КК України, до 2 років позбавлення волі,
за участю учасників провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_6 в режимі відеоконференції,
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2020 року відмовлено у задоволенні подання Державної установи “Ігренський ВЦ (№133)” про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_6 .
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що подання щодо ОСОБА_6 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання носить формальний характер.
Відсутність стягнень та наявність трьох заохочень, за висновками суду першої інстанції, не свідчать про те, що ОСОБА_6 став на шлях виправлення, така поведінка засудженого не може бути підставою для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, оскільки за твердженням суду, лише перебуваючи під пильним контролем працівників установи виконання покарань поведінка засудженого зазнає позивних змін.
Також, суд першої інстанції вказав на те, що за попереднім вироком ОСОБА_6 звільнявся умовно - достроково, однак належних висновків не зробив та знову вчинив кримінальне правопорушення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить застосувати до нього вимоги статті 81 КК України, оскільки він відбув 3/4 призначеного покарання.
При цьому, в апеляційній скарзі звертається увага на наявність у ОСОБА_6 доньки 19 років, чотирьох заохочень та відсутності яких-небудь стягнень.
Позиції учасників судового провадження.
Засуджений у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу засудженого, просив апеляційну скаргу задовольнити, звільнивши його умовно-достроково від відбування покарання.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, оскільки своїм ставленням до праці засуджений не довів своє виправлення, а наявність заохочень не може бути підставою для застосування до нього положень статті 81 КК України.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думки сторін кримінального провадження, перевіривши надані матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності.
Вирішуючи питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, суд повинен перевірити, в тому числі, і факт того, чи довів засуджений своє виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
При цьому головною умовою прийняття такого рішення є об'єктивна доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Суди при вирішенні питання щодо умовно-дострокового звільнення зобов'язані дослідити весь період відбування засудженого за вироком суду та враховувати, що підлягають умовно - достроковому звільненню ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції при розгляді подання засудженого повно, всебічно і об'єктивно дослідив необхідні матеріали за поданням про умовно-дострокове звільнення засудженого, та дійшов обґрунтованих висновків, що ОСОБА_6 своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення, тому не може бути звільнений від відбування покарання умовно-достроково.
Як вбачається з матеріалів за подання, засуджений ОСОБА_6 відбув три четверті строку покарання, призначеного засудженому, який раніше звільнявся умовно-достроково і знову вчинив умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутної частини покарання, що послугувало підставою для звернення з поданням до суду.
За наслідками розгляду подання Державної установи “Ігренський ВЦ (№133) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_6 , місцевий суд прийшов до висновку про необхідність відмови в його задоволенні, який колегія суддів вважає об'єктивним та неупередженим.
Так, відмовляючи у задоволенні подання, суд об'єктивно врахував наявність заохочень у ОСОБА_6 та правильно прийшов до висновку, що наявність заохочень ще не підтверджує те, що засуджений повністю став на шлях виправлення, а його поведінка не може бути підставою для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, оскільки лише перебуваючи під пильним контролем посадових осіб установи виконання покарань поведінка засудженого ОСОБА_6 зазнає позитивних змін.
Обґрунтовано місцевим судом враховано при розгляді подання та обставина, що ОСОБА_6 раніше звільнявся умовно - достроково від відбування покарання, однак належних висновків для себе не зробив та знов вчинив нове кримінальне правопорушення.
Надаючи оцінку наведеним обставинам, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування ст. 81 КК України, оскільки відповідно до ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив особу засудженого та дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для його умовно-дострокового звільнення.
При цьому, колегія суддів зауважує, що наявність лише заохочень та відсутність стягнень за весь період відбування покарання хоча і характеризує позитивно особу засудженого, однак з урахуванням інших, встановлених судом обставин, на виправлення ОСОБА_6 не вказують.
Крім того, колегія суддів зазначає, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання відповідно до ст. 9 КВК України є обов'язком засудженого, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним, до того ж короткий проміжок часу за яким змінилася поведінка засудженого, згідно наданої характеристики не є достатніми обставинами для можливості оцінки поведінки засудженого, з підстав, які визначені положеннями ст. 81 КК України.
Доводи апеляційної скарги засудженого про наявність на утриманні повнолітньої доньки, колегія суддів вважає такими, що не можуть слугувати підставою для застосування до нього вимог 81 КК України, оскільки ОСОБА_6 тричі засуджений за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Разом з цим, в ході розгляду апеляційної скарги встановлено, що ОСОБА_6 не володіє інформацією про розмір заборгованості аліментів, що на переконання колегії суддів, спростовує щире каяття засудженого, як про те вказано у поданні виправного центру.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 407 колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні подання Державної установи “Ігренський ВЦ (№133)” про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
------------------- ------------------- --------------------
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4