Справа № 444/1612/20
Провадження № 2/444/794/2020
(ЗАОЧНЕ)
17 вересня 2020 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Мікула В. Є.,
секретар судового засідання Савчук Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, мотивуючи свої вимоги тим, що 28.08.2009 року вона з відповідачем зареєстрували шлюб у Грядівській сільській раді, актовий запис № 06. У даному шлюбі в них народила дитина дочка- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стверджує, що відповідач як батько дитиною не цікавиться, участі у вихованні не бере, матеріально дитину не забезпечує.
Зазначає, що 23.01.2020р. рішенням Жовківського районного суду Львівської області, шлюб між сторонами розірвано.
Просить стягувати з відповідача в її користь на утримання дитини, а саме дочки- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Позивач в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак подала на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримала, просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення таких повідомлявся належним чином за зареєстрованою адресою місця проживання.
Від відповідача на адресу суду не надходило жодних клопотань, відзиву на позовну заяву, заперечень.
На підставі ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Так як відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, не з'явився повторно в судове засідання без повідомлення причин, крім того не подав відзив, суд приходить до висновку про ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки всі учасники в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , яке видано Грядівською сільською радою Жовківського району Львівської області 04.02.2010 року вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є відповідач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 .
Ззгідно рішення Жовківського районного суду Львівської області від 23.01.2020р. шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , укладений 28.08.2009 року у Грядівській сільській раді Жовківського району Львівської області, актовий запис № 06 - розірвано.
З довідки № 31/17 від 26.06.2020р. ОСОБА_1 тимчасово проживає з дочкою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Ч. 3 ст. 183 Сімейного кодексу України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Ч. 1, 2 ст. 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідачем не виконано обов'язку щодо подання доказів, зокрема ним не доведено, що діти перебувають на його утриманні, він їх забезпечує матеріально, а тому враховуючи те, що зі слів позивача дитина знаходяться виключно на її утриманні, доказів про те, що відповідач добровільно надає кошти на її утримання немає, з нього слід стягувати аліменти в примусовому порядку.
При визначенні розміру аліментів судом враховується не тільки заробітна плата платника аліментів, але й інші види доходів, перелік яких наведений у постанові КМ України від 26 лютого 1993 р. №146 “Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб”. Серед таких доходів, зокрема, основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до неї, премії та винагороди, допомога по безробіттю, пенсія, стипендія, доходи від підприємницької діяльності тощо.
Висновки суду про те, що відповідач має можливість надавати кошти на утримання дитини, ґрунтується на матеріалах справи.
З положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 р. № 789-ХІІ, частин 7, 8 Сімейного кодексу України під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства” кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 року», установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривні, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривень, а для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривні, з 1 грудня - 2395 гривень.
Враховуючи прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років, а також вимоги ст. 182 Сімейного Кодексу України згідно якої мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, обов'язок обох батьків на утримання дітей, роз'яснення, які містяться у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" за якими максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника не повинен перевищувати 50 відсотків розміру заробітної плати /доходів/, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача слід стягувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини, а саме дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позовної заяви, тобто з 30.06.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Такий розмір аліментів, на думку суду, має забезпечувати гармонійний розвиток дитини зі сторони її батька, враховуючи особливі потреби дитини.
Згідно із ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а тому, суд прийшов до висновку, що з відповідача в користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 840.80 грн.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 23, 141, ч. 2 ст. 247, ст. 258-259, 264-265, 280-282, 354, ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 15, 180, 182, 184 Сімейного кодексу України, суд,-
Позов задоволити.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає АДРЕСА_2 , ІПН- НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_3 виданий Іршавськи РВ УМВСУ в Закарпатській області 29.10.2009 року, ІПН- НОМЕР_4 , проживає: АДРЕСА_4 ) на утримання неповнолітньої дитини, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позовної заяви, тобто з 30.06.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає АДРЕСА_2 , не працює, ІПН- НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі - 840.80 грн., який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Роз'яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Львівського апеляційного суду, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України.
Суддя Мікула В. Є.