ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8035/20
провадження № 2/753/5840/20
"09" вересня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лужецька О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженняу відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куба Юлія Володимирівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
У травні 2020 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куба Юлія Володимирівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 20.12.2019 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куба Ю.В., видано виконавчий напис №2899 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Платінум Фінанс» загальної суми заборгованості, в тому числі плату за вчинення виконавчого напису в розмірі 6 338 грн. 77 коп. Зазначає, що вчинення вказаного виконавчого напису було передчасним та незаконним, у зв'язку із чим він звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29.05.2020 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання позивач та його представник не з'явились, представник позивача подала заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позов просила задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «Платінум Фінанс» в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив.
Третя особа, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куба Ю.В. в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, причини неявки не повідомила.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копії виконавчого напису від 20.12.2019 р. зареєстрованого в реєстрі за №2899, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куба Ю.В., на підставі ст.ст. 87-91 ЗУ «Про нотаріат» запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс» заборгованість, оскільки він є боржником за кредитним договором №400879799 від 24.10.2008 р., укладеним з ПАТ «Альфа-банк». Загальна сума заборгованості, в тому числі плата за вчинення виконавчого напису складає 6 338 грн. 77 коп. Строк, за який провадиться стягнення: з 27.03.2009 р. по 27.11.2019 р.
Як вбачається із даного виконавчого напису, 30.09.2009 згідно договору факторингу право вимоги боргу було відступлено ТОВ «Кредитні ініціативи». Надалі згідно договору факторингу №2012-2-1/1 від 18.12.2012, який укладено між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Купер Прайс» право вимоги за кредитним договором №400879799 від 24.10.2008 р. укладеним з ПАТ «Альфа-банк» було відступлено ТОВ «Купер Прайс». Згідно з договору факторингу №0110/2019 від 01.10.2018, укладеному між ТОВ «Купер Прайс» та ТОВ «Платінум Фінанс» право вимоги за кредитним договором №400879799 від 24.10.2008 р., укладеним з ПАТ «Альфа-банк» було відступлено ТОВ «Платінум Фінанс».
21.04.2020 р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пімаховою Д.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №2899 від 20.12.2019 р., зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації.
Початок відступлення права вимоги за вищевказаним кредитним договором - 30.09.2009 р., остаточне відступлення відповідачу від ТОВ «Купер Прайс» відбулось 01.10.2018.
Відповідно до п.1 ч.2,ч.6 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно із ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до п.19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в пункті 1 даної Постанови визначено, що нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язань.
Відповідно до п.п. 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Так, відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Таким чином, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.
Як роз'яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
У вчиненому спірному виконавчому написі не вказано на підставі яких документів останній було вчинено.
При цьому, загальна сума заборгованості у вчиненому спірному виконавчому написі вказана у розмірі 6 338 грн. 77 коп.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Отже, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису заборгованість повинна бути безспірною.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом України у Постанові від 23.01.2018 року у справі № 310/9293/15, яка в силу Закону є обов'язковою до застосування в цій справі, оскільки мають місце аналогічні по своїй суті фактичні обставини справи та відповідно правовідносини.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куба Юлія Володимирівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Що стосується вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов до наступного.
Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 600 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно із ст. 138 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано ордер на надання правової допомоги від 12.05.2020 р., копію договору №120520-ФО про надання правової допомоги від 12.05.2020 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу від 13.05.2020 р., акт прийому передачі наданих послуг від 14.05.2020 р. згідно договору №120520-ФО про надання правової допомоги від 12.05.2020 р. (а.с.21-23,25-26).
Разом з тим, позивачем не додано жодного належного доказу оплати послуг адвоката, тобто відсутні докази наявності відповідних витрат на професійну правничу допомоги.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, ст. ст. 589, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, ст. ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куба Юлія Володимирівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №2899, виданий 20.12.2019 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куба Ю.В. на підставі заяви ТОВ «Платінум Фінанс» таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс» (код ЄДРПОУ 43133848, місцезнаходження: м. Київ, вул. Л. Руденко, 6-А, оф. 525) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА