18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
10 вересня 2020 року Черкаси справа № 925/664/20
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І., із секретарем судового засідання Юхименко О.В. та за участю представника позивача Іванова П.О., адвоката за довіреністю
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА»
до Приватного акціонерного товариства «Азот»
приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича
Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС»
про визнання права власності на майно та про зняття з нього арешту,
Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» звернулося у Господарський суд Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Азот», приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича та до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС», в якому просить суд:
визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» (код ЄДРПОУ 40960674) на залізничний вантажний вагон №59241703, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив);
визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» (код ЄДРПОУ 40960674) на залізничний вантажний вагон №59241778, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив);
визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» (код ЄДРПОУ 40960674) на залізничний вантажний вагон №59241885, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив);
визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» (код ЄДРПОУ 40960674) на залізничний вантажний вагон №59242347, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив);
зняти арешти накладені на залізничний вантажний вагон №59241703, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив) постановами приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про арешт майна боржника від 07.06.2019 ВП №58251249 (ЗВП №57048235) та про опис та арешт майна (коштів) боржника від 19.09.2019 ЗВП №57048235;
зняти арешти накладені на залізничний вантажний вагон №59241778, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив) постановами Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про арешт майна боржника від 07.06.2019 ВП №58251249 (ЗВП №57048235) та про опис та арешт майна (коштів) боржника від 14.08.2019 ЗВП №57048235;
зняти арешти накладені на залізничний вантажний вагон №59241885, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив) постановами Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про арешт майна боржника від 07.06.2019 ВП №58251249 (ЗВП №57048235) та про опис та арешт майна (коштів) боржника від 13.08.2019 року ЗВП №57048235;
зняти арешти накладені на залізничний вантажний вагон №59242347, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив) постановами Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про арешт майна боржника від 07.06.2019 ВП №58251249 (ЗВП №57048235) та про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18.08.2019 ЗВП №57048235 та відшкодування судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право власності на залізничні вантажні вагони №59241703, №59241778, №59241885, №59242347 набуто позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2018 №741-500, який укладений між ним і Публічним акціонерним товариством «Азот», а відтак накладення приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Плесюком Олексієм Степановичем арешту на вказані вагони у зведеному виконавчому провадженні №57048235, за яким боржником є Публічне акціонерне товариство «АЗОТ» (позиції №3, №8, №19 та №10 відповідно) позбавляє позивача права на вільне розпорядження власним майном.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.06.2020 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Встановлено відповідачам строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову. Запропоновано позивачу до дня судового засідання подати обґрунтування зазначення відповідачем приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича та визначитися з позовними вимогами щодо нього.
03.07.2020 відповідач (Приватне акціонерне товариство «Азот») подав до суду відзив від 02.07.2020 № 501-06/453 на позовну заяву, у якому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вважає їх обґрунтованими, оскільки право власності на вагони позивач набув з 16.11.2018 на підставі договору купівлі-продажу №741-500, який укладений між ним і Публічним акціонерним товариством «Азот». Позивач став власником залізничних вантажних вагонів, в тому числі і вагонів №59241703, №59241778, №59241885, №59242347. За їх придбання заявник сплатив визначену у договорі ціну та отримав їх у власність за актом приймання-передачі товару від 16.11.2018. 07.06.2019 у межах зведеного виконавчого провадження №57048235 приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С., не перевіривши вищевказані обставини, наклав арешт на вказані вагони. А тому арешти, які накладені на вагони є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.
Відзив відповідача (Приватного акціонерного товариства «Азот») прийнято судом до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.07.2020 залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» та надано йому строк для визначення змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Після усунення позивачем недоліків, зазначених в ухвалі від 21.07.2020 суд ухвалою від 30.07.2020 продовжив розгляд справи.
Протокольною ухвалою від 19.09.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті.
18.08.2020 та 08.09.2020 відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС») надіслав до суду додаткові пояснення № 697 від 14.08.2018 та №772 від 07.09.2020, у яких просить суд відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що 31.01.2019 за заявою товариства було відкрито виконавче провадження №58251249 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Азот» коштів за виконавчим документом №925/931/18 від 08.01.2019. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича від 06.02.2019 приєднано виконавче провадження №58251249 до зведеного виконавчого провадження №57048235. У зв'язку з фактичним виконанням Публічним акціонерним товариством «Азот» рішення суду, 27.12.2019 приватним виконавцем Плесюком О.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №58251249. Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» не є учасником виконавчого провадження в межах зведеного виконавчого провадження №57048235, оскільки провадження за його заявою завершено. Відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС») зазначає, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходиться справа №640/17117/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у невчиненні дій щодо зміни зберігача майна, а саме залізничних вагонів №59241885, №59241778, №59242347, №59231703 в рамках зведеного виконавчого провадження №57048235 та зобов'язання відповідача змінити зберігача майна, а саме залізничних вагонів №59241885, №59241778, №59242347, №59231703 в рамках зведеного виконавчого провадження №57048235. Разом з тим, відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС») вказує, що позивачем так і не визначено зміст позовних вимог щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС», адже зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів не вбачається, що товариством оспорюється чи не визнається право власності позивача на спірні вагони, а накладати та скасовувати арешт на спірні вагони у виконавчому провадженні може виключно приватний виконавець Плесюк О.С. та лише в межах зведеного виконавчого провадження №57048235, учасником якого не є Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС», але при цьому стягувачами в якому є інші юридичні та фізичні особи, які не залучені до розгляду спору в даній справі.
Отже, враховуючи фактичне та повне виконання відповідачем1 своїх зобов'язань за рішенням суду по справі №925/931/18, а також те, що виконавче провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» завершено, між товариством, позивачем та відповідачем1 відсутній спір відносно спірних вагонів, прийняття рішення у даній справі жодним чином не впливатиме на права та обов'язки товариства, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» у даній справі є неналежним відповідачем.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справи докази, суд
16.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» (покупцем - позивач по справі) та Публічним акціонерним товариством «АЗОТ» (продавцем - відповідач 1) було укладено договір купівлі-продажу №741-500 (Т.1 а.с. 41-43), за умовами якого позивач придбав 928 залізничних вантажних вагонів, у тому числі залізничні вантажні вагони: №59241703, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив); №59241778, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив); №59241885, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив); №59242347, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив).
За їх придбання позивач сплатив визначену у договорі ціну та отримав їх у власність за актом приймання-передачі товару від 16.11.2018 (Т.1 а.с. 61-77).
Відповідно до пункту 4.3 договору купівлі-продажу від 16.11.2018 №741-500 підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару (рухомого складу) являється достатнім підтвердженням передачі товару необхідної кількості і якості.
07.06.2019 приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк Олексій Степанович у межах зведеного виконавчого провадження (далі - ЗВП) №57048235, боржником у якому є Публічне акціонерне товариство «АЗОТ» виніс постанову, якою наклав арешт на залізничні вантажні вагони №59241703, №59241778, №59241885, №59242347.
У подальшому постановами про опис та арешт майна (коштів) боржника у ЗВП №57048235 приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Плесюк О.С. описав та арештував вагон №59241703 постановою від 19.09.2019; вагон №59241778 постановою від 14.08.2019; вагон №59241885 постановою від 13.08.2019; вагон №59242347 постановою від 28.08.2019.
Судом також встановлено, що за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» відкрито виконавче провадження №58251249 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Азот» коштів за виконавчим документом №925/931/18 від 08.01.2019. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича від 06.02.2019 приєднано виконавче провадження №58251249 до зведеного виконавчого провадження №57048235. У зв'язку з фактичним виконанням Публічним акціонерним товариством «Азот» рішення суду, 27.12.2019 приватним виконавцем Плесюком О.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №58251249
За доводами позивача для визначення належності та права власності Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» на залізничні вантажні вагони №59241703, №59241778, №59241885, №59242347 приватним виконавцем враховано лист філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Українська залізниця» від 06.06.2019 №ГІОЦ-72/1935, про що зазначено у оспорюваних постановах.
Згідно з постановами про опис та арешт майна (коштів) боржника у ЗВП №57048235 відповідальним зберігачем вагонів визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС», якого попереджено про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна.
Позивач вказує, що вагони, на які накладено арешти, належать Товариству з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» і накладення на них арешту є порушенням прав та інтересів товариства, що й стало підставою звернення позивача до суду за захистом порушеного права з вимогою визнання права власності на спірні вагони та зняття з них арешту.
Предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання за ним права власності на майно та зняття з нього арешту, який накладений у межах проведення виконавчих дій.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій визначених у Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження».
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (стаття 3 Закону).
Заходами примусового виконання рішень є:1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Частина 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Судом встановлено, що у межах зведеного виконавчого провадження №57048235, боржником у якому є Публічне акціонерне товариство «АЗОТ» приватним виконавцем було накладено арешт та проведено опис майна боржника, а саме залізничних вантажних вагонів №59241703, №59241778, №59241885, №59242347.
За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відносини пов'язані із набуттям, зміною, припиненням права власності та його захистом, зокрема, регулюються, серед іншого, Цивільним і Господарським кодексами України.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (статті 328 Цивільного кодексу України).
Статтею 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України).
Частина 1 статті 334 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що позивач набув право власності на спірне майно згідно з договором купівлі-продажу з Публічнимо акціонерного товариства «АЗОТ», за яким позивач став власником 928 залізничних вантажних вагонів, у тому числі залізничних вантажних вагонів: №59241703, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив); №59241778, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив); №59241885, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив); №59242347, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив).
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 664 Цивільного кодексу України визначає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Отже, з наведеного вбачається, що право власності на спірні вагони виникло у позивача з дати укладення договору купівлі-продажу та підписання між його сторонами акту приймання-передачі, тобто з 16.11.2018.
Разом з тим, в постановах приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про опис та арешт майна (коштів) боржника ЗВП №57048235 від 19.09.2019, від 14.08.2019, від 13.08.2019 та від 28.08.2019 вказано, що вони належать Приватному акціонерному товариству «Азот».
Щодо наявності інформації у АБД ПВ, що власником спірних вагонів є Публічне акціонерне товариство «АЗОТ», то суд зазначає, що внесення відомостей про власника вагонів в АБД ПВ не є державною реєстрацією вагонів і не може підтверджувати право власності на вагони. В Україні відсутнє відповідне законодавство, яке передбачає державну реєстрацію права власності на залізничні вантажні вагони, а Правилами експлуатації власних вантажних вагонів, не встановлено обов'язку нового власника реєструвати залізничні вагони чи вносити відомості про нового власника, так само і не вбачається вимог закону щодо проведення державної реєстрації права власності на вагон.
Згідно з статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним;припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Позивач просить суд визнати право власності на вагони та скасувати арешт на майно, щоб реалізувати свою вимогу як власника, що відповідає положенням статті 16 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене та оскільки позивач має право реалізувати свою вимогу як власник залізничних вантажних вагонів №59241703, №59241778, №59241885, №59242347, а накладення арешту порушує та обмежує його права як власника та позбавляє можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову в частині визнання права власності на спірні вагони.
Публічне акціонерне товариство «АЗОТ» у відзиві та його представник у судовому засіданні визнав позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави для знання арешту з майна.
В силу вищезазначеної норми, арешт з майна знімається у разі, якщо особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, звернулася до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, серед іншого, є: отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову.
Враховуючи наведене вище, позов про зняття арешту, накладеного приватним виконавцем, є таким, що підлягає задоволенню.
Водночас, як вбачається з матеріалів позову аналогічні вимоги були заявлені позивачем також до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича та Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС», у зв'язку з чим суд вважає за необхідне зазначити.
У відповідності до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу (стаття 45 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Як встановлено судом опис та арешт майна позивача був проведений приватним виконавцем у межах зведеного виконавчого провадження. Виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс.
Питання, пов'язані із судовим контролем за виконанням судових рішень, передбачено відповідними нормами процесуальних кодексів, відповідно до яких скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, подається до суду першої інстанції, що розглянув справу.
Водночас, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.05.2020 у справі № 589/117/17 викладено правовий висновок, що справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій розглядаються за правилами адміністративного судочинства.
Крім того, діючим Господарським процесуальним кодексом України не передбачено, що приватний виконавець належить до осіб, які визначені у статті 4 цього Кодексу.
Також суд зазначає, що підставою для пред'явлення позивачем позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» стало те, що вказане товариство у оспорюваних постановах приватного виконавця визначено відповідальним зберігачем вагонів, право власності на яке просить визнати позивач.
Предметом позову є частина позову, яка містить безпосередню матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд ухвалює рішення по суті. Предметом позову є позовні вимоги.
Предмет доказування - це коло обставин, які належить установити по конкретній справі і які необхідні для правильного вирішення справи по суті, тобто ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
З огляду на предмет спору у даній справі та те, що визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» відповідальним зберігачем ніяким чином не впливає на право власності позивача на спірне майно, суд дійшов висновку, що і приватний виконавець, і Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» є неналежними відповідачами у спорі щодо визнання права власності та зняття з нього арешту. Отже, у частині позовних вимог до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича та Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» суд відмовляє, у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки позивач довів та належними доказами підтвердив свої позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» позов про визнання права власності та зняття арешту підлягає до задоволення.
Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При зверненні з цим позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у сумі 14042,00 грн, а згідно із заявою про усунення недоліків позовної заяви позивачем було визначено, що кожна з восьми позовних вимог одночасно пред'явлена до кожного з трьох відповідачів (14042,00:3=4680,66 грн), та враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволені частково, суд зазначає^ gозовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» задоволені частково, при цьому відповідач - Приватне акціонерне товариство «Азот», визнав позовні вимоги у підготовчому засіданні, що в силу статті 130 Господарського процесуального кодексу України дає право позивачу на повернення 50% судового збору з державного бюджету. Отже, з врахуванням наведеного з Приватного акціонерного товариства «Азот» підлягає до стягнення на користь позивача судового збору у сумі 2340,33 грн (4680,66*50%).
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 130, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» (вул. Московська, 32/2, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 40960674) право власності на залізничні вантажні вагони:
№59241703, 01.04.1992 року побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив);
№59241778, 01.04.1992 року, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив);
№59241885, 01.04.1992 року, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив);
№59242347, 01.04.1992 року побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив).
Зняти арешти накладені на залізничний вантажний вагон №59241703, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив) постановами приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про арешт майна боржника від 07.06.2019 ВП №58251249 (ЗВП №57048235) та про опис та арешт майна (коштів) боржника від 19.09.2019 ЗВП №57048235.
Зняти арешти накладені на залізничний вантажний вагон №59241778, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив) постановами Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про арешт майна боржника від 07.06.2019 ВП №58251249 (ЗВП №57048235) та про опис та арешт майна (коштів) боржника від 14.08.2019 ЗВП №57048235.
Зняти арешти накладені на залізничний вантажний вагон №59241885, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив) постановами Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про арешт майна боржника від 07.06.2019 ВП №58251249 (ЗВП №57048235) та про опис та арешт майна (коштів) боржника від 13.08.2019 року ЗВП №57048235.
Зняти арешти накладені на залізничний вантажний вагон №59242347, 01.04.1992 побудови, модель №19-923 (хопер для мінеральних добрив) постановами Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича про арешт майна боржника від 07.06.2019 ВП №58251249 (ЗВП №57048235) та про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18.08.2019 ЗВП №57048235.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азот» (вул. Героїв Холодного Яру, 72, м. Черкаси, 18028, код ЄДРПОУ 00203826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» (вул. Московська, 32/2, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 40960674) 2340,33 грн судового збору.
В частині позовних вимог до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича та Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» - відмовити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «НІКА ТРАНС ЛОГІСТИКА» (вул. Московська, 32/2, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 40960674) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 2340,33 грн грн (дві тисячі триста сорок гривень 33 коп.), який сплачений згідно з платіжним дорученням від 20.05.2020 №17619.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписане 18.09.2020.
Суддя О.І.Кучеренко