Справа № 444/2148/19
Провадження № 2/444/166/2020
(повне)
10 вересня 2020 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Мікула В. Є.
секретар судового засідання Савчук Г.В.
зучастю позивача ОСОБА_1
представника відповідача ТОВ СК "Гардіан" Ялтиченко Я.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Товариства з Додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_2 , 3-тя особа, що не заявляє самостійних вимог: Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення шкоди заподіяної ДТП,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до Товариства з Додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», ОСОБА_2 , 3-тя особа, що не заявляє самостійних вимог: Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення шкоди заподіяної ДТП.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 13 листопада 2018 року відбулося ДТП на ад Київ-Чом, с. Малі Підліски, Жовківського району, Львівської області, за участю його автомобіля марки Opel Omega, номерний знак НОМЕР_1 та транспортного засобу Audi А4, реєстраційний номер НОМЕР_2 VIN - НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , який і був винним у вчиненні ДТП.
ОСОБА_2 повідомив, що відповідальність водія Audi А4, реєстраційний номер НОМЕР_2 VIN - НОМЕР_3 , застраховано в ТДВ “СК “Гардіан”, пред'явив поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та запропонував, не викликати представників поліції, а звернутися до єврокомісара та скласти повідомлення про ДТП, так званий “Європротокол”. Після перевірки на сайті Моторного (транспортного) страхового бюро України про наявність даного обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності, він погодився на спрощений порядок, складання “Повідомлення про ДТП” (Європротоколу).
15 листопада 2018 року Позивач повідомив страхову компанію ТОВ “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “ГАРДІАН” про вказане вище ДТП, однак в березні 2019 року отримав від Відповідача 1 відмову проводити будь-які відшкодування заподіяної йому шкоди, посилаючись на неправомірність керування ОСОБА_2 транспортним засобом Audi А4, реєстраційний номер НОМЕР_2 VIN - НОМЕР_3 , оскільки власником автомобіля є громадянин Білорусії ОСОБА_3 , а страховий поліс щодо страхування цивільої відповідальності було укладено між ОСОБА_4 та ТОВ “СК “Гардіан”.
Зазначає, що немає жодного рішення суду про неправомірність користування ОСОБА_2 транспортним засобом Audi А4, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відповідачем 1 не надано документів, які б підтвердили факт притягнення до відповідальності громадянина Білорусії ОСОБА_3 , ОСОБА_4 чи ОСОБА_2 за порушення митного законодавства щодо ввезення на територію України та володіння або користування на митній території України вказаним автомобілем, тому твердження ТОВ “Страхова компанія “Гардіан” про неправомірність володіння ОСОБА_2 застрахованим транспортним засобом не має правового обґрунтування, а тому просить стягнути з Відповідача 1 заподіяної шкоди в розмірі 46304,81 грн., судові витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 гривень та витрати на проведення звіту про оцінку автомобіля у розмірі 1500, 00 гривень.
Крім цього, зазначає, що внаслідок порушення його прав йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 10 000 гривень та просить стягнути таку з Відповідача 2 ОСОБА_2 .
Ухвалою від 23.09.2019р. відкрито провадження у даній справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного провадження, судове засідання призначено на 25.11.2019 року.
Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача ТОВ "Страхова компанія "Гардіан" - Ялтиченко Я.П. в судовому засіданні з приводу пред"явлених позовних вимог заперечив та пояснив, що свою правову позицію Відповідач 1 виклав у відзиві на позовну заяву, який знаходиться в матеріалах справи. Крім цього, зазначила, що в матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, не повідомивши про причини неявки. про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Третя особа Моторне (транспортне) страхове бюро України в судове засідання не з"явився, однак подав на адресу суду пояснення з приводу заявленого позову та зазначив про розгляд справи у відсутності його представника.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд встановив:
13 листопада 2018 року відбулося ДТП на ад Київ-Чоп, с. Малі Підліски, Жовківського району, Львівської області, за участю автомобіля марки Opel Omega, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням Позивача ОСОБА_1 та транспортного засобу Audi А4, реєстраційний номер НОМЕР_2 VIN - НОМЕР_3 під керуванням Відповідача 2 ОСОБА_2 .
Оскільки відповідач ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні вказаного ДТП, тілесних ушкоджень в учасників ДТП не було, тому було складено “Повідомлення про ДТП” (Європротоколу).
На час дорожньо-транспортної пригоди, а саме 13.11.2018р. діяв поліс обов'язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ6402510 від 22.08.2018 року укладений ТзОВ “Страхова компанія “Гардіан”.
15 листопада 2018 року Позивач повідомив страхову компанію ТОВ “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “ГАРДІАН” про вказане вище ДТП.
Згідно ЗВІТУ № 1068-19 про оцінку автомобіля марки Opel Omega, номерний знак НОМЕР_1 вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 46304.81 грн.
Згідно рахунку № 1068 від 28.06.2019р. витрати на проведення звіту про оцінку автомобіля становлять 1500,00 гривень.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п.1.4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Згідно з ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Відповідач посилається на те, що транспортний засіб "Ауді А4. д.н.з. НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 ввезений на митну територію України у митному режимі "Тимчасове ввезення" на строк до одного року з метою особистого користування мешканцем громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_3 , а отже відповідно до п.4 ст. 380 Митного кодексу України, водій ОСОБА_2 на час ДТП не був законним володільцем та правомірним користувачем вказаного транспортного засобу, у зв'язку з чим не є особою, відповідальність якої застрахована згідно з полісом № АМ/6402510. А відтак, саме ОСОБА_3 є особою, яка має право використовувати зазначений транспортний засіб на митній території України, користування транспортним засобом на території України іншими особами є неправомірним в силу Закону, а саме ч.4 ст. 380 Митного кодексу України.
Судом встановлено, що відповідно до листа Волинської митниці ДФС №186/12/03-70-07 від 30.01.2019 року транспортний засіб Ауді А4, д.н.з. НОМЕР_4 -код НОМЕР_3 був ввезений на територію України 13.12.2016 року через пункт пропуску «Доманове-Мокрани» Волинської митниці ДФС у митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року» громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 4 ст. 380 Митного кодексу України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Судом встановлено, що страхувальником за полісом № АМ/6402510 є ОСОБА_4 .
Так, відповідач заявляє що ОСОБА_2 , який керував автомобілем Ауді А4, д.н.з. НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 в момент ДТП володів неправомірно, оскільки вказаний автомобіль було ввезено на територію України року » громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_3 виключно з метою особистого користування в силу ч. 4 ст. 380 Митного кодексу України, водночас, як встановлено судом, страхувальником за полісом № АМ/6402510, яким застраховано відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля Ауді А4, д.н.з. НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 будь-якою особою є страхувальник тобто особа, відмінна від тієї, яка здійснила ввезення даного автомобіля на територію України ( ОСОБА_3 ).
За таких обставин, відповідач, укладаючи договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс № АМ/6402510, з умовами щодо відповідного страхового платежу, що повинен здійснити страхувальник, який є особою, відмінною від тієї, яка тимчасово ввезла автомобіль на територію України з метою використання в особистих цілях, повинен був усвідомлювати ризик тих наслідків, які можуть випливати за наслідками укладення такого договору в контексті принципів цивільного законодавства щодо обов'язковості виконання зобов'язання сторонами.
За наведених обставин, суд вважає, що відповідач не вправі посилатись на обставини відмінності особи, що ввезла автомобіль на територію України для виключно власного використання як підстави зазначати про те, що водій автомобіля Ауді А4, д.н.з. НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 , який керував автомобілем у момент ДТП, не є особою, відповідальність якої застрахована згідно з полісом № АМ/6402510.
Крім того, суд зазначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Суд наголошує на тому, що суду не надано доказів визнання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ/6402510) недійсним.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Судом встановлено, що відповідно до заяви від 18.02.2019р., яка була скерована на адресу Відповідача 1 ( підтверджується описом вкладення до поштового відправлення 7903705764714) про виплату страхового відшкодування позивач вимагав у відповідача сплатити страхове відшкодування заподіяної в результаті ДТП, що сталася 13.11.2018 р. за адресою на автодорозі Київ-Чоп, с.Малі Підліски Жовківського району Львівської області, внаслідок якої було завдано шкоду транспортному засобу Opel Omega номерний знак НОМЕР_1 .
Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля Ауді А4, д.н.з. НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 була застрахована у ТОВ "Страхова компанія ГАРДІАН" на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ/6402510).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ/6402510) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 100000, 00 грн., франшиза - 2000 грн. Наведені відомості підтверджуються копією полісу № АМ / 6402510 та інформацією наданою Відповідачем 1 у відзиві на позовну заяву та .
Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Таким чином, враховуючи передбачений полісом № АМ/6402510 ліміт відповідальності за шкоду у розмірі 100000, 00 грн., франшизу у розмірі 2000 грн.,, то вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми матеріального збитку в розмірі 46304,81 грн. та 1500,00 гривень витрат на проведення звіту про оцінку автомобіля підлягає задоволенню повністю.
Позивачем також заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_2 10000грн. на відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В рахунок вказаних обставин, в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 передбачено, що «у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується».
Крім того, пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 визначено, що «розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості».
Також, вирішуючи дану позовну вимогу, суд виходить з того, що відшкодування моральної шкоди повинно бути спрямоване на досягнення сатисфакції і не може бути джерелом до збагачення позивача.
Суд визнає, що наведені позивачем моральні страждання, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, дійсно мали місце, однак не погоджується з розміром відшкодування.
З врахуванням вищезазначеного, а також принципу виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди слід визначити в сумі 2000грн., що буде справедливою сатисфакцією.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. А тому, суд прийшов до висновку, що з відповідача в користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 768.40 грн.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, позовна вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підтверджується належними доказами.
Відповідно до п.48 Постанови пленуму ВССУ№ 10 від 17.10.2014 року витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п.47 цієї Постанови. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20.12.2011 року № 4191-УІ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Разом з тим, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги( договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи , що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із надання правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку( квитанція до прибуткового кассового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.
В матеріалах справи відсутні договір про надання правової допомоги, ордер, документи, що підтверджують певну суму витрат . Відсутній розрахунок таких витрат. Тому, у задоволенні позовної вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись статтею 23, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (місцезнаходження 01032, м.Київ, вул. Саксаганського,96, ЄДРПОУ 35417298) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , ІПН НОМЕР_6 ) відшкодування матеріального збитку у розмірі 46304,81 гривень заподіяного пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП та витрат на проведення звіту про оцінку автомобіля у розмірі 1500 (одна тисяча п"ятсот) гривень.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 ( проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , ІПН НОМЕР_6 ) моральної шкоди у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
Стягнути з відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (місцезнаходження 01032, м.Київ, вул. Саксаганського,96, ЄДРПОУ 35417298) судовий збір в користь держави в сумі 768,40 гривень.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 ( проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір в користь держави в сумі 768,40 гривень.
В решта позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 17.09.2020р.
Суддя: Мікула В. Є.