712/13195/19
2/712/385/20
17 вересня 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
судді Борєйко О.М.
за участю секретаря судового засідання Юр'євої К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Посипайко Алла Іванівна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
08 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, в якому просив визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . 06 червня між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та її доньку - ОСОБА_3 , з дозволу позивача, як членів сім'ї, було зареєстровано у вказаній квартирі, що належить ОСОБА_1 . В листопаді 2018 року позивачу стало відомо, що в належній йому квартирі відповідач - ОСОБА_3 , без дозволу позивача, зареєструвала свого малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4.
Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний.
З серпня 2018 року відповідачі за місцем реєстрації не проживають, не з'являються, в квартирі відсутні їхні речі. Позивач змушений сплачувати за відповідачів комунальні послуги, відповідно до кількості зареєстрованих в квартирі осіб.
Відповідачі більше року без поважних причин відсутні у належній позивачу квартирі, а тому втратили право користування вказаним житлом, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 листопада 2019 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 травня 2020 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про залишення без розгляду позову в частині визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей Черкаської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, в частині визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 - залишено без розгляду; виключено зі складу учасників справи Службу у справах дітей Черкаської міської ради; задоволено клопотання представника позивача про залишення без розгляду клопотання від 19 березня 2020 року про витребування доказів у Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); задоволено усні клопотання представника позивача та залишено без розгляду клопотання останнього від 19 березня 2020 року про залучення в якості третьої особи та виклик у судове засідання батька ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та про витребування доказів у Черкаського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ).
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Посипайко А.І. у судове засідання не з'явилися, остання звернулася до суду з заявою, в якій просить розгляд справи здійснювати без її та позивача участі, позовні вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає.
Відповідачі - ОСОБА_7 та ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу їхньої реєстрації, а також відповідно до вимог ч.10 ст.187 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - порталі Судової влади України.
Згідно ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (ухвалює заочне рішення).
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідачі належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, в судове засідання без поважних причин двічі не з'явилися, відзиву чи заперечень щодо позовної заяви суду не надали. Приймаючи до уваги, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалити, за результатами її розгляду, заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши всі обставини справи, приходить до наступного.
Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.15 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.16 ЦПК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до копії свідоцтва на право власності на житло від 15 червня 1998 року, виданого Соснівським райвиконкомом м. Черкаси, виданого згідно з розпорядженням (наказом) від 14 квітня 1998 року № 206, ОСОБА_1 є власником квартири , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .(а.с. 8).
Згідно з довідкою з місця проживання та про склад сім'ї від 24 вересня 2019 року № 237, виданої Комітетом Самоорганізації населення «Хімселище», ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, та її онук - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, але останні за вказаною адресою не проживають з серпня 2018 року.(а.с. 9).
Відповідно до відповіді Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 03 жовтня 2019 року № 9927-2, згідно наявної картотеки, станом на 03 жовтня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 4 особи.
Згідно акту опитування сусідів від 24 вересня 2019 року, складеного головою комітету самоорганізації населення мікрорайону «Хімселище» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , який проживає за адресою АДРЕСА_3 , ОСОБА_10 , що проживає за адресою АДРЕСА_4 , ОСОБА_11 , яка проживає за адресою АДРЕСА_5 , підтверджують, що за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - не проживають, їхніх речей в квартирі немає. (а.с. 11).
Відповідно до акту опитування сусідів від 21 травня 2020 року, складеного головою комітету самоорганізації населення мікрорайону «Хімселище» ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , що проживає за адресою АДРЕСА_6 , ОСОБА_10 , що проживає за адресою АДРЕСА_4 , ОСОБА_13 , що проживає за адресою АДРЕСА_7 , підтверджують, що за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не проживають, їхніх речей в квартирі немає.
Згідно довідок з місця проживання та про склад сім'ї від 21 травня 2020 року № 281 та від 12 червня 2020 року № 287, виданих Комітетом самоорганізації населення мікрорайону «Хімселище», ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстровані : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, її донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, та її онук - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, але останні за вказаною адресою не проживають з серпня 2018 року, їхні особисті речі в квартирі відсутні.
Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Статтею 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Згідно ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст.150 ЖК Української РСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші, не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч.1 ст.156 ЖК УРСР, члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилими приміщеннями нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до вказаної норми закону при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
Відповідно до ч.4 ст.156 ЖК УРСР, до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме: подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Згідно правового висновку Верховного Суду у постанові від 24 жовтня 2018 у справі № 490/12384/16-ц, особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачі з позивачем однією сім'єю не проживають, спільного господарства не ведуть, договору найму житлової площі між ними не укладено, відповідачі добровільно вибули з квартири і постійно проживають в іншому місці з серпня 2018 року, тобто більше року.
Визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням необхідне для зняття їх з реєстрації з метою відновлення порушених прав позивача.
Доказів, які б свідчили про те, що відповідачі після звернення позивача до суду з даним позовом зняті з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , матеріали справи не містять.
Доказів проживання відповідачів в квартирі АДРЕСА_1 з серпня 2018 року, або вчинення перешкод будь-якими особами в їх проживанні за зареєстрованим місцем проживання матеріали справи не містять і відповідачами не надано.
Згідно ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника та/або судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до квитанції №28504201-1 від 08 жовтня 2019 року позивачем - ОСОБА_1 при поданні позовної заяви до Соснівського районного суду м. Черкаси про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням сплачено судовий збір в сумі 768 гривень 40 копійок.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути сплачений ним при подачі позовної заяви судовий збір в сумі 768 гривень 40 копійок.
На підставі викладеного, відповідно до ст.41 Конституції України, згідно ст.ст.15, 16, 182, 316, 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст.ст.150, 156 ЖК Української РСР та керуючись ст.ст. 1, 2, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , відповідно до довідки Державної фіскальної служби України надати реєстраційний номер облікової картки платника податків особи неможливо надати з причин неможливості однозначно ідентифікувати особу, та з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , відповідно до довідки Державної фіскальної служби України надати реєстраційний номер облікової картки платника податків особи неможливо надати з причин неможливості однозначно ідентифікувати особу, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , судові витрати по оплаті судового збору за подачу позову в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя О.М. Борєйко