Справа № 462/8006/19
16 вересня 2020 року м.Львів
Залізничний районний суд м. Львова у складі:
судді Постигач О.Б.
секретаря Тимощук І.І.
за участю представника заінтересованої особи Поповича Я. Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Львівська міська рада про встановлення факту проживання однією сім'єю -
ОСОБА_1 23.12.2019 року звернувся в суд із заявою, в якій просить встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_2 однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини, після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свої позовні вимоги мотивує тим, що він з 1982 року проживав на АДРЕСА_1 та приблизно у цих роках познайомився з ОСОБА_2 , з яким почав підтримувати дружні відносини. Згодом ОСОБА_2 познайомив його з членами своєї сім'ї, дідом ОСОБА_3 та матір'ю ОСОБА_4 . Дружні відносини поглибились після того, як ОСОБА_1 довідався, що їхні спільні предки походили із Полтавської області, а саме із с. Соснівка, яке знаходиться недалеко від місця народження ОСОБА_3 і що вони є далекими кровними родичами. Починаючи з 80-х років сім'я ОСОБА_5 приймала дієву участь у житті ОСОБА_1 , допомагали йому матеріально, вони спільно святкували усі свята. З середини 90-х років ОСОБА_1 хоча і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , однак фактично перебрався на постійне місце проживання до квартири сім'ї ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , у похованні якого заявник приймав участь. Після смерті ОСОБА_3 заявник продовжував проживати разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , вони вели спільний побут, мали спільний бюджет. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , похованням якої займався ОСОБА_1 , так як ОСОБА_2 самостійно не міг цього зробити в силу того, що постійно перебував в стані алкогольного сп'яніння. Також заявник допоміг ОСОБА_2 оформити право на спадщину за заповітом, яка відкрилась після смерті його матері ОСОБА_4 та продовжував проживати разом з ОСОБА_2 , вести з ним спільний побут. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 помер від цирозу печінки. Його похованням займався ОСОБА_6 21.05.2018 року заявник звернувся в Сьому Львівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за законом. За його заявою було заведено спадкову справу та запропоновано надати документи, які підтверджують його родинні відносини з ОСОБА_2 . Вважає, що оскільки він понад двадцять років проживав із померлим ОСОБА_2 , між ними склались братерські відносини, які вони вважали кровними, таким чином він є особою, яка проживала із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Оскільки встановлення даного факту необхідне для прийняття та подальшого оформлення спадщини за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , просить заяву задовольнити.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, а тому в силу вимог ст. 223 ЦПК України його неявка не перешкожає розгляду справи по суті.
Представник Львівської міської ради в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечив, вважає подану заяву ОСОБА_1 не обгрунтованою, а факт проживання однією сім'єю з померлим ОСОБА_2 не підтвердженими належними доказами.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з п.1 ч.1, ч.2 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнові права фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку встановлення.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст.1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть /а.с. 16/.
Згідно свідоцтва про поховання ОСОБА_2 від 04.05.2018 року та договору замовлення на організацію та проведення поховання №281845 від 04.05.2018 року, заявник ОСОБА_1 займався похованням ОСОБА_2 /а.с. 31-32, 34/.
Судом також встановлено, що ОСОБА_2 до дня смерті проживав та був прописаний у квартирі АДРЕСА_3 , що підтверджується копією будинкової книги /а.с. 25-27/.
21.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 /а.с. 17/.
31.05.2018 року Сьомою львівською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа за № 121/2018, номер у спадковому реєстрі 62500144 /а.с. 71, 75/.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 05.06.2018 року № 586/02-14 завідувачем Сьомої львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_1 рекомендовано особисто прибути до Сьомої львівської державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з документами, які підтверджують родинні відносини з спадкодавцем та здійснити оплату за інформаційні довідки зі Спадкового реєстру /а.с. 18, 76/.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
За змістом пункту 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Крім того, у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 стверджує, що з середини 90-х років він постійно проживав за адресою: АДРЕСА_4 , із спадкодавцем ОСОБА_7 та його сім'єю. Вказує, що вони вели спільний побут, мали спільний бюджет.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтвердили, що дійсно з середини 90-х років ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_7 до дня його смерті за адресою: АДРЕСА_4 . Протягом вказаного періоду заявник піклувався за покійним, допомагав у побуті, вони вели спільне господарство. Саме ОСОБА_1 організовував поховання ОСОБА_7 , так як інших родичів на той час у нього вже не було.
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що позивач повинен довести належними доказами не лише факт спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, а і факт ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази ведення заявником спільного господарства із ОСОБА_2 , наявності спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, зокрема квитанцій про оплату комунальних послуг, договори-замовлення та інші документи, які б підтверджували факт ведення спільного побуту.
Крім цього суд зазначає, що згідно паспорта, ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 10-11/, а отже, згідно вимог діючого законодавства, дана адреса є його постійним місцем проживання.
За приписами ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Фактично заявник міг і не проживати за місцем своєї реєстрації, однак, в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_2 або члени його сім'ї за життя виявляли бажання здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 в своїй квартирі, також матеріали справи не містять жодного доказу, що ОСОБА_1 , який з його пояснень понад двадцять років проживав за адресою спадкодавця, надходила будь-яка кореспонденція на адресу: АДРЕСА_4 .
Досліджуючи заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини, яка міститься в матеріалах справи, судом встановлено, що заявник з такою заявою звернувся 21.05.2018 року і у вказаній заяві він зазначає своє зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , проте місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_4 ним не зазначено.
Щодо покликання ОСОБА_1 на те, що він з ОСОБА_2 та членами його сім'ї є далекими кровними родичами є припущеннями, які не підтверджені належними доказами, а згідно ст. 81 ЦПК України доказування не грунтується на припущеннях.
Надаючи оцінку показам свідків, суд зазначає, що вказані свідки були запропоновані для допиту заявником і так як і заявник в суді дали відповідно тенденційні показання щодо обставин необхідних для встановлення відповідних фактів. Свідки надали суду не конкретні, а лише узагальнені показання щодо спільного проживання заявника та ОСОБА_2 , без конкретних значимих для справи фактів. Такі показання є сумнівними і не можуть покладатися в основу судового рішення. Крім того, суд враховує те, що допитані свідки є знайомими заявника, з якими у нього склались добрі дружні стосунки, а відтак,такі є зацікавленими у розгляді справи.
Надаючи оцінку наданими заявником доказів, суд зазначає, що такі не підтверджують факту проживання заявника однією сім'єю з спадкодавцем ОСОБА_2 в розумінні ст. 3 СК України, оскільки не розкривають підстав, умов проживання ОСОБА_1 за адресою спадкодавця чи суть його взаємостосунків з померлим. Окрім свідків, заявником не надано суду жодного письмового доказу, які б документально підтверджували факт його проживання із померлим, а тому суд дійшов висновку про недоведеність факту, що має юридичне значення.
Керуючись ст.ст. 1216-1218, 1220-1221, 1268, 1270 Цивільного кодексу України,ст.ст. 12, 13, 258-260, 315, 319, 354 ЦПК України, суд, -
в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Львівська міська рада про встановлення факту проживання однією сім'єю відмовити.
Апеляційна скарга на рішення подається до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний см. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17 вересня 2020 року.
Суддя /підпис/ Постигач О.Б.
З оригіналом згідно
Суддя Постигач О.Б.