17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 822/2341/16
адміністративне провадження № К/9901/35462/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проскурівбудмеханізатор» до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання протиправними дій, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року (суддя Божук Д.А.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року (судді: Драчук Т.О. (головуючий), Загороднюк А.Г., Полотнянко Ю.П.) у справі № 822/2341/16.
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Проскурівбудмеханізатор» (далі - позивач, ТОВ «Проскурівбудмеханізатор») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Хмельницькій області), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі - третя особа, ГУ ДКСУ у Хмельницькій області) про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо не включення 18.10.2016 до складу зведеної інформації про можливі загальні обсяги бюджетного відшкодування ПДВ коштами суб'єктам господарювання, заявленої суми бюджетного відшкодування ТОВ «Проскурівбудмеханізатор» по декларації за березень 2016 року та неподання 18.10.2016 такої інформації до ДФС України.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Проскурівбудмеханізатор» заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника в сумі 490 094,00 грн відображеного у податковій декларації з ПДВ, поданій за березень 2016 року. Зазначене бюджетне відшкодування підтверджене постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року (рішення набрало законної сили) у справі № 822/1124/16, крім того, вказаним рішенням також зобов'язано ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області підготувати та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2016 року. Позивач зазначає, що в подальшому, згідно п. 2 Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, ГУ ДФС у Хмельницькій області повинно було забезпечити подання до центрального органу державної податкової служби зведеної інформації після отримання від ДПІ у м.Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області узагальнених можливих обсягів за податковими деклараціями з ПДВ, в тому числі щодо позивача. Всупереч зазначеного, відповідачем, внаслідок суперечностей між висновками акту перевірки та судовим рішенням, повернуто на доопрацювання інформацію до ДПІ у м.Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області. Позивач зазначає, що вказані дії відповідача, не передбачені чинним законодавством та порушують права позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ГУ ДФС у Хмельницькій області щодо не включення 18.10.2016 до складу зведеної інформації про можливі загальні обсяги бюджетного відшкодування податку на додану вартість коштами суб'єктам господарювання, заявленої суми бюджетного відшкодування ТОВ «Проскурівбудмеханізатор» по декларації за березень 2016 року та не подання зазначеної інформації до ДФС України.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, тоді як контролюючим органом не було дотримано вимог чинного законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ДФС у Хмельницькій області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Проскурівбудмеханізатор» у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Проскурівбудмеханізатор» заявлене бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 490 094,00 грн, зазначене у податковій декларації з ПДВ за березень 2016 року.
ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області провело камеральну перевірку звітності платника щодо підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за березень 2016 року, про що складено акт від 20.05.2016 № 1202/12-02/39702233. Висновками акту перевірки правомірність визначення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, підтверджена не була. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року (рішення суду набрало законної сили) у справі № 822/1124/16 за адміністративним позовом ТОВ «Проскурівбудмеханізатор» до ДПІ у м.Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області щодо ненаправлення до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2016 року, зобов'язано ДПІ у м.Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області підготувати та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2016 року.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Листом № 1/30-09/2016 від 30.09.2016 представником позивача направлено копію вищевказаної постанови начальнику ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області для виконання судового рішення.
Листом № 22676/8/12-02 від 13.10.2016 ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області направлено ГУ ДФС у Хмельницькій області узагальнені можливі обсяги за податковими деклараціями з ПДВ, в тому числі щодо ТОВ «Проскурівбудмеханізатор» по декларації за березень 2016 року.
Відповідно до протоколу № 23/2016 від 18.10.2016 відповідачем, внаслідок суперечностей між висновками акту перевірки та судовим рішенням, повернуто на доопрацювання інформацію щодо заявленої суми бюджетного відшкодування ТОВ «Проскурівбудмеханізатор» по декларації за березень 2016 року до ДПІ у м.Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області.
Судами першої та апеляційної інстанції з протоколу № 23/2016 засідання комісії ГУ ДФС у Хмельницькій області щодо відпрацювання податкових декларацій з ПДВ, у яких заявлені суми бюджетного відшкодування та формування узагальненої інформації станом на 18 жовтня 2016 року щодо ТОВ «Проскурівбудмеханізатор» та наданих письмових заперечень, встановлено, що відповідачем фактично повернуто до ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області на доопрацювання, посилаючись на невірне заповнення ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області інформації про можливі обсяги відшкодування ПДВ із заповненням граф 3, 4 - «підтверджено перевірками всього, в тому числі камеральними перевірками», замість граф 6 - «сума невідшкодованого ПДВ, у тому числі не підтверджено до відшкодування, всього», 14 - «сума заявлена до відшкодування є предметом розслідування у кримінальній справі».
7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на порушення допущені позивачем, на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень податкового законодавства щодо порядку відшкодування ПДВ, а також того, що дії контролюючого органу не порушували прав позивача.
8. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункт 14.1.18 пункту 14 статті 14.
Бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
10.2. Пункти 200.7, 200.10, 200.12, 200.14, 200.23 статті 200.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.
Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
11. Регламент опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової служби України від 19.06.2012 року № 522:
11.1. Пункт 4.6.
У разі якщо за результатами камеральної перевірки виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у декларації з ПДВ, орган державної податкової служби відповідно до пункту 58.1 статті 58 та пункту 200.14 статті 200 Кодексу надсилає платнику ПДВ податкове повідомлення-рішення згідно з Порядком № 985.
12. Порядок формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 03.02.2011 № 68/23:
12.1. Пункт 2.
Органи державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом місяця, виходячи з наявних матеріалів, що можуть свідчити про підтвердження нарахування бюджетного відшкодування, забезпечують подання до центрального органу державної податкової служби зведеної інформації про можливі загальні обсяги відшкодування податку на додану вартість коштами у кожному регіоні у розрізі платників (щодо яких наявні зазначені матеріали) за деклараціями, сума заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за якими з урахуванням уточнюючих розрахунків становить 100 тис. грн. і більше (далі - інформація).
13. Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).
За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви №68385/10 та № 71378/10, § 35)).
ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 9 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).
14. Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ, які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
15. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
16. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).
17. У справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ «Проскурівбудмеханізатор» було заявлене бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 490 094,00 грн, зазначене у податковій декларації з ПДВ за березень 2016 року. ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області провело камеральну перевірку звітності платника податку щодо підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за березень 2016 року, про що складено акт від 20.05.2016 № 1202/12-02/39702233. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року (рішення суду набрало законної сили) у справі № 822/1124/16, за адміністративним позовом ТОВ «Проскурівбудмеханізатор» до ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, задоволено позов ТОВ «Проскурівбудмеханізатор», а саме: визнано протиправною бездіяльність ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області щодо ненаправлення до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2016 року, зобов'язано ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області підготувати та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2016 року.
Таким чином, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі № 822/1124/16 було фактично підтверджене право позивача на бюджетне відшкодування за березень 2016 року.
Враховуючи вказані положення чинного податкового законодавства, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про протиправність дій контролюючого органу щодо не включення до складу зведеної інформації про можливі загальні обсяги бюджетного відшкодування ПДВ заявленої суми бюджетного відшкодування ТОВ «Проскурівбудмеханізатор» по декларації за березень 2016 року.
18. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченні на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
19. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року слід залишити без задоволення.
20. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
21. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року у справі № 822/2341/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова