вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.09.2020м. ДніпроСправа № 904/3719/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Логістик", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Дніпропетровський трубопрокатний завод", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 93 787, 49 грн
Суддя Ярошенко В.І.
Без участі (повідомлення) представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Денді-Логістик" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпропетровський трубопрокатний завод" про стягнення заборгованості у розмірі 93 787, 49 грн, з яких: 52 102, 50 грн - сума основного боргу, 16 569, 63 грн - 20% річних, 21 342, 07 грн - пеня та 3 773, 29 грн - інфляційні збитки.
Ухвалою суду від 14.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Законом України № 540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4, яким передбачено продовження процесуальних строків на час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Згідно із Законом України № 731-IX від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав законної сили 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Відтак, перебіг процесуальних строків у даній справі розпочався з 06.08.2020.
11.08.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
25.08.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив із запереченням щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позов.
31.08.2020 відповідач подав до суду заперечення на відповідь позивача.
08.09.2020 позивач надав письмові пояснення, в яких зазначає про необґрунтованість заперечень відповідача та наполягає на задоволенні позову.
10.09.2020 відповідач подав клопотання про долучення документів, а саме - копії платіжного доручення № 1421 від 09.09.2020 на суму 52 102, 50 грн. Даним клопотанням відповідач повідомляє про здійснення на користь позивача оплати в сумі наданих послуг - 52 102, 50 грн. Разом з тим, відповідач наголошує на незмінності своєї правової позиції, викладеної у запереченнях на відповідь від 28.08.2020, згідно з якою: між позивачем та відповідачем не складалось та не підписувалось акту виконаних робіт та наданих послуг на суму 152 102, 50 грн; відповідач не отримував від позивача ні акту виконаних робіт (наданих послуг) від 30.08.2019 № 651 з додатком, ні рахунку на оплату № 695 від 30.08.2019. У зв'язку з цим відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача сум річних, пені та інфляційних втрат.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача, викладена у позовній заяві
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів № 03062019-ПВ/ТЕ від 03.06.2019 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги згідно з актом виконання робіт (наданих послуг) № 651 від 30.08.2019.
Позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву
Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та незаконними, оскільки стягнення позивачем не підтвердженої належними та допустимим доказами суми боргу є таким, що не відповідає як умовам договору, так і нормам чинного законодавства.
Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що між сторонами даної справи не складалось та не підписувалось жодного акту виконаних робіт або наданих послуг на суму 152 102, 50 грн; відповідач не отримував від позивача ні акт виконаних робіт (наданих послуг) від 30.08.2019 № 651 з додатком, ні рахунок на оплату № 695 від 30.08.2019.
Надані позивачем докази відправки відповідачу акту виконаних робіт (наданих послуг) від 30.08.2019 № 651 (2 екз.), додатку до акту (2 екз.) та рахунку № 695 від 30.08.2019, а саме - опис за номером 0104228093831, чек АТ "Укрпошта" за номером 0104228093823 та накладна за номером 0104228093831, - відповідач вважає неналежними, відповідно застосування позивачем пункту 6.2 договору - необґрунтованим.
Відповідач вказує, що перевірити дані про відправлення з номерами 0104228093831 та 0104228093831 неможливо, оскільки згідно трекінгу Укрпошти станом на 11.08.2020 дані про ці відправлення відсутні, у зв'язку з тим, що не зареєстровані в системі.
Однак, як зауважує відповідач, одне й те ж поштове відправлення не може містити різні номери чеку, опису та накладної. З наведеного, на думку відповідача, слідує, що вказані документи йому позивачем через Укрпошту не направлялись та докази їх відправки або отримання відповідачем у матеріалах справи відсутні.
Також відповідач вважає відсутніми підстави для нарахування та стягнення з нього 20% річних, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та інфляційних втрат, оскільки, по-перше, відповідач не допустив прострочення виконання зобов'язання та не може нести відповідальність внаслідок невиконання позивачем своїх обов'язків за договором. По-друге, договір діяв до 31.12.2019 та його дія припинена з 01.01.2020, а відтак, пеня та 20% річних не можуть застосовуватись поза дією договору.
Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив
Позивач вказує, що ним, дійсно, було помилково надано суду фіскальний чек № 0104228093823, який належить до іншого поштового відправлення. На підтвердження відправлення поштового повідомлення з рахунком № 695 від 30.08.2020 та актом № 651 від 30.08.2020 і його отримання відповідачем 20.09.2020 позивачем надані: фіскальний чек № 0104228093831 від 17.09.2020, опис вкладення у цінний лист № 0104228093831, накладну № 0104228093831 від 17.09.2020 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0104228093831.
Також позивач зазначає, що підтвердженням отримання відповідачем рахунку та акта є електронне повідомлення, яке було відправлене останньому 03.09.2020, і факт отримання якого ним не заперечується. Відповідач лише стверджує, що електронне повідомлення є неналежним доказом, оскільки оригінали рахунку, акта не були надані відповідачу протягом 30 днів з моменту одержання копії (п. 10.5, 10.7 договору).
У зв'язку з тим, що рахунок № 695 від 30.08.2019 та акт виконаних робіт (наданих послуг) № 651 від 30.08.2019, який надісланий відповідачу електронним повідомленням 03.09.2019, що в силу п. 10.5, 10.7 договору прирівнюється до оригіналу, в установлені договором строки не підписаний, заперечення відсутні, тому, на думку позивача, в порядку п. 4.5 та п. 6.2 договору акт вважається узгодженим без заперечень та підлягає оплаті відповідачем до 06.09.2019 включно. А з 07.09.2019 починається порушення грошового зобов'язання відповідачем.
Щодо заперечень відповідача про неможливість відстеження поштових відправлень за номерами 0104228093831 та 0104228093823 у зв'язку з відсутністю їх реєстрації в системі позивач пояснює, що інформація про поштове відправлення була відсутня в автоматизованій системі Укрпошти, оскільки, відповідно до п. 121-124, 128 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 270 від 05.03.2009, інформація в автоматизованій системі Укрпошти зберігається протягом шести місяців та протягом шести місяців Укрпошта здійснює перевірку та надає інформацію щодо пересилання та вручення поштового відправлення.
Заперечення відповідача стосовно заявлених до стягнення сум пені, річних та інфляційних нарахувань позивач вважає такими, що не відповідають положенням чинного законодавства.
Докази, надані відповідачем у підтвердження повідомлення позивача про відмову від продовження дії договору № 943 від 19.11.2019 (копії фіскального чеку № 4900502025348 від 20.11.2019, накладної № 4900502025348 від 20.11.2019, опису вкладення у цінний лист від 20.11.2019, доказу відправлення повідомлення на електронну адресу позивача), на думку позивача, є штучно створеними відповідачем, оскільки позивач їх не отримував, а відповідач не надсилав.
Крім того, позивач наголошує на тому, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Позиція відповідача, викладена у запереченнях на відповідь
Відповідач стверджує дійсність поданих ним доказів у підтвердження повідомлення позивача про відмову від продовження дії договору № 943 від 19.11.2019 та повністю заперечує проти аргументів позивача щодо виключення з числа доказів у справі: фіскального чеку № 4900502025348 від 20.11.2019, накладної № 4900502025348 від 20.11.2019, опису вкладення у цінний лист від 20.11.2019, доказу відправлення повідомлення на електронну адресу позивача.
Також, відповідач наполягає на тому, що позивачем не надано належних доказів відправки відповідачу акту виконаних робіт (наданих послуг) від 30.08.2019 № 651, як і не надано доказів отримання такого акту відповідачем. Наданий позивачем у підтвердження факту відправлення відповідачу акту № 651 від 30.08.2019 скриншот з електронної адреси, що є електронним доказом, не відповідає вимогам ч. 3 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, тому не є належним доказом у справі.
Таким чином, на думку відповідача, відсутність підписаного сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг), який би підтверджував наявність заборгованості в сумі 52 102, 50 грн, неотримання відповідачем від позивача такого акту з визначення суми оплати за договором та неотримання рахунку, за яким мають бути сплачені послуги відповідно до умов договору свідчать про те, що строк оплати за вказаним актом виконаних робіт (наданих послуг) № 651 від 30.08.2019 - не настав, відповідачем не порушений термін оплати за послуги, у відповідності до статей 612, 613 Цивільного кодексу України прострочення з боку відповідача не настало, а тому відсутні підстави для застосування відповідальності, передбаченої п. 8.6 договору щодо нарахування відповідачу річних, пені та інфляційних втрат.
Позиція позивача, викладена у письмових поясненнях
Позивач стверджує належність наданих ним доказів відправлення та отримання відповідачем акта виконаних робіт (наданих послуг) № 651 від 30.08.2019 і недостовірність наданих відповідачем доказів у підтвердження повідомлення позивача про відмову від продовження дії договору № 943 від 19.11.2019. У зв'язку з цим просить задовольнити позов у повному обсязі.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
03.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Логістик" (далі - позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпропетровський трубопрокатний завод" (далі - відповідач, клієнт) укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів № 03062019-ПВ/ТЕ (далі - договір).
Згідно з пунктом 1.1 договору клієнт доручає, а експедитор приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок клієнта здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних, та транзитних вантажів залізничним, автомобільним, водним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав (далі зі текстом договору - "послуги").
Вид та найменування вантажу, заявленого до перевезення згідно з даним договором, а також пункти відправлення та призначення вантажу зазначаються в протоколі погодження договірної ціни / додатку, який є його невід'ємною частиною (п. 1.2 договору).
Діяльність сторін регламентується існуючими положеннями Статуту залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України, діючими правилами "СМГС", міжурядовими та прикордонними залізничними Угодами, національним та міжнародним транспортним правом, законодавчими актами України (п. 1.3 договору).
Виконуючи обов'язки за цим договором, згідно умов п. 1.1, експедитор може надавати такі види транспортно-експедиційних послуг як організація перевезення вантажів різними видами транспорту, організація робіт, пов'язаних з прийманням, накопиченням, подрібненням, складуванням, зберіганням, зважуванням, митним оформленням вантажів клієнта та інше, надавати у користування вагони, а також може укладати договори від свого імені, або вчиняти інші дії, необхідні для виконання зобов'язань, визначених цим договором (п. 1.4 договору).
Підпунктами 2.2.3, 2.2.11 договору передбачено, що клієнт зобов'язаний: здійснювати своєчасно оплату згідно умов договору, а також відшкодовувати витрати, які поніс експедитор, виконуючи надане йому клієнтом доручення; щомісячно підписувати двохсторонній акт виконаних робіт.
Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за договором узгоджується сторонами, про що складається та підписується протокол погодження договірної ціни / додаток, який є невід'ємною його частиною. Розмір плати експедитору входить до загальної вартості транспортно-експедиційного обслуговування, яка зазначена в протоколі погодження договірної ціни/ додатку та в акті виконаних робіт.
Оплата за цим договором здійснюється в національній валюті України (п. 3.2 договору). Загальна сума договору визначається як загальна вартість послуг, наданих клієнту, згідно актів виконаних робіт (п. 3.4 договору).
За умовами пункту 4.1 договору клієнт здійснює 100% попередню оплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків не пізніше наступного банківського дня з дати виставлення рахунку. Банківські витрати несе клієнт. Датою оплати грошових коштів по даному договору є дата їх зарахування на розрахунковий рахунок експедитора або дата їх списання із розрахункового рахунку експедитора у випадку повернення передоплати клієнту.
Пунктом 4.2 договору визначено, що в дорученні банку на перерахування грошових коштів клієнт зазначає за які перевезення проводяться оплата, номер договору, рахунку.
Сторони здійснюють звірку розрахунків щомісячно. Після проведення звірки сторонами підписується акт взаєморозрахунків (пункти 4.3, 4.4 договору).
Згідно з пунктом 4.5 договору у разі, якщо вартість наданих експедитором послуг, що вказана в акті виконаних робіт, перевищує сплачену клієнтом суму передоплати, клієнт сплачує різницю в 3-денний термін з моменту підписання акту. Моментом підписання акту виконаних робіт є дата акту, якщо інше на вказано сторонами в самому акті.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що надання послуг, вказаних в п. 1.1 договору, підтверджується актами виконаних робіт, підписаними сторонами, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 6.2 договору у випадку, якщо відправлений експедитором клієнту акт виконаних робіт та (або) акт звірки ним не підписаний і не заперечений протягом 10 днів з моменту його отримання клієнтом, він вважається ним прийнятий та підлягає оплаті в повному обсязі.
За умовами пункту 10.6 договору вся кореспонденція між сторонами, яка здійснюється засобами електронного зв'язку та надсилається експедитором з домену: ІНФОРМАЦІЯ_4 вважається надісланою клієнтові від імені експедитора, та, відповідно, кореспонденція, що надсилається клієнтом з ел. адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1 , або ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважається надісланою експедитору від імені клієнта, в результаті має юридичну силу і може використовуватись при вирішенні спору у відповідності з розділом 9 договору.
Пунктом 10.7 договору передбачено, що факсова та сканована копія цього договору, а також додаткової угоди, акту до нього, засвідчена печатками сторін, прирівнюється до оригіналу, при наступному її підтвердженні оригіналом протягом 30 днів з моменту одержання копії.
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 з можливою його пролонгацією (п. 11.1 договору).
Згідно з пунктом 11.3 договору кожна із сторін може достроково розірвати договір, попередивши письмово іншу сторону за два місяці до дати його розірвання.
До дати закінчення строку дії договору або його розірвання всі розрахунки сторін повинні бути завершені (п. 11.4 договору).
Позивач стверджує, що на виконання умов договору у серпні 2019 року надав відповідачу послуги ТЕО з перевезень у внутрішньому сполученні та послуги ТЕО з міжнародних перевезень на загальну суму 152 102, 50 грн.
У підтвердження факту надання відповідачу цих послуг позивач надав підписаний ним в односторонньому порядку акт виконаних робіт (наданих послуг) № 651 від 30.08.2019 на суму 152 102, 50 грн з ПДВ з додатком до нього (арк. с. 25-26) та рахунок на оплату № 659 від 30.08.2019 (арк. с. 24).
Як вбачається з матеріалів справи, сканована копія акту виконаних робіт (наданих послуг) за серпень 2019 року № 651 від 30.08.2019 (у PDF форматі) 03.09.2019 була надіслана відповідачу засобами електронного зв'язку. З наявного у матеріалах справи скриншоту (арк. с. 34) вбачається, що направлення акту № 651 від 30.08.2019 (Серпень 2019) було здійснено позивачем з електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто з домену ІНФОРМАЦІЯ_4, на електронну поштову скриньку відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2, що відповідає умовам пункту 10.6 договору.
В подальшому, позивач підтвердив скановану копію акту виконаних робіт (наданих послуг) № 651 від 30.08.2019 на суму 152 102, 50 грн його оригіналом, направивши відповідачу 17.09.2019 засобами поштового зв'язку 2 примірники вказаного акту з додатком до нього та рахунок на оплату № 659 від 30.08.2019, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії опису вкладення у лист з повідомленням № 0104228093831 на ім'я ТОВ "ТД "Дніпропетровський трубопрокатний завод" від 17.09.2019, накладної № 0104228093831 від 17.09.2019 та фіскального чека від 17.09.2019 (арк. с. 90).
Згідно з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0104228093831, копія якого міститься у матеріалах справи (арк. с. 91), надіслані позивачем документи (акт виконаних робіт (наданих послуг) № 651 від 30.08.2019 (2 примірники) з додатком до нього та рахунок № 659 від 30.08.2019) були отримані уповноваженим представником ТОВ "ТД Дніпропетровський трубопрокатний завод" 20.09.2019.
Однак, як зазначає позивач, відповідач не виконав свого обов'язку з підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) № 651 від 30.08.2019 на суму 152 102, 50 грн та повернення примірника позивача на його адресу.
З огляду на ненадходження від відповідача заперечень щодо акту виконаних робіт (наданих послуг) № 651 від 30.08.2019 на суму 152 102, 50 грн протягом 10 днів з моменту його отримання, позивач на підставі пункту 6.2 договору вважає даний акт прийнятим та таким, що підлягає оплаті в повному обсязі.
Відповідач на підставі платіжних доручень № 2903 від 29.10.2019 на суму 50 000 грн та № 639 від 04.05.2020 на суму 50 000 грн здійснив оплату послуг за договором, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з особового рахунку позивача в АТ "ОТП Банк" за 29.10.2019 та 04.05.2020 (арк. с. 39, 40). Вказані платежі в загальному розмірі 100 000 грн, з урахуванням попередніх правовідносин сторін у межах цього договору, було віднесено позивачем на часткове погашення заборгованості відповідача за актом виконаних робіт (наданих послуг) № 651 від 30.08.2019.
Тож, неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг і стало причиною звернення останнього до суду з даним позовом.
На момент подання позову до суду заборгованість відповідача за надані позивачем у серпні 2019 року послуги транспортно-експедиційного обслуговування згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) № 651 від 30.08.2019 становила 52 102, 50 коп.
Втім, відповідач заперечує проти позову в частині заявлених до стягнення з нього нарахувань (пені, річних, інфляційних втрат), посилаючись на ненастання строку виконання зобов'язання по оплаті в зв'язку з відсутність підписаного обома сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг) № 651 від 30.08.2019 на суму 152 102, 50 грн. Факт отримання від позивача акту виконаних робіт (наданих послуг) № 651 від 30.08.2019 на суму 152 102, 50 грн відповідачем заперечується, як і факти складання позивачем цього акту та його направлення на адресу відповідача. Крім того, відповідач вказує на відсутність у позивача підстав для нарахування пені, річних та інфляційних втрат з огляду на припинення договору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Положеннями частини 1 статті 316 Господарського кодексу України та частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч. 3 ст. 929 Цивільного кодексу України).
З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини за договором транспортного експедирування.
Щодо суми основного боргу
За змістом доводів відповідача факт надання позивачем послуг у серпні 2019 року на суму 152 102, 50 грн ним не заперечується. Здійснені часткові оплати в загальному розмірі 100 000 грн також свідчать про прийняття відповідачем виконання позивачем зобов'язання за договором.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором в частині надання відповідачу в серпні 2019 року послуг транспортно-експедиційного обслуговування згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) № 651 від 30.08.2019 на суму 152 102, 50 коп, у зв'язку з чим у відповідача виникло зустрічне зобов'язання з оплати цих послуг.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи зі змісту умов договору (пункти 4.1, 4.5) відповідач (клієнт) повинен був оплатити вартість заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом здійснення 100% попередньої оплати на користь позивача, а в разі, якщо вартість наданих експедитором послуг, що вказана в акті виконаних робіт, перевищує сплачену клієнтом суму передоплати, - доплатити різницю в 3-денний термін з моменту підписання акту.
Як свідчать матеріали справи, сторони не дотримувались умов договору в частині розрахунків за послуги шляхом здійснення попередньої плати.
Отже, відповідач повинен був здійснити оплату наданих позивачем у серпні 2019 року послуг в 3-денний термін з моменту підписання акту.
З матеріалів справи вбачається, що акт виконаних робіт (наданих послуг) за серпень 2019 року № 651 від 30.08.2019 позивачем було надіслано відповідачу 03.09.2019 засобами електронного зв'язку в порядку, визначеному умовами пункту 10.6 договору.
Тому, відповідно до пункту 10.7 договору, направлена відповідачу сканована копія акту виконаних робіт (наданих послуг) № 651 від 30.08.2019, яка була підтверджена направленим позивачем засобами поштового зв'язку оригіналом цього акту з додатком до нього та рахунком на оплату, прирівнюється до оригіналу та, відповідно, є підставою для здійснення оплати згідно з умовами пункту 4.5 договору.
Оскільки відповідачем протягом 10 днів з моменту отримання засобами електронного зв'язку акту виконаних робіт (наданих послуг) № 651 від 30.08.2019 не було подано письмових заперечень щодо нього, то даний акт на підставі пункту 6.2 договору вважається прийнятим. Відтак, відповідач повинен був оплатити вартість визначених цим актом послуг у сумі 152 102, 50 грн у 3-денний термін з моменту отримання акту, тобто до 06.09.2020 включно.
Відповідач свої зобов'язання за договором по оплаті вартості наданих позивачем у серпні 2019 року послуг виконав лише частково та із порушенням встановленого договором строку, сплативши до моменту звернення позивача до суду з даним позовом 100 000 грн.
Після відкриття провадження у справі № 904/3719/20 відповідач платіжним дорученням № 1421 від 09.09.2020 на суму 52 102, 50 грн здійснив погашення залишку заборгованості за договором.
З урахуванням наведеного провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 52 102, 50 грн підлягає закриттю за відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, а розгляду судом підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 21 342, 07 грн, 20% річних у розмірі 16 569, 63 грн та інфляційних втрат у розмірі 3 773, 29 грн.
Щодо нарахування пені, 20% річних та інфляційних втрат
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) № 651 від 30.08.2019.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
У зв'язку із порушенням відповідачем строку виконання зобов'язання по оплаті послуг за актом виконаних робіт (наданих послуг) № 651 від 30.08.2019 на суму 152 102, 50 грн позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 21 342, 07 грн і 20% річних у розмірі 16 569, 63 грн за період з 07.09.2019 по 03.07.2020 та інфляційні втрати в розмірі 3 773, 29 грн за період з вересня 2019 року по квітень 2020 року.
Умовами пункту 8.6 договору передбачено, що у випадку порушення клієнтом термінів оплати за послуги, які надає експедитор, в т.ч. термінів сплати додаткових платежів, клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу та 20% річних з простроченої суми.
Позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) за цим договором встановлюється тривалістю у 3 роки (п. 8.16 договору).
За приписом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, до яких відповідно до частини 1 статті 230 цього Кодексу належить пеня, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені за період з 07.09.2019 по 03.07.2020 судом встановлено його невідповідність положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Відповідачем нараховано пеню поза межами встановленого законом шестимісячного періоду її нарахування, тоді як умовами договору не передбачено збільшення такого періоду, а визначено лише спосіб її нарахування - за кожний день прострочення платежу.
Після здійсненого судом перерахунку, пеня за період, визначений відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, - з 07.09.2019 по 06.03.2020 - становить 16 837, 22 грн. Тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 16 837, 22 грн, з відмовою в іншій частині цих вимог.
За приписом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається, умовами договору сторони передбачили збільшений розмір процентів за прострочення боржником грошового зобов'язання. Тож, перевіркою наданого позивачем розрахунку 20% річних на суму 16 569, 63 грн, судом встановлено його обґрунтованість та арифметичну правильність.
На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення 20% річних у розмірі 16 569, 63 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Дослідженням розрахунку інфляційних втрат судом виявлено помилку у визначенні позивачем початку періоду їх нарахуванння та у значенні сукупного індексу інфляції за листопад 2019 року - квітень 2020 року.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Як вже було встановлено судом, відповідач повинен був виконати своє грошове зобов'язання в строк до 06.09.2019 включно, тому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції повинен визначатись виходячи з суми боргу, що існувала на останній день вересня 2019 року, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з жовтня 2019 року.
Сукупний індекс інфляції за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року складається з індексів інфляції за місяці вказаного періоду (листопад - 100,1; грудень - 99,8; січень - 100,2; лютий - 99,7; березень - 100,8; квітень - 100,8) з урахування показників за грудень 2019 року та лютий 2020 року, в яких мала місце дефляція, та становить 101,4.
Після перерахунку інфляційні нарахування за період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року становлять 2 496, 68 грн. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 496, 68 грн; у позовних вимогах про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 1 276, 61 грн слід відмовити.
Враховуючи наведене, позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо заперечень відповідача
Заперечення відповідача, якими він обґрунтовує ненастання строку оплати за актом виконаних робіт (наданих послуг) № 651 від 30.08.2019, стосовно неотримання ним від позивача вказаного акту та відповідного рахунку на оплату, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, а саме: фіскальним чеком № 0104228093831 від 17.09.2020, описом вкладення у цінний лист № 0104228093831, накладною № 0104228093831 від 17.09.2020 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0104228093831.
Доводи відповідача щодо неналежності жодному працівнику ТОВ "ТД Дніпропетровський трубопрокатний завод" прізвища особи, яка одержала поштове відправлення № 0104228093831, також не заслуговують на увагу суду, оскільки не доведені у встановленому законом порядку. Так, відповідач не надав суду ні штатного розкладу товариства у підтвердження переліку його працівників; ні договору з підприємством поштового зв'язку, в якому вказано перелік працівників відповідача, уповноважених на отримання поштової кореспонденції; ні належних доказів у підтвердження факту незаконного заволодіння його поштовою кореспонденцією сторонніми особами.
Стосовно заперечень відповідача про відсутність підстав для нарахування позивачем пені, річних та інфляційних втрат у зв'язку з припиненням дії договору з 01.01.2020 слід зазначити наступне.
Згідно з пунктом 11.1 договору датою закінчення строку дії цього договору є 31.12.2019. Надання послуг, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання по оплаті яких виник спір, як і безпосередньо порушення зобов'язання по оплаті, мали місце в межах строку дії договору.
Частиною 4 статті 631 Цивільного кодексу України встановлено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час договору.
Тому заперечення відповідача в цій частині не впливають на суть прийнятого судом рішення, а докази, надані у підтвердження обставин, на яких ґрунтуються вказані заперечення, не мають значення для розгляду даної справи.
Відтак, суд не бере до розгляду надані відповідачем докази у підтвердження повідомлення позивача про відмову від продовження дії договору № 943 від 19.11.2019, а саме: копії фіскального чеку № 4900502025348 від 20.11.2019, накладної № 4900502025348 від 20.11.2019, опису вкладення у цінний лист від 20.11.2019, доказу відправлення повідомлення на електронну адресу позивач, як такі, що не стосуються предмету доказування в даній справі.
Згідно з ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За приписом п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, сплачена позивачем при поданні позовної заяви сума судового збору в розмірі 1 167, 74 грн за вимогою позивача про стягнення боргу в розмірі 52 102, 50 грн, який погашено відповідачем після відкриття провадження у справі, підлягає поверненню позивачеві за ухвалою суду в разі подання ним відповідного клопотання.
Решта витрат зі сплати судового збору в розмірі 934, 26 грн згідно із ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 804, 68 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 126, 129, 231, 233, 238, 240, 241, 252, пунктом 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Закрити провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 52 102, 50 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Дніпропетровський трубопрокатний завод" (49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, 31; ідентифікаційний код 39879565) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Логістик" (01042, м. Київ, вул. Саперне поле, 14/55; ідентифікаційний код 41342063) пеню в розмірі 16 837, 22 грн, 20% річних у розмірі 16 569, 63 грн, інфляційні нарахування в розмірі 2 496, 68 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 804, 68 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 4 504, 85 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 1 276, 61 грн.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 18.09.2020.
Суддя В.І. Ярошенко