Провадження № 11-кп/803/2691/20 Справа № 191/568/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 вересня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі матеріали кримінальних проваджень № 12018040390000112, відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2018 року, № 12018040390000490, № 12018040390000112, відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 березня 2018 року, та № 12019040390001720, № 12018040390000112, відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 листопада 2019 року, за апеляційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_6 на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2020 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Синельникове, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Синельникове, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю учасників провадження:
прокурора ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_10 в режимі відеоконференції,
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, формулювання обвинувачення, визнаного судами доведеним.
Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2020 року визнано винуватими:
- ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 162 КК України у виді 1 року обмеження волі;
- за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 1 року обмеження волі;
- за ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі;
- ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі;
- ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покарання остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки, поклавши на нього обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
- ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Вирок щодо ОСОБА_8 , якого засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України не оспорюється.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, за наступних обставин.
ОСОБА_7 25 грудня 2017 року близько 22 години, перебуваючи на території свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , будучи обізнаним, що на території домовладіння маються предмети, які можна таємно викрасти, з метою викрадання цих предметів, незаконно проник через паркан на територію іншого володіння особи, чим вчинив інші дії, що порушують недоторканність житла громадян та діючи повторно, таємно викрав алюмінієвий бідон об'ємом 40 л, належний ОСОБА_11 , чим вчинив дрібне викрадення чужого майна та залишив вказане домоволодіння.
За фактом викрадення вказаного алюмінієвого бідону кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ст. 11 КК України, п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Крім того, ОСОБА_7 20 березня 2018 року, приблизно о 11 годині 00 хвилин, знаходячись в нежилому приміщенні покинутої будівлі, що розташована по вул. Гоголя в м. Синельникове Дніпропетровської області, де за обставин та у спосіб, відображені у вироку придбав наркотичний засіб канабіс, який почав незаконно зберігати при собі в правій зовнішній кишені одягненої на нього куртки, в період з 11 години 00 хвилин до 13 години 45 хвилин 20 березня 2018 року.
20.03.2018 року о 13 годині 45 хвилин, під час проведення поверхневої перевірки ОСОБА_7 , останній самостійно дістав з правої зовнішньої кишені одягненої на нього куртки, паперовий згорток, в якому знаходився прозорий поліетиленовий пакет із канабісом, що відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, маса якого в перерахунку на висушену речовину становить 15,962 г.
Також, 22 травня 2018 року, приблизно о 17 годині 10 хвилин, ОСОБА_7 разом зі своїм братом ОСОБА_8 прямували по АДРЕСА_4 , за обставини та у спосіб, ОСОБА_8 проник на територію, а той час як ОСОБА_7 перебував поруч паркану, після чого ОСОБА_8 , повторно, таємно, викрав металобрухт, який намагався перекинути через паркан ОСОБА_7 , але довести до кінця свої дії не змогли з причин, що не залежали від їх волі, оскільки обвинувачені були виявлені потерпілою ОСОБА_12 , чим могли спричинити останній матеріальний збиток на суму 447 грн. 44 коп.
Продовжуючи свої противоправні дії, 20 листопада 2019 року приблизно о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи на неогородженій території вантажного двору залізничної станції Синельникове - 1 Придніпровської залізниці в м. Синельникове, Дніпропетровської області, знаходячись біля лівої нитки 24 колії, за обставин та у спосіб, вказані у судовому рішенні, повторно, таємно помістив у мішок, викрадене майно та після чого виніс вказане майно за межі вантажного двору де приблизно о 12 годині 25 хвилин в північному парку залізничної станції Синельникове - 1 Придніпровської залізниці, був виявлений стрілками СК - ПР м. Дніпро Придніпровської залізниці, чим спричинив АТ «Українська залізниця» регіональна філія «Придніпровська залізниця» структурного підрозділу «Синельниківська дистанція колії» матеріальний збиток, який складає 465 грн. 82 коп..
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі заступник прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначення ОСОБА_7 покарання та вважати ОСОБА_7 засудженим:
- за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покарання остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки, поклавши на нього обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор вказує на те, що суд першої інстанції всупереч роз'ясненням, що містяться у абз. 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04 червня 2010 року, у резолютивній частині вироку за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України призначив ОСОБА_7 двічі покарання, після чого остаточно визначив покарання за сукупністю злочинів, що, на переконання сторони обвинувачення, призвело до неправильного тлумачення закону, яке суперечить його точно змісту.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення та просив задовольнити з підстав, зазначених у ній.
Обвинувачений ОСОБА_8 не заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив апеляційний розгляд проводити за відсутністю ОСОБА_7 , який належним чином був повідомлений про дату та час розгляду апеляційної скарги та його інтереси у суді представляє захисник.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає доводи прокурора викладені в апеляційній скарзі обґрунтованими.
Відповідно вимогам п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України передбачено, що неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, тягне за собою скасування або зміну судового рішення.
Згідно до ст. 70 КК України встановлено порядок призначення покарання за сукупністю злочинів. Зокрема, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
За змістом ст. 33 КК України та роз'яснень, що містяться в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України призначається покарання у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК України, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у абз. 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.06.10 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо злочини, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу злочину, їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК. У таких випадках повторність злочинів повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних злочинів.
Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні, зокрема, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України /незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у інше сховище.
Разом з цим, суд першої інстанції, в порушення вимог матеріального права, призначив ОСОБА_7 двічі покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, після чого остаточно визначив покарання за сукупністю злочинів, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України), що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про необхідність задоволення поданої апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області - задовольнити.
Вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2020 року змінити в частині призначення покарання ОСОБА_7
Призначити ОСОБА_7 покарання:
- за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покарання остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 , обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, обвинуваченим.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
------------------- ------------------- --------------------
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4