Справа № 752/13457/20
Провадження № 2/752/6091/20
Іменем України
(заочне)
14.09.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Власенко В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Банк Форвард", треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович та приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
у липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до АТ «Банк Форвард» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 09 листопада 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 6855, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованість за кредитним договором в розмірі 32076,99 грн. та 850 грн. за вчинення виконавчого напису. На думку позивача, оспорюваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки ОСОБА_1 не визнає суму заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, вважає вимоги АТ «Банк Форвард» спірними. Будь-яких листів чи повідомлень від АТ «Банк Форвард» та/або приватного нотаріуса позивач не отримувала. При вчиненні виконавчого напису нотаріус не перевірив подані документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
За таких підстав, позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 6855, вчинений 09 листопада 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованість за кредитним договором в розмірі 32076,99 грн. та 850 грн. за вчинення виконавчого напису.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року відкрито строщене позовне провадження. (а.с. 55)
Відповідач АТ «Банк Форвард» відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
09 листопада 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгеном Вікторовичем був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 6855, яким запропоновано звернути стягнення на користь АТ «Банк Форвард» заборгованість, що виникла по кредитному договору № 93842091 від 13.12.2011 року, укладений між ПАТ «Банк Руский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», боржником за яким є ОСОБА_1 . Стягнення заборгованості проводиться за період з 01 листопада 2017 р. по 30 січня 2018 р. Загальна сума заборгованості становить 32076,99 грн. та складається з :
- заборгованість за сумою кредиту в сумі 32076,99 грн.
За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України "Про нотаріат" отримано плату із стягувача АТ «Банк Форвард» в розмірі 850,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.
Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника, яким ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» складає 32926,99 грн.
З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний виконавчий напис № 6855 виданий 09 листопада 2019 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгеном Вікторовичем про стягнення грошових коштів у розмірі 32926,99 грн. та перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Є.В. про що свідчить постанова від 06 грудня 2019 р. про відкриття виконавчого провадження.
Положеннями статей 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.
Як убачається із матеріалів справи 12 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Руський стандарт», правонаступник якого є АТ «Банк Форвард», укладено кредитний договір № 93842091, за умовами якого позивач отримав кредитні кошти.
Звертаючись у суд з даним позовом, ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем в якості доказів наявності заборгованості за кредитом подав заяву № 93842091 від 13.12.2011 про приєднання до публічного кредитного договору, відповідно до умов якої, позивачу було надано кредит в сумі 2 826,00 грн. строком з 13.12.2011р. по 13.05.2012р. Однак, позивачем кредит разом із штрафними санкціями погашено в повному обсязі, що підтверджується копіями квитанції на суму 441 грн. від 25.01.2014р., квитанції на суму 590,94 грн. від 25.02.2014р., квитанції на суму 529,20 грн. від 22.04.2014р., квитанції на суму 323,60 грн. від 28.04.2014р., квитанції на суму 490 грн. від 26.07.2014р., квитанції на суму 506 грн. від 26.03.2018р., квитанції на суму 1180 грн. від 26.03.2018р., квитанції на суму 3000,01 грн. від 25.04.2018р.
Крім того, позивач вказує про те, що відповідачем не надано жодних доказів щодо отримання ним кредиту в сумі 32 076,99 грн., яка стягненна з позивача за оскаржуваним виконавчим написом. З доданого відповідачем кредитного договору вбачається, що строк погашення кредиту було встановлено 13.05.2012р. Таким чином, з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, адже виконавчий напис було вчинено 09.11.2019р. в той же час, відповідачем в виписці із рахунку, яка сформована не в автоматичному режимі, а окремим текстовим документом, самовільно, без прив'язки до умов кредитного договору, зазначив суму кредиту, яка більше ніж в 10 разів перевищує суму кредиту за кредитним договором, а також зазначив строк виникнення права вимоги 01.03.2018р. який майже на 6 років перевищує строк кредитування, зазначений в кредитному договорі.
Сума заявлених відповідачем вимог не є спірною і не визнається позивачем.
Вказані доводи позивача не спростовані відповідачем.
За таких підстав, суд погоджується з доводами позивача про те, що надані нотаріусу документи не є підтвердженням безспірності заборгованості.
Крім цього, перед вчиненням виконавчого напису, стягувач зобов'язаний був на адресу боржника надіслати письмове повідомлення про порушення зобов'язання.
Відповідачем не надано суду даних про те, що АТ «Банк Форвард» на адресу ОСОБА_1 було надіслано письмове повідомлення про порушення зобов'язання та повідомлення боржником ОСОБА_1 було отримане.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Керуючись статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Банк Форвард", треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович та приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 09 листопада 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 6855, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгеном Вікторовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості за кредитним договором № 93842091 від 13.12.2011 р. в розмірі 32926,99 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: