Справа № 727/13176/19
Провадження № 2/727/6/20
16 вересня 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Смотрицького В.Г.
при секретарі Желик І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що відповідачка отримала від нього у позику грошові кошти в сумі 1000000 грн., які зобов'язалися повернути йому.
У вказаний в розписці строк, відповідачка свої зобов'язання не виконала, позику не повернула. На його прохання в добровільному порядку сплатити заборгованість відповідачка ніяким чином не прореагувала та в усній формі відмовилась сплатити кошти.
А тому просив стягнути з відповідачки на його користь борг в сумі 1000000 грн.
Ухвалою суду від 28.07.2020 року визнано обов'язковою явку позивача ОСОБА_1 в судове засідання.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином судовими повістками, які отримував 16.01.2020 року, 13.02.2020 року, 02.03.2020 року, 22.06.2020 року, 20.07.2020 року, 11.09.2020 року, про поважні причини неявки суду не повідомив. Також надав 10.02.2020 року заяву про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, про поважні причини неявки суд не повідомила.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що в матеріалах справи є ксерокопія боргової розписки від 01.12.2018 року, згідно з якою відповідачка ОСОБА_2 надала розписку позивачу ОСОБА_1 в підтвердження боргового зобов'язання перед останнім в сумі 1000000 грн. та зобов'язалася повернути борг до 08.06.2019 року (а.с.2).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.2 ст. 1049 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Суд вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження факту отримання та факту не повернення боргу, оскільки, як вбачається з тексту копії розписки (а.с.2) фактом погашення боргу є повернення цієї розписки, тобто суд позбавлений можливості перевірити, чи повернула відповідачка кошти в сумі 1000000 грн. позивачу чи ні, оскільки позивачем не надано суду оригінал розписки, а лише її ксерокопію, відповідачка в судове засідання не з'являється, а тому, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Ухвалою суду від 28.07.2020 року було визнано обов'язковою явку позивача ОСОБА_1 в судове засідання, також йому надсилався лист про надання до суду оригіналу розписки, однак позивач, отримавши судову повістку, в судове засідання не з'явився, не надав суду свої особисті пояснення в судовому засіданні, а також не надав суду оригінал розписки, що є обов'язковим.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази, суд позбавлений можливості надати оцінку належному по справі доказу - борговій розписці від 01.12.2018 року, а тому вважає, що позовні вимоги про стягнення боргу за договором позики є безпідставними, позов не обґрунтований та не підтверджений належними доказами, а тому не підлягає до задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 509, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовити.
З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 25 вересня 2020 року.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: