Справа № 752/8626/20
Провадження № 2-а/752/285/20
іменем України
01 вересня 2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора БЗС батальйона роти № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції Мельника Сергія Сергійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
у травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив:
-визнати протиправними дії інспектора БЗС батальйона роти № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції Мельника С.С. щодо винесення постанови серії ЕАК № 2475888 від 02.05.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП;
-скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 2475888 від 02.05.2020 року, винесену інспектором БЗС батальйона роти № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві старшим лейтенантом поліції Мельником С.С., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Свої вимоги мотивував тим, що 02.05.2020 року інспектором БЗС батальйона роти № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції Мельником С.С. було складено постанову серії ЕАК № 2475888 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 170,00 грн., за якою він 02.05.2020 року о 13 год. 36 хв. на вул. Жилянський, 143 у м. Києві керував ТЗ, котрий не зареєстрований у встановленому законодавством порядку, чим порушив п. 2.9. «в» ПДР.
Вважав, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, крім того, при винесенні постанови інспектором не роз'яснено його права, в тому числі на правову допомогу, та не враховано факту того, що у зв'язку із введеним на території України карантином на час його дії сервісними центрами МВС не проводять реєстрація вживаних автомобілів.
Крім того, вказав, що у постанові інспектор посилався на неіснуючий документ - митну декларацію OD1008988, хоча керований ним автомобіль було імпортовано відповідно до митної декларації UA500500/2020/219344, а тому оскаржувана постанова є протиправною, незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Зазначив, що він Правил дорожнього руху не порушував, умислу на це не мав. Виходячи з цього, просив задовольнити позов.
Ухвалою судді від 15.05.2020 року відкрито провадження у справі з розглядом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 01.09.2020 року. Відповідачу було направлено копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів (а.с. 22-24).
Відповідно до вимог ст. ст. 19, 257 КАС України справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач відзив на позов не подав.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 02.05.2020 року інспектором БЗС батальйону роти № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції Мельником С.С. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2475888 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП ОСОБА_1 , за якою останній 02.05.2020 року о 13 год. 36 хв. на вул. Жилянський, 143 у м. Києві керував ТЗ Toyota НОМЕР_1 , котрий не зареєстрований у встановленому законодавством порядку, вантажна митна декларація OD1008988 від 19.03.2020 року, чим порушив п. 2.9. «в» ПДР (а.с. 7-8).
Згідно посвідчення про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 , виданого Одеською митницею 19.03.2020 року на ім'я ОСОБА_2 , транспортний засіб повинен бути пред'явленим підрозділу ДАІ МВС України, який відповідно до законодавства України уповноважений здійснювати державну реєстрацію та зняття з обліку ТЗ, в десятиденний строк для реєстрації, документи для реєстрації: МД UA500500/2020/219344 від 18.03.2020 року, свідоцтво 29730043815250200 від 19.12.2019 року (а.с. 1-14).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
В силу положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч. ч. 1-3, 5-6 ст. 121, ст. ст. 121-1, 121-2, ч. 1-3 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ст. ст. 124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 283 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП та п. 10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 року, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» № 3353 від 30.06.1993 року, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП за порушення п. п. 2.9. «в» ПДР України.
Відповідно до п. п. «в» п. 2.9. Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Частиною 6 ст. 121 КУпАП передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
Відповідно до ч. 11 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про дорожній рух» забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Отже, наведеними вище нормами в імперативному порядку встановлено обов'язковість реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів в Україні в установленому порядку та заборону експлуатації незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів.
У відповідності до 1.3 Правил дорожнього ружу України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил дорожнього руху України.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
В підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вказана митна декларація OD1008988 від 19.03.2020 року.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказав на відсутність такого документа, що є підставою для скасування винесеної щодо нього постанови.
Разом з тим, суд критично оцінює вказані твердження позивача та не приймає їх до уваги з огляду на те, що, викладаючи в оскаржуваній постанові фабулу правопорушення, відповідач допустив неточності, однак останні, на думку суду, суттєвого значення для правильного вирішення даної справи не мають, з огляду на можливість встановити дійсні обставини справи на основі зібраних доказів. Зокрема, зазначений в постанові документ OD1008988 від 19.03.2020 року, копію якого позивач долучив до позову при зверненні до суду, є посвідченням про реєстрацію ТЗ, виданий Одеською митницею на підставі МД UA500500/2020/219344 від 18.03.2020 року, свідоцтво 29730043815250200 від 19.12.2019 року, котрий в силу положень Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України № 1118 від 17.11.2005 року, є документом суворої звітності, що видається митним органом власнику ТЗ (уповноваженій особі) для реєстрації цього ТЗ на ім'я особи, зазначеної в цьому документі, у реєстраційних органах у встановлений законодавством строк.
Крім того, у своїй позовній заяві позивач не заперечує факту не проведення реєстрації ТЗ в установленому порядку, проте, посилається на обмеження, встановлені в країні у зв'язку із введенням карантину, через що реєстрація ТЗ не була проведена вчасно. Однак, як вбачається, позивачеві несвоєчасність реєстрації ТЗ не інкримінувалась, й остання не входить до предмету доказування у даній справі.
Оскаржувана постанова щодо позивача була складена як на водія ТЗ, котрий керував транспортним засобом, який не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, в той час як законом експлуатація такого ТЗ прямо заборонена.
З наведеного вище, на думку суду, випливає, що відповідач правильно кваліфікував дії позивача притягнувши його до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП (керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС).
Доводи позивача суд відхиляє, оскільки вони не знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.
Доказів, які б спростовували факт відсутності складу адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність у межах розгляду даної справи позивачем надано не було.
Доводи позивача про те, що працівником поліції йому не роз'яснювалися права та обов'язки, не надавалися докази вчинення адміністративного правопорушення не знайшли підтвердження під час судового розгляду та не свідчать про відсутність події, у якій міститься склад адміністративного правопорушення.
Суд вважає, що викладені позивачем обставини, що не підтверджені належними доказами, не свідчать про відсутність в його діях порушень ПДР України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в діяннях позивача, зазначених в постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК № 2475888 від 02.05.2020 року вбачається порушення ним п. п. 2.9. «в» ПДР та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, розмір штрафу відповідає вимогам санкції ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Суд вважає, що інспектор при винесенні оскаржуваної постанови діяв в межах своєї компетенції та відповідно діючого законодавства, а постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена інспектором патрульної поліції на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України.
При цьому, Європейським судом з прав людини, у рішенні, яке ним було ухвалено 29.06.2007 року у складі Великої палати у справі «Огаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства», постановив, що будь-яка особа яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є такими, що потенційно може завдати серйозної шкоди, і ті хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 9, 121, 222, 251, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора БЗС батальйона роти № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції Мельника Сергія Сергійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.С. Хоменко