Справа № 714/616/20
Провадження № 2/714/200/20
"08" вересня 2020 р. Герцаївський районний суд Чернівецької області
в складі: головуючий-суддя: Козловська Л.Д.
секретар: Гуменюк Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Герца цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Острицької сільської радим про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,-
Позивачка звернулась до суду з вищенаведеним позовом посилаючись на наступне. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 внаслідок чого відкрилась спадщина на належне їй Ѕ частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , який побудований у 1980 році в період її проживання у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачка являється єдиним спадкоємцем першої черги за законом яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , однак постановою нотаріуса їй відмовлено у видачі свідоцтво про право на спадщину за законом внаслідок відсутності правовстановлюючих документів на житловий будинок.
Просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право приватної власності на Ѕ частку вказаного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами який складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 72,20 кв.м., в тому числі житловою площею 45,90 кв.м., сараїв літ. «В, Г», літньої кухні літ. «Б», навісу літ. «Е», воріт №1 та огорожі №2.
Сторони на призначене судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Однак представник позивача ОСОБА_5 подав суду заяву, в якій просив розглянути справу у відсутності позивача, також зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Від представника відповідача ОСОБА_6 також надійшла до суду заява, в якій просив розглянути справу у його відсутності також не заперечував щодо задоволення позову.
Розгляд справи проведено у відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України без участі сторін та фіксування судового процесу.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 88 років померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20.05.2019 року.
Позивачка являється рідною донькою ОСОБА_2 що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_2 від 05.08.1964 року та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 23.11.2088 року.
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. У випадку відсутності заповіту, право на спадкування одержують спадкоємці за законом (ст. 1223 ЦК). Частинами 1, 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
З матеріалів спадкової справи відносно спадкового майна ОСОБА_2 судом встановлено, що за життя остання 23.10.2017 року склала заповіт, яким заповіла на користь її дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 все своє мм майно та все на що за законом буде мати право. В свою чергу спадкоємці за заповітом відмовились від прийняття спадщини. Єдиним спадкоємцем першої черги за законом, яка прийняла спадщину являється позивачка ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.22 Кодексу по шлюб та сім'ю від 20.06.1969 року, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність», майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. За змістом ст. 22 КпШС України (в редакції 1989 року), який діяв в період проживання останніх у шлюбі та побудови спірного житлового будинку та ст. 16 Закону України «Про власність» майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області №714/72/16-ц (2/714/69/16) встановлено, наведений житловий будинок побудований у 1980 в період проживання ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , а отже спадкодавцю ОСОБА_2 належить Ѕ частка домоволодіння, що входить до складу спадкового майна.
Згідно даних технічного паспорту складається з: житлового будинку літ. «А» загальною площею 72,20 кв.м., в тому числі житловою площею 45,90 кв.м., сараїв літ. «В, Г», літньої кухні літ. «Б», навісу літ. «Е», воріт №1 та огорожі №2.
Даючи законну та правову оцінку доказам по дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, особи вправі набути право власності на підставах, що не заборонені законом.
Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, який є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 р. № 6-54цс12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.
Пленум Верховного Суду України у п. 9 своєї постанови від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснив, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
Відповідно п. 7 до Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затвердженого ЦСУ СССР 12 травня 1985 року № 5-24/26, книги погосподарського обліку використовуються, зокрема, для обліку житлових будинків, що належать громадянам на праві приватної власності.
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Запис у якості голови двору домогосподарства АДРЕСА_1 за чоловіком спадкодавці ОСОБА_3 з 1977 року підтверджує факт належності домоволодіння йому та його дружині ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 08.10.2011 року. Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області №714/72/16-ц від 16.02.2016 року за позивачкою ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування на Ѕ частку вищевказаного домоволодіння після смерті батька ОСОБА_3 .
Постановою приватного нотаріуса Герцаївського районного нотаріального округу №474/02-31 від 25.11.2019 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частку домоволодіння АДРЕСА_1 мотивуючи відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, та згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Зі змісту ст. 392 ЦК України вбачається, що особа може звертатись до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним. Відповідно до ст. 16 ЦК України, визнання права є одним із способів захисту порушеного майнового права.
Враховуючи те, що позивачка єдина зі спадкоємців, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка в свою чергу фактично набула за життя право власності на 1/2 частку наведеного домоволодіння, однак за життя належним чином не оформила правовстановлюючі документи, позивачка ОСОБА_1 позбавлена можливості у позасудовому порядку оформити набуті спадкові права, та наявності достатніх правових підстав для визнання за нею права власності на спадкове майно.
На підставі наведеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 392, 1268, 1296 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 77, 81-89, 141, 229, 256, 259, 263-265, 280-282, 315, ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Острицької сільської радим про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право приватної власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку літ. «А» загальною площею 72,20 кв.м., в тому числі житловою площею 45,90 кв.м., сараїв літ. «В, Г», літньої кухні літ. «Б», навісу літ. «Е», воріт №1 та огорожі №2.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного через Герцаївський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частини судового рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 17.09.2020 року
Суддя: