Провадження № 11-кп/803/2900/20 Справа № 336/7893/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 вересня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2020 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2020 року обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 вересня 2020 року включно.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд, врахувавши тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також дані про особи обвинувачених, дійшов висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не припинили існувати.
В апеляційній скарзі захисник в інтересах обвинувачених просить ухвалу скасувати та постановити нову, обравши обвинуваченим більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, захисник вказує на відсутність доказів на підтвердження продовження існування встановлених судом ризиків. Адвокат зазначає, що, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, під час досудового розслідування самостійно з'явився до відділення поліції. Поряд із цим, захисник зауважує, що більшість свідків є працівниками правоохоронних органів та жодних заяв як від них, так і від потерпілих у кримінальному провадженні про будь-який тиск з боку обвинувачених не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачених та захисників, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, який просив ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах контрольного провадження 31 липня 2020 року судом, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , в порядку ст. 331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених під вартою.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинувачених суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання осіб під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились й виправдовують тримання обвинувачених під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку застосування запобіжного заходу ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість злочинів, у вчиненні яких вони обвинувачуються, покарання, яке їм загрожує у разі визнання винуватими, особи обвинувачених та відповідно наявність передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків щодо ОСОБА_8 та передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК ризиків щодо ОСОБА_7 , які не припинили існувати, тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останніх та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Твердження захисника обвинувачених про недоведеність встановлених судом ризиків, не заслуговують на увагу, оскільки сукупність даних про тяжкість злочинів у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обставини провадження, а також відомості про особи обвинувачених, беззаперечно вказують на їх існування.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2020 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4