Справа № 199/2828/20
(1-кп/199/352/20)
іменем України
18 вересня 2020 року м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
Головуючий - суддя ОСОБА_1
За участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
третьої особи ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019040030001455, за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, одруженого, раніше не судимого, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
10 червня 2019 року близько 16:30 годин водій ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем «Ніссан Ліф», державний номер НОМЕР_1 , належним ОСОБА_9 , рухався в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпро по вулиці Белградській, з боку вулиці Широкої, в напрямку вулиці Передової.
Під час руху ОСОБА_7 , грубо порушуючи Правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змін, перед виїздом на перехрестя з вулицею Полтавське шосе із другорядної дороги, не переконався в безпеці маневру, що своїми діями не створить іншим учасникам дорожнього руху небезпеку, виїхав на вказане перехрестя, не дав дорогу автомобілю «Фольксваген Пасат», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 (кримінальне провадження за обвинуваченням якого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 18 червня 2020 року закрите на підставі ст. 46 КК України), що наближався до даного перехрестя по головній дорозі, внаслідок чого на перехресті вулиці Белградської та вулиці Полтавське шосе скоїв з ним зіткнення.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирці автомобіля «Фольксваген Пасат», державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), у вигляді тупої травми тіла: забійної рани в лобній області ліворуч від внутрішнього кута лівої надбрівної дуги з переходом вгору, перелому кісток носу, забійної рани на спинці носу, закритого косо-спірального перелому правої плечової кістки у нижній третині зі зміщенням уламків, з розвитком в посттравматичному періоді контрактури плечового та ліктьового суглобів.
Порушення Правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «Ніссан Ліф», державний номер НОМЕР_1 , не виконав вимоги п.п.10.1, 16.11 та дорожнього знака 2.1 Правил дорожнього руху України, які наголошують :
- п. 16.11 «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»;
- п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
- дорожній знак 2.1 «Дати дорогу». «Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі»,
невиконання яких перебуває у причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні свою вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення визнав частково та показав, що 10 червня 2019 року приблизно о 16:30 годині, керував технічно справним автомобілем «Ніссан Ліф», державний номер НОМЕР_1 , та рухався з вул. Широкої в напрямку вул. Петрозаводської. Доїхав до вул. Полтавське шосе і зупинився. Праворуч дорогу було видно приблизно на кілометр. Автомобілів в тому напрямку він не побачив, тому почав рух через шосе. Уже переїжджав, коли почув шум праворуч й побачив, що на нього летить автомобіль. Зреагувати не встиг. Потім відчув удар і він втратив свідомість. Отямився вже в кюветі, відкрив водійські двері, вийшов й побачив поліцію та дві «швидких». Підійшов, подивився й зателефонував рідним. Потерпілій відшкодував 36000 грн. Пропонував ще 20000 грн., але вона відмовилася.
Окрім часткового визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та підтвердження його фактичних обставин, винуватість ОСОБА_7 повністю доведена сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
Потерпіла ОСОБА_4 показала суду, що обвинуваченого ОСОБА_7 до зазначених подій не знала. ОСОБА_5 є її знайомим. На її прохання ОСОБА_5 надав їй можливість відпочити разом з сином на дачі останнього. Того дня ОСОБА_5 запропонував відвезти їх на зазначену дачу. 10 червня 2019 року, приблизно о 16:30 - 17:00 год. вони їхали на автомобілі «VOLKSWAGEN», номерні знаки не пам'ятає, по вул. Полтавське шосе в напрямку з міста Дніпро. Вона знаходилася на задньому сидінні за водієм, пристебнута не була. Праворуч від неї сидів її син. За кермом був ОСОБА_5 . В якийсь момент боковим зором вона побачила ліворуч від них червоний автомобіль й буквально через секунду втратила свідомість. Сам момент аварії не пам'ятає. Коли отямилася, ОСОБА_5 викликав «швидку». Її повезли в міську лікарню № 6, а сина в лікарню на вул. Космічній. В лікарні їй надали медичну допомогу: зашили обличчя, сказали, що в руку треба ставити пластину, інакше вона не зростеться, також була черепно-мозкова травма. На сьогодні рука так і не зрослася, необхідно робити ще одну операцію. На лікарняному знаходилася сім місяців. Сину пришивали зуби. І вона, і її син перенесли важку психічну травму. До страхової компанії ОСОБА_7 зверталася. Підтверджує, що отримала від ОСОБА_7 допомогу на лікування в розмірі 36000 грн.
Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_5 показав, що потерпілу ОСОБА_4 до цих подій знав, відносини дружні. З обвинуваченим ОСОБА_7 знайомий не був. 10 червня 2019 року разом потерпілою та її сином їхали на його дачу, рухалися на його автомобілі «Фольксваген Пасат», державний номер НОМЕР_2 , по вул. Полтавське шосе з боку вул. Донецьке шосе в бік міста Києва. На перехресті перед вул. Бєлградською, яке знаходиться під кутом приблизно 30 градусів, з другорядної дороги раптово виїхав автомобіль. В цей момент він почав гальмувати та вжив усіх заходів для уникнення зіткнення, але це йому не вдалося. Автомобіль обвинуваченого зіштовхнувся з лівою передньою частиною його автомобіля. При русі з другорядних доріг автомобілі бачив, але автомобіль обвинуваченого його фактично наздоганяв. «Сліпих зон» не було, видимість хороша. Автомобіль ОСОБА_7 побачив приблизно за 3-4 метри. Після зіткнення одразу кинувся до потерпілої, почав надавати допомогу. Приблизно через 5-10 хв. підбіг ОСОБА_7 , в легкому шоку, й сказав, що з автомобіля йде дим.
За протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з додатками, 10 червня 2019 року в період часу з 18 години 15 хвилин до 19 години 40 хвилин слідчим поліції за участі ОСОБА_5 оглянуто ділянку місцевості на перехресті вул. Полтавське шосе та вул. Белградської у м. Дніпро. Встановлено, що дорожнє покриття асфальтобетонне, сухе, чисте. Дорога по вул. Полтавське шосе призначена для руху по двох смугах в одному напрямку, наявна дорожня розмітка 1.14.1 («пішохідний перехід»), дорожні знаки 2.1 («Дати дорогу»), 2.3 («Головна дорога»). Об'єкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія в напрямку руху відсутні. На проїзній частині знаходиться транспортний засіб «VOLKSWAGEN PASSAT», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на якому зафіксовані пошкодження: розбито капот, передній бампер, передню ліву фару, переднє ліве крило, лобове скло, переднє праве крило. В результаті зіткнення транспортний засіб «NISSAN LEAF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , викинуло за межі проїзної частини дороги, на ньому зафіксовані пошкодження: деформована права бокова частина, обидві праві двері, розбите заднє праве скло дверей, деформовано заднє праве крило, розбито лобове скло. На момент огляду гальмівна система автомобілів та рульове керування в робочому стані. За результатами огляду транспортні засоби вилучено.
Постановою слідчого від 11 червня 2019 року вилучені автомобілі визнано речовими доказами.
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 20 червня 2019 року на автомобіль «NISSAN LEAF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладено арешт.
За копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля «NISSAN LEAF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстровано ОСОБА_9 .
Згідно розписки від 17 вересня 2019 року, ОСОБА_7 отримав автомобіль «NISSAN LEAF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на відповідальне зберігання.
Станом на час ДТП ОСОБА_7 був тверезим, що підтверджується відповідним висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1406, та у відповідності до копії посвідчення водія серії НОМЕР_3 , мав право керування транспортними засобами категорії «В, С».
Згідно довідки КЗ «Міська клінічна лікарня № 6» ДОР, 10 червня 2019 року надійшла ОСОБА_4 з діагнозом: ЗЧМТ, СГМ, забійна рана області лоба, перенісся, нижньої губи, перелам н/з правого плеча.
Відповідно до протоколу слідчого експерименту, 03 липня 2019 року в період часу з 11 год. 10 хв. по 12 год. 50 хв. ОСОБА_7 вказав місце та механізм зіткнення транспортних засобів, місце їх розташування на проїзній частині, траєкторію і темп їх руху до та після зіткнення.
За протоколом слідчого експерименту, 15 січня 2020 року в період часу з 10 год. 00 хв. по 12 год. 10 хв. ОСОБА_5 вказав місце та механізм зіткнення транспортних засобів, місце їх розташування на проїзній частині, траєкторію і темп їх руху до та після зіткнення.
У відповідності до висновку судової технічно та транспортно-трасологічної експертизи № 3262/3263-19 від 10 січня 2020 року, аналізуючи ознаки, які дозволяють експертним шляхом визначити розташування місця зіткнення, і порівнюючи їх з зафіксованим обсягом слідової інформації, що міститься в протоколі огляду місця ДТП та схеми до нього слід відмітити, що експертним шляхом визначити розташування місця зіткнення, як геометричної точки, з повздовжніми та поперечними координатами по відношенню до меж проїзної частини, об'єктів прив'язки слідової інформації, не надається можливим.
Однак виходячи з зафіксованого комплексу розташування фрагментів осипу пластика та скла, пошкоджень на транспортних засобах та їх розташування в кінцевому положенні слід дійти висновку, що з технічної точки зору, місце зіткнення автомобілів «Volkswagen Passat» та «Nissan Leaf» розташоване перед початком фрагментів осипу.
При проведенні макетної фрагментарної реконструкції, при поєднанні пошкоджень по лінії зіткнення встановлено, що в первинний момент автомобіль «Volkswagen Passat» контактував передньою лівою кутовою частиною (ліва частина переднього бампера, ліва передня фара, тощо) з правою бічною частиною автомобіля «Nissan Leaf» (заднє праве крило, задня права дверка, тощо), при цьому кут між їх поздовжніми осями становив приблизно 20°...25°.
Враховуючи пошкодження на автомобілі «Volkswagen Passat» та його переміщення в загальмованому стані, швидкість руху автомобіля «Volkswagen Passat» на момент зіткнення становила не менше ніж 47,6 - 49,9 км/год. Фактична швидкість руху автомобіля «Volkswagen Passat» буде значно більшою, про що вказано в дослідницькій частині.
Вирішити питання «Яка була швидкість руху автомобіля «Нісан Ліф» д.н. НОМЕР_4 на момент ДТП?» не надається можливим.
За висновком комісійної судової авто технічної експертизи № 74-20 від 29 січня 2020 року, у заданій постановою слідчого дорожній обстановці водій автомобіля «Ніссан Ліф», ОСОБА_7 повинен був діяти згідно технічних вимог п. 10.1., 16.11. Правил дорожнього руху України та технічних вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» розділу 33 Правил дорожнього руху України.
У заданій постановою слідчого дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Ніссан Ліф», ОСОБА_7 вбачаються невідповідності до технічних вимог п. 10.1., 16.11. Правил дорожнього руху України та технічних вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» розділу 33 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку технічним характером ДТП - зіткненням автомобіля «Ніссан Ліф» з автомобілем «Фольксваген Пасат».
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 471е від 12 лютого 2020 року, за даними медичної документації, рентгенівського дослідження та при огляді у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді тупої травми тіла:
- забійної рани в лобній області ліворуч від внутрішнього кута лівої надбрівної дуги з переходом вгору;
- перелому кісток носу, забійної рани на спинці носу;
- закритого косо-спірального перелому правої плечової кістки у нижній третині зі зміщенням уламків, з розвитком в посттравматичному періоді контрактури плечового та ліктьового суглобів.
Виявлені у неї тілесні ушкодження у вигляді тупої травми тіла, спричинені від механічної дії тупих твердих предметів або при ударі об такі, якими могли бути виступаючі частини салону транспортного засобу, за умов дорожньо-транспортної пригоди.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до первинного надходження на стаціонарне лікування в 6МКЛ, тобто і в термін на який вказує обстежена та слідчий в клопотанні.
За своїм характером виявлені у неї тілесні ушкодження у вигляді тупої травми тіла - відносяться до ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6.
Всі докази, покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_7 , визнаються судом належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Досліджені судом докази у своїй сукупності та взаємозв'язку поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувачення, яке було підтримане прокурором, і суд, враховуючи положення ст. 5 КК України, кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції Закону України № 586-VI від 24 вересня 2008 року), оскільки він, діючи зі злочинною необережністю, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке є необережним нетяжким злочином, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер допущеного ОСОБА_7 порушення Правил дорожнього руху, характер та ступінь тяжкості наслідків кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого.
Останній притягується до кримінальної відповідальності вперше, має зареєстроване місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, є особою похилого віку, пенсіонером, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до адміністративної відповідальності не притягувався, добровільно частково відшкодував потерпілій витрати на лікування.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому суд визнає часткове відшкодування витрат на лікування потерпілої.
Інші обставини, які б пом'якшували покарання обвинуваченому, судом не встановлені
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_7 , судом не встановлені і на такі обставини сторона обвинувачення не посилається.
На підставі викладеного, з урахуванням законодавчих заборон щодо призначення обвинуваченому покарань у виді виправних робіт та обмеження волі, суд дійшов висновку, що основним покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, з урахуванням думки щодо виду та розміру покарання прокурора та потерпілої, є покарання у виді штрафу, оскільки підстави для призначення більш суворого виду покарання (арешту) не встановлені і саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, досягнення інших цілей покарання, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
З урахуванням характеру допущеного обвинуваченим порушення правил безпеки дорожнього руху, наявності вини і іншої особи у зазначеній ДТП, а також вищевикладених відомостей про особу обвинуваченого, суд вважає за можливе не призначити ОСОБА_7 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів у розмірі 1/2 частки таких витрат ((6280+12560) / 2).
Питання подальшої долі речових доказів підлягає вирішенню згідно вимог ст. 100 КПК України.
Потерпілою ОСОБА_4 у межах кримінального провадження заявлено цивільний позов, за яким остання просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі половини витрат на лікування - 16 339 (шістнадцять тисяч триста тридцять дев'ять) гривень, та половину відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000 (двісті сімдесят п'ять тисяч) гривень.
Потерпіла ОСОБА_4 і її представник ОСОБА_10 в суді підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Обвинувачений ОСОБА_7 позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що його цивільно-правова відповідальність застрахована й завдану внаслідок кримінального правопорушення шкоду має відшкодовувати його страхова компанія - акціонерне товариство «Страхова група «ТАС».
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги, Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», про час та місце розгляду справи була сповіщена завчасно та належним чином, однак до суду представника не направила, про причини неявки суд не повідомила, позицію щодо позовних вимог не висловила.
Ухвалою суду від 18 червня 2020 року до участі у розгляді справи у якості третьої особи на стороні цивільного відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, залучено ОСОБА_5 . Останній в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Вирішуючи позовні вимоги, суд керується правовим висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року (755/18006/15-ц). Зокрема, за п.п. 69, 71-73 вказаної постанови, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За п. 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:
?шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого;
?шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;
?шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;
?моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
?шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
ОСОБА_4 до відшкодування заявлена шкода, прямо передбачена п. 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» як така, відшкодування за якою здійснюється страховиком у межах страхових сум.
У відповідності до копії полісу ОСЦПВВНТЗ, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність особи, яка на відповідній правовій підставі володіла автомобілем «NISSAN LEAF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , за відповідним полісом була застрахована в АТ «СГ «ТАС», до якого позовні вимоги за цивільним позовом не пред'являються.
Суду надано копія письмового повідомлення зазначеного страховика про настання страхового випадку, а також листа начальника регіонального управління клієнтських сервісів страховика, за яким на підставі ст.ст. 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», АТ «СГ «ТАС» призупинила розгляд справи про відшкодування шкоди, завданої ДТП за участі ОСОБА_7 до винесення судом вироку відносно нього.
З досліджених судом доказів та встановлених на їх підставі фактичних обставин на цей час не вбачаються підстави для висновку про те, що у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування.
Оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 була застрахована, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на обвинуваченого суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
На стадії прийняття цивільного позову судом було звернуто увагу потерпілої та її представника на відповідні положення цивільного законодавства, однак потерпіла своїми процесуальними правами скористалися на власний розсуд та не побажала пред'являти позовні вимоги до СК «ТАС».
Оскільки позовні вимоги пред'явлені не до всіх належних відповідачів (не пред'явлені до страховика СК «ТАС»), суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості таких позовних вимог, визначати розмір сум, які підлягають відшкодуванню внаслідок ДТП, та здійснювати їх розподіл між страховиком (у межах страхових сум) і винуватцем ДТП.
З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, що не є перешкодою для їх вирішення по суті у разі звернення до суду з відповідними позовними вимогами до ОСОБА_7 і СК «ТАС», або лише до ОСОБА_7 після виплати страховиком страхового відшкодування у межах страхових сум за заявою потерпілого.
Також, ОСОБА_4 просить суд стягнути з ОСОБА_7 на її користь відшкодування понесених нею витрат на правову допомогу у розмірі 5250 грн., що дорівнює половині фактично понесених витрат.
За приписами ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Потерпілою ОСОБА_4 надано суду розрахунок відповідних процесуальних витрат. Фактичне понесення потерпілою зазначених витрат підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру.
Оскільки ОСОБА_7 вироком суду визнано винуватим у вчиненні злочину, з останнього на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню понесені останньою та документально підтверджені витрати на правову допомогу в загальному розмірі 5250 грн., які є розумними, необхідними та співмірними з реальним обсягом наданих послуг процесуальними витратами.
Заперечення сторони захисту щодо зменшення розміру таких витрат ґрунтуються на довільному тлумаченні приписів процесуального законодавства та судом відхиляються.
Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 374 КПК України,
ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції Закону України № 586-VI від 24 вересня 2008 року), та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисячі п'ятсот) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнути зі ОСОБА_7 :
- на користь держави витрати на залучення експертів в загальному розмірі 9420 (дев'ять тисяч чотириста двадцять) гривень;
- на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу в розмірі 5250 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят) гривень.
Речовий доказ - автомобіль «NISSAN LEAF», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , залишити останньому, скасувавши арешт, накладений на зазначений транспортний засіб ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 20 червня 2019 року (провадження № 1-кс/200/5690/19, справа № 200/8987/19).
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином - відмовити в повному обсязі.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду за їх зверненням.
Головуючий:
18.09.2020