Справа № 635/5761/20
Провадження № 1-кс/635/1401/2020
16 вересня 2020 року селище Покотилівка Харківського району Харківської області
Слідчий суддя Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220780000468 від 10.09.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, про арешт майна, -
встановив:
11 вересня 2020 року до Харківського районного суду Харківської області надійшло клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220780000468 від 10.09.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, про арешт майна, в якому прокурор просить накласти арешт на нерухоме майно, а саме: на цілісний майновий комплекс, що складається з нежитлової будівлі літ. «А-1», напівпідвалу літ. «нпд», ганку літ. «а, а1», оглядової ями літ. «Яогл», естакади літ. «Г», вигрібної ями літ. «Я», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , під ідентифікаційним номером юридичної особи 21188752, з метою заборони будь-яких дій пов'язаних з пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуженням та будь які реєстраційні дії стосовно об'єктів нерухомого майна (зміни відомостей, купівлі/продажу, дарування, застави, передачі третім особам, тощо).
В обґрунтування вимог клопотання прокурором зазначено, що до Люботинського ВП Харківського ВП ГУНП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте що невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи майном, чим спричинили матеріальну шкоду у великих розмірах. Відповідно до вимог ч.ч.1, 4-5 ст.214 КПК України відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчим розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020220780000468 від 10.09.2020 за ч.3 cт.190 КК України. В ході слідства встановлено, що в 1994 році в процесі приватизації колективом Торгово-орендного підприємства «Актінія» було викуплено цілісний майновий комплекс, до якого увійшло в тому числі нежиле приміщення літ. "А-1" загальною площею 541,20 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , і таким чином було створено ТОВ «Актінія» (Код ЄДРПОУ 21188752, адреса реєстрації Харківська область, місто Люботин, вулиця Шевченка, будинок 98). В період часу з 1998 по 2003 рік році ОСОБА_4 придбавав частки в статутному капіталі та був учасником ТОВ «Актінія», станом на 2003 рік його частка в статутному капіталі ТОВ «Актінія» складала 58,93% від загального розміру статутного капіталу. Приблизно в 2003 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка являється донькою ОСОБА_4 , стала власником частки у розмірі 3% від статутного капіталу ТОВ «Актінія», тобто стала учасником вказаного товариства. Залишок статутного капіталу належав іншим фізичним особам в невеликому відсотковому значенні ( ОСОБА_6 - 11,32%. ОСОБА_7 - 5,36%, ОСОБА_8 - 4,54%, ОСОБА_9 - 4,54%, ОСОБА_10 - 4,54%, ОСОБА_11 - 3,91%, ОСОБА_12 - 3,86%). Основними видами економічної діяльності ТОВ «Актінія» є торгівля продуктами та алкогольною продукцією, а також здача в оренду власного та орендованого майна. Приблизно наприкінці 2012 року вказані 7 осіб написали заяви на вихід з учасників ТОВ «Актінія», у зв'язку з чим були проведені загальні збори прийняті їх заяви та вирішено виключити вказаних осіб з учасників ТОВ «Актінія», перерозподілити частки виключених учасників та залишити їх частки у самому товаристві, внести зміни до Статуту товариства. Таким чином, після виходу вказаних осіб, частки були перерозподілені наступним чином: ОСОБА_4 - 58,93% частка, ОСОБА_5 - 3% частка, ТОВ «Актінія» -38,07% частка. Після чого вказані особи, окрім ОСОБА_11 , не погоджуючись з встановленим товариством їм розміром компенсації після виходу з товариства, подали до суду. З 2013 року до сьогоднішнього часу триває розгляд справ в різних судах України. Під час судових розглядів інтереси ОСОБА_4 представляв ОСОБА_13 , якому були відомі всі відомості від ОСОБА_4 та документи ТОВ «Актінія», з яким в подальшому посварився ОСОБА_4 , тому що був незадоволений його роботою як його представника, та який в подальшому, представляв інтереси ОСОБА_14 , а потім інтереси ОСОБА_6 . В подальшому, ОСОБА_4 розрахувався з ОСОБА_14 , отже кредиторами в банкрутній справі залишились тільки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та Люботинська міська рада ХО (в сумі заборгованості за несплату добровільних в зносів на благоустрій за час розгляду справи про банкрутство). Після чого, стає відомо, що відповідно до Мирової угоди підписаною 16.10.2019 арбітражним керуючим ОСОБА_15 , ОСОБА_13 - представник ОСОБА_6 (Голова Комітету кредиторів) та ОСОБА_16 , який представляв інших 5-х осіб ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 ), ОСОБА_4 та ОСОБА_5 всупереч Законам, без згоди та участі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були позбавлені своїх часток в статутному капіталі, а ТОВ «Актінія» перейшла у власність ОСОБА_17 , тобто він став власником 100% від загального розміру статутного капіталу ТОВ «Актінія». Вказана Мирова угода була затверджена Ухвалою Господарського суду Харківської області 18.10.2019 в справі про банкрутство ТОВ «Актінія» №922/1978/16. Про розгляд справи у суді, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 викликів на судове засідання не отримували та не були повідомлені, на якому вирішувалося питання виключення їх з учасників ТОВ «Актінія» та позбавлення їх прав власності на частки у ТОВ «Актінія». Проте, під час ознайомлення з судовою справою представниками ОСОБА_4 , стало відомо, що на рекомендованому повідомленні про виклик ОСОБА_4 на судове засідання 18.10.2019 по справі стоїть підпис ОСОБА_5 , яка повідомила, що на повідомленні це не її підпис. Отже, невстановленою особою шляхом підробки був зроблений підпис, в результаті чого суд вважав повідомленим ОСОБА_4 про судове засідання. Після чого, державний реєстратор ОСОБА_18 вніс зміни до ЄДР юридичних та фізичних осіб 30.10.2019, відповідно до яких ОСОБА_17 став єдиним учасником ТОВ «Актінія», а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були виключені з учасників вказаного товариства. В зв'язку з чим, невстановленими особами, за допомогою процедури банкрутства здійснили захоплення ТОВ «Актінія», метою якого було саме ТОВ «Актінія» та будівля магазина за адресою: АДРЕСА_1 , чим завдали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 матеріальної шкоди. Розмір шкоди ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 оцінюю приблизно в 1 000 000,00 грн. (вартість будівлі магазину + вартість часток + не отриманий дохід від прибутку товариства). В ході слідства встановлено, що у власності ТОВ «Актінія» перебуває цілісний майновий комплекс, що складається з нежитлової будівлі літ. «А-1», напівпідвалу літ. «нпд», ганку літ. «а, а1», оглядової ями літ. «Яогл», естакади літ. «Г», вигрібної ями літ. «Я», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Виходячи з цього, з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, а також подальшого проведення необхідних слідчих дій під час досудового розслідування на теперішній час виникла необхідність у накладенні арешту на цілісний майновий комплекс, що складається з нежитлової будівлі літ. «А-1», напівпідвалу літ. «нпд», ганку літ. «а, а1», оглядової ями літ. «Яогл», естакади літ. «Г», вигрібної ями літ. «Я», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , під ідентифікаційним номером юридичної особи 21188752.
Прокурор Харківської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про нього, згідно положень статті 135 КПК України, не прибув, однак надав до канцелярії суду заяву, в якій просить проводити розгляд вказаного клопотання у його відсутність, підтримує його в повному обсязі та просить задовольнити.
Беручи до уваги положення статей 22, 26 КПК України в частині того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України та виходячи з норм частини другої статті 172 КПК України, яка регламентує, що можливо проводити розгляд клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучено, без повідомлення іншого володільця майна, а також ураховуючи строки розгляду клопотань даного типу, слідчий суддя вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду клопотання по суті.
Слідчий суддя вивчивши надані документи та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання, приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню.
В ході розгляду встановлено, що 10 вересня 2020 року до Люботинського ВП Харківського ВП ГНУП в Харківській області надходить заява від ОСОБА_4 про те, що невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи його майном, на підставі якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносять відомості під №12020220780000468, за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення - ч.3 ст.190 КК України (а.с.5-6).
11 вересня 2020 року допитано в якості потерпілого ОСОБА_4 (а.с.17-18), який повідомив обставини, як викладено вище в обґрунтуванні клопотання прокурора про арешт. Між тим, ним зауважено, що саме арбітражний керуючий ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , за попередньою змовою за допомогою процедури банкрутства здійснили рейдерське захоплення ТОВ «Актінія», метою якого було саме ТОВ «Актінія» та будівля магазина за адресою: АДРЕСА_1 , чим завдано заявнику та його доньці ОСОБА_5 матеріальна шкода близько 1 000 000 (вартість будівлі + вартість часток + не отриманий дохід від прибутку товариства).
11 вересня 2020 року також допитано в якості потерпілої ОСОБА_5 (а.с.34-35), яка підтвердила надані покази ОСОБА_4 .
Разом з тим, з наданих суду копій документів вбачається наступна хронологія здійснення реєстраційних дій в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Актінія» (код ЄДРПОУ 21188752) (а.с.14-16), а саме:
-14.05.1994 державна реєстрація Товариство з обмеженою відповідальністю «Актінія»;
-12.12.2012 включено відомості про ТОВ «Актінія» до ЄДРПОУ;
-25.01.2013 здійснено реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи (зміна складу або інформації про засновників);
-25.05.2015 здійснено підтвердження відомостей про юридичну особу та внесено зміни до відомостей, що не пов'язані зі змінами в установчих документах (зміна додаткової інформації);
-19.06.2016 внесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи;
-07.11.2016 внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
-06.09.2019 змінено склад комісії з припинення/виділу;
-28.10.2019 внесення судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи та внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах;
-30.10.2019 здійснена державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи та внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах (зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів).
Відтак, з наданих до клопотання про арешт нерухомого майна документів вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Актінія» з 2016 року по 2019 рік перебувало в процесі банкрутства, ліквідаційну процедуру за яким було розпочато на підставі постанови Господарського суду Харківської області від 27.10.2016.
Згідно положень статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який діяв на момент введення відповідної процедури банкрутства) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.
У відповідності до статті 39 приведеного вище Закону власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника у будь-який час до закінчення ліквідаційної процедури має право одночасно задовольнити усі вимоги конкурсних кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів або надати боржнику грошові кошти, достатні для задоволення всіх вимог кредиторів, у порядку та на умовах, передбачених статтею 31 цього Закону. Власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника може брати участь в обговоренні звіту ліквідатора та мирової угоди, а також може заявляти клопотання про погашення заборгованості або перехід до процедури санації.
За вимогами статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який діяв на момент введення відповідної процедури банкрутства) у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Законом, з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом. За клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів, господарський суд призначає членів ліквідаційної комісії. До складу ліквідаційної комісії банкрута включаються представники кредиторів, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, фінансових органів та профспілки, а в разі необхідності - також представники спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, органу, уповноваженого управляти державним майном, та представник органів місцевого самоврядування. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
З огляду на приведені вище обставини справи, обґрунтування прокурора та виходячи з положень статей 39-40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", слідчим суддею вбачається, що у даному випадку прослідковується визначена законом послідовність дій пов'язана з процедурою банкрутства товариства, яка завершена підписанням та погодженням мирової угоди. Будь-яких інших вагомих та істотних доводів про те, що вчинено рейдерське захоплення товариства, прокурором не приведено, та з наданих суду документів судом не встановлено.
За частиною першою статті 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно статті 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Частиною четвертою статті 38 КПК України передбачено, що орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Заходи забезпечення кримінального провадження, згідно вимог частини першої статті 131 КПК України, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження визначено у статті 132 КПК України.
Так, за вимогами частини третьої статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до частини п'ятої статті 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
За пунктом 7 частини другої статті 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно з вимогами частини першої статті 167 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку. Відповідно до вимог КПК арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Відповідно до пункту 1 частини першої статі 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судці або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Пунктом 2 частини першої статті 170 КПК України визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно частини другої статті 170 КПК України, арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів (пункт 1).
Відповідно частини третьої статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статі 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК, а саме, є матеріальними об'єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За частиною першою статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
Відповідно до частини другої 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Виходячи із приведеного вище, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором в порушення вимог статті 173 КПК України не доведено, що існує можливість використання вказаного майна як доказу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020220780000468 від 10.09.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, а також не приведено інших підстав, передбачених КПК України, для арешту відповідного майна.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_3 про арешт майна.
Керуючись статтями 98, 131, 170-175 КПК України, слідчий суддя, ?
постановив:
В задоволенні клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220780000468 від 10.09.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, про арешт майна - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя - ОСОБА_1