ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19871/19
провадження № 2/753/3622/20
"09" вересня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Лужецької О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
за участю:
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
У жовтні 2019 року позивач, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_1 , третя особа: товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 06.03.2019 року в м. Києві по вул. Ялтинська, 8 сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме автомобіль «Ford Escort», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 .Відповідно до висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи №042-1127-2019 від 23.07.2019 р., внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу. Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 19.11.2019 р. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Зазначає, що у зв'язку із тривалим перебування у лікувальному закладі вона зазнала матеріальних збитків у сумі 20 794 грн. 64 коп. Вказує, що внаслідок отриманих тілесних ушкодженьїй було завдано моральної шкоди, яка полягала у фізичних стражданнях, порушенні звичайного способу життя, яку позивач оцінює в 20 000 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30.10.2019 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено провести розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
18.06.2020 р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
09.09.2020 р. від позивача та її представника до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на перебування представника позивача ОСОБА_4 на лікуванні, а також, у зв'язку із запровадженням на території України карантину.
Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права, зокрема, на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 210 ЦПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В судове засідання, призначене на 09.09.2020 р. позивач та її представник не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином.
Відповідач в судовому засіданні, призначеному на 09.09.2020 р. частково визнав позовні вимоги, а саме в частині стягнення з нього моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. Щодо вимоги про стягнення матеріальної шкоди в сумі 20 794 грн. 64 коп. заперечував, зазначивши, що на момент ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована у ТзДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» згідно із полісом АМ/4487907, у зв'язку із чим відшкодування матеріальної шкоди повинна здійснити страхова компанія.
Суд неодноразово роз'яснював позивачу право звернення до суду з заявою про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ТзДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант», але позивач відмовлялась та наполягала на своїх позовних вимогах.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.03.2019 року в м. Києві по вул. Ялтинська, 8 сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме автомобіль «Ford Escort», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 .
Відповідно до висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи №042-1127-2019 від 23.07.2019 р., внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 19.11.2019 р. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина відповідача у скоєнні ДТП є підтвердженою.
Згідно із ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Стаття 23 ЦК України закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди визначаючи, що моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до частин 3, 4, 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частиною 2 цієї статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Згідно положень п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що отримані позивачем, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесні ушкодження спричинили останній фізичних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Таким чином, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди позивачу, суд виходить зі ступеню спричинених фізичних страждань, психологічного стресу позивача.
Виходячи з вищенаведеного, зогляду на те, що відповідач визнав позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн., керуючись принципом справедливості та розумності, суд вбачає підстави для задоволення даної позовної вимоги, а тому з урахуванням перенесених моральних страждань, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 20 000 гривень.
Щодо позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди, суд дійшов до наступних висновків.
Як зазначає позивач, внаслідок отриманих нею тілесних ушкоджень виникла необхідність у лікуванні, у зв'язку із чим вона зазнала матеріальних збитків у сумі 20 794 грн. 64 коп.
Як вбачається із матеріалів справи, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована у ТзДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» згідно із полісом АМ/4487907. (а.с.62) Відповідно до полісу АМ/4487907 страхова сума на одного потерпілого склаладає: за шкоду заподіяну життю і здоров'ю - 200 000 грн., за шкоду заподіяну майну - 100 000 грн. Розмір франшизи 0 грн., строк дії договору з 31.07.2017 р. до 30.07.2019 р. включно.
Статтею 14 ЦК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону № 1961-IV).
Згідно зі ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом положень п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. (п.9.1, 9.2, 9.4 ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.
Оскільки відповідальність відповідача була належним чином застрахована в ТзДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» та страхова сума за полісом за шкоду заподіяну життю і здоров'ю складає 200 000 грн., при цьому розмір завданої шкоди, не перевищує ліміт відповідальності страховика, у зв'язку з чим обов'язок відшкодування матеріальної шкоди, у ОСОБА_1 не виник. Позивач не позбавленна права звернутися до ТзДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення заподіяної шкоди здоров'ю в межах страхової суми.
Стягнення шкоди з відповідача буде суперечити самій меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Зазначеної правової позиції наразі притримується і Верховний Суд, що підтверджується Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 755/18006/15-ц 9 провадження ( № 14-176цс18).
Отже, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то потерпілий на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, аналізуючи зібрані у справі письмові докази, суд дійшов висновку про залишення без задоволення позовної вимоги про
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди 20 794 грн. 64 коп. слід відмовити.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 22, 23, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, Закононм України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про ідентифікаційний номер відсутні, зареєстрований за адресою: ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про ідентифікаційний номер відсутні, зареєстрований за адресою: ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривень.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА