Справа № 752/8870/20
Провадження № 2/752/5245/20
іменем України
(заочне)
09 вересня 2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
у травні 2020 року АТ «Акцент-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 30 011,64 грн., а також судових витрат.
Свої вимоги мотивувало тим, що відповідно до укладеного шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку договору № SAMABWFC00000891882 від 22.02.2017 року банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, однак, ОСОБА_1 , в свою чергу, умови договору належним чином не виконує, грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору не сплачує.
Тому, просив суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № SAMABWFC00000891882 від 22.02.2017 року в розмірі 30 011,64 грн., а також судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 18.05.2020 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін на 09.09.2020 року (а.с. 23).
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Позивач подав до заяву те, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач відзив на позовну заяву не подала.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом установлено, що ОСОБА_1 22.02.2017 року складена Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку, підписанням якої ОСОБА_1 відповідно до ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг, які разом із тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, що розташовані у рекламному буклеті, становлять договір про надання банківських послуг (а.с. 5).
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних справа та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Нормами ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частинами 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ «Акцент банк» зазначив про те, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, підписавши заяву-анкету, та на підтвердження зазначеного надав копію заяви-анкети від 22.02.2017 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-банку, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 5-11).
Разом з тим, в анкеті-заяві зазначено лише інформацію про позичальника та міститься його підпис та відомості про те, що підписанням останньої ОСОБА_1 відповідно до ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєдналасья до Умов та Правил надання банківських послуг. які разом із тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, що розташовані у рекламному буклеті, становлять договір про надання банківських послуг.
Даних про вид картки, яку бажає оформити позичальник, щодо розміру коштів, які мали бути зараховані на банківську картку, розмір процентів, кредитний ліміт, відомості про рахунки, відкриті для зарахування кредитного ліміту, розмір штрафних санкцій, передбачених за несвоєчасне погашення кредиту, тощо в анкеті-заяві не зазначено.
Витяг також не дають можливості встановити вказану інформацію.
За вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Витяг з Умов і правил надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.
Зазначення відповідача у заяві на видачу кредиту про ознайомлення з Умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.
На виконання вимог ст. 81 ЦПК України позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме надані суду Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.
Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 22.03.2017 року (справа № 6-2320цс16).
Також, про вказане зауважила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, зазначивши, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Крім того, роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Таким чином, незважаючи на те, що анкета-заява підписана відповідачем, у ній відсутні дані про те, яку саме картку видано відповідачеві і чи видано її й коли, чи є ця картка кредитною, строк дії картки, розмір кредитного ліміту тощо.
У справі також відсутні достовірні відомості, які б підтверджували факт наявності заборгованості у відповідача за кредитним договором у розмірі саме: 30 011,00 грн., ураховуючи те, що згідно анкети-заяви така інформація відсутня, а розрахунок заборгованості, як такий, без надання доказів про те, які умови кредитування досягнуто між сторонами на час укладення договору, не є підтвердженням правильності цього розрахунку.
Таким чином, ураховуючи, що позивачем не надано суду доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, які мали би підтвердити рух грошових коштів та факт користування кредитними коштами відповідачем, наявність або відсутність її заборгованості перед банком та з якого суд мав би встановити, який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником, ознайомлення останнього з Тарифами та Прикладами використання кредитних коштів на кредитці та підпису відповідача, суд вважає, що відсутні підстави для висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки стороною позивача не доведено існування кредитних правовідносин між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Разом з тим, слід зазначити, що однією з засад судочинства є, зокрема, визначена ст. 12 ЦПК України змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позов АТ «Акцент банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-
у задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко