Справа № 698/285/20
Провадження № 2/698/202/20
04 вересня 2020 р. смт. Катеринопіль
Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Баранова О.І.,
секретаря Триліс Я.О.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» про визнання договору недійсним та неукладеним, -
Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25 січня 2019 року на адресу матері позивача - ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , поштою надійшов лист від ТОВ «Прості Займи». Своїм листом ТОВ «Прості Займи» повідомили позивача ОСОБА_1 , що нібито між позивачем та ТОВ «Прості Займи» м. Запоріжжя вул. Незалежної України, 39-А офіс 25, було укладено договір № 181015-125809 від 15.10.2018 року. У вказаному листі зазначено, що станом на 21.01.2019 року у позивача існує непогашена заборгованість перед ТОВ «Прості Займи» в розмірі 11259грн., у зв'язку з чим позивачу було рекомендовано вжити відповідних заходів щодо погашення вказаної заборгованості.
На неодноразові телефонні дзвінки позивача представники ТОВ «Прості Займи» не надали жодної інформації щодо укладеного договору № 181018/125809 від 15.10.2018 року.
У зв'язку з цим, 29 січня 2019 року Святошинським УП ГУНП у м. Києві було відкрито кримінальне провадження про вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
19.02.2019 року слідчим СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві Басараб А.А. було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12019100080000724 у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Оскільки листів, повідомлень від ТОВ «Прості Займи» на адресу та телефон позивача не надходило, позивач вважав, що кредит було анульовано. Однак, скориставшись даними Українського бюро кредитних історій позивач побачив, що заборгованість по кредиту, оформленого на ім'я ОСОБА_1 в ТОВ «Прості Займи», продовжує обліковуватись і зростає.
Оформлення онлайн-кредиту на сайті ТОВ «Прості Займи» відбувається шляхом заповнення заявки на вказаному сайті, в якій позичальник вибирає суму і строк кредиту та отримує гроші на картку, зазначаючи лише паспортні та контактні дані без пред'явлення ідентифікаційних документів, довідок про доходи тощо. При цьому документи не підписуються, а позичальник приєднується до публічного договору (оферти) шляхом акцепту, тобто прийняття пропозиції.
На неодноразові звернення позивача щодо надання копій відповідних документів на підтвердження отримання кредитних коштів (телефонні дзвінки, письмові заяви) ТОВ «Прості Займи» не звернуло уваги та проігнорувало, натомість повідомили позивача, що кошти в розмірі 2000 гривень нібито були перераховані на його ім'я на картковий рахунок в АТ «Альфа-Банк».
У зв'язку з цим, з метою забезпечення доказів для подання цивільного позову до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя позивачем було подано заяву про забезпечення доказів.
Відповідно до Ухвали від 16.03.2020 року було зобов'язано відповідача надати позивачу завірені належним чином копії документів, що підтверджували б факт оформлення договору кредиту, укладеного 15.10.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Прості Займи».
15.04.2020 року позивач отримав лист від ТОВ «Прості Займи», у якому містилися: кредитний договір; Додаток1; Заява-анкета для отримання кредиту, ознайомившись із якими позивачем виявлено ряд розбіжностей, а саме:
-на момент укладення кредитного договору (15.10.2018 р.) позивач був зареєстрований за іншою адресою: АДРЕСА_1 ;
-позивач ніколи не працював у ТОВ «АГРО ДК ГРУП» як зазначено у договорі;
-в договорі вказано номер мобільного телефону який позивачу ніколи не належав;
-згідно довідки АТ «Альфа-Банк» № 66830-23.1 від 24.07.2019 року в період з 01.01.2014р. по 24.07.2019р. будь-які рахунки на ім'я ОСОБА_1 не відкривались;
-в кредитному договорі вказано дружина позивача - ОСОБА_3 , однак відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 21.09.2018р. дружиною позивача є ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На думку позивача, вищевказане свідчить про шахрайські дії невідомої особи під час укладення вказаного кредитного договору, що і змусило позивача звернутись до суду із позовом про визнання кредитного договору № 181015-125809 від 15.10.2018 рокунедійсним та неукладеним, оскільки він не вчиняв дії для укладення спірного договору та не мав волевиявлення на таке укладення. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу та судовий збір.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки предмет позовних вимог не підпадає під обмеження, які визначені ч. 4 ст. 274 ЦПК України, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Ухвалою суду від 18.05.2020 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування зазначив, що спірний договір був укладений відповідно до вимог чинного законодавства, за цим договором позивачу нараховані кредитні кошти на картковий рахунок позивача, на підтвердження чого надав відповідні докази.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з ч.ч.1,2,6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Аналіз зазначених положень правових норм дає підстави дійти висновку, що для укладення електронних договорів законодавець передбачив спеціальний порядок, який передбачає дотримання певної процедури. Позивач посилається на те, що не укладав спірний кредитний договір.
Відповідач на підтвердження укладення позивачем спірного кредитного договору надає довідки за підписом директора підприємства із зазначенням ПІБ позивача та 6 цифр номеру банківської картки в ALFA BANK, при цьому відповідач не надав доказів належності вказаної у довідці кредитної картки саме позивачу та не надав доказів отримання позивачем кредитних коштів.
Відповідач, на підтвердження факту укладення між сторонами спірного кредитного договору надав, зокрема, паперову копію електронного кредитного договору з позивачем, але анкетні дані у вказаному договорі оспорює позивач у своїй позовній заяві. На підтвердження розбіжностей позивач надав копію всіх сторінок свого паспорта громадянина України, з яких вбачається, що на момент укладення кредитного договору (15.10.2018 р.) позивач був зареєстрований за іншою ніж зазначено в договорі адресою: АДРЕСА_1 . Також, з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 21.09.2018 року, дружиною позивача є ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в той час, як з паперової копії електронного кредитного договору вбачається, що боржник одружений на ОСОБА_3 .
Крім того, суд критично ставиться до тверджень відповідача з приводу неотримання останнім додатків до позовної заяви, а саме:копії виписки із Українського бюро кредитних історій, довідки АТ «Альфа-Банк» від 24.07.2019 року, квитанції до прибуткового касового ордеру від 12.05.2020 року, про що відповідач повинен був скласти акт про відсутність доказів в отриманому поштовому відправленні та додати його до матеріалів відзиву на позовну заяву. Данного акту не містить також і опис вкладення, засвідчений печаткою відділення поштового зв'язку від 03.06.2020 року.
З урахуванням довідки АТ «Альфа-Банк» від 24.07.2019 року № 66830-23.1, з якої вбачається відсутність будь-яких договорів, укладених з позивачем, суд визнає неналежними надані відповідачем докази, а саме: довідку ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 03.06.2020 року щодо оформлення кредиту в режимі онлайн та перерахування коштів на рахунок ПАТ «Альфа-Банк»; виписку з транзакцій ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 03.06.2020 року щодо перерахунку коштів.
За таких обставин, суд вважає надані відповідачем докази на підтвердження укладення спірного договору недостатніми для підтвердження факту укладення спірного кредитного договору сторонами по справі.
Надані відповідачем паперові копії електронного кредитного договору з позивачем, у яких містяться анкетні дані позивача, деякі з яких не відповідають дійсності, суд оцінює з урахуванням таких положень законів.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч.12,13 ст.11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 12 Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п.12 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до змісту ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
З огляду на викладене відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження укладення сторонами спірного кредитного договору, який було укладено в електронній формі. Суд наголошує, що відповідач не надав доказів перерахування кредитних коштів на рахунок позивача, як це передбачено умовами наданої відповідачем копії кредитного договору, що могло би свідчити про виконання своїх зобов'язань відповідачем за спірним договором, а також доказів підписання позивачем спірного договору за допомогою власного електронного підпису, більш того, позивач стверджує, що не має власного електронного цифрового підпису, і вказаний факт відповідачем не спростовано.
Частинами 3, 4, 5 статті 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч. ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
З огляду на викладене суд вважає, що спірний договір не відображає волевиявлення позивача на його укладення, а відповідачем не надано достатньо доказів укладенння сторонами спірного договору.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.
Таким чином, позивач надав достатні докази на підтвердження відсутності кредитних відносин з відповідачем на підставі спірного договору, а надані відповідачем докази на підтвердження укладення сторонами спірного договору суд вважає недостатніми як окремо, так і у сукупності, для встановлення такої обставини, у зв'язку із чим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому визнає, що кредитний договір від 15.10.2018 року №181015-125809 (відповідно до даних ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ») укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» та невідомою особою, яка видаючи себе за ОСОБА_1 , діяла без відповідного доручення ОСОБА_1 та поза його волею- недійсним.
Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн., суд зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що 02.05.2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом Замковенком В.М. укладено договір про надання правової допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:
- Розрахунок судових витрат;
-Акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) за договором від 02.05.2020 року, з якого вбачається, що позивачем сплачено 7000 грн., а саме за:
1000 грн. - консультація, кількість витраченого часу - 4 години, з розрахунку 1 год/250 грн;
6000 грн. - підготовка позовної заяви (збирання відповідних доказів, виготовлення копій документів, вивчення нормативної бази, оформлення адвокатського запиту, ознайомлення із судовою практикою, оформлення позовної заяви та інше), кількість витраченого часу - 12 годин, з розрахунку 1 год/500 грн;
- Квитанцію до прибуткового касового ордеру від 12.05.2020 року, згідно якої ОСОБА_1 сплатив 7000 грн., підстава: договір від 02.05.2020 року.
Як роз'яснила Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) із запровадженням з 15.12.2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності, що діє у цивільному процесі, знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності.
Суд зазначає, що з наданих позивачем документів у сукупності можливо зробити висновок про обсяг професійних правничих послуг, які адвокат погодився надати позивачу та обсяг фактично наданих послуг та їх вартість, яку позивач сплатив.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення вимог в частині стягнення з відповідача ТОВ «Прості Займи» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, а саме на суму 7000 грн., оскільки обсяг виконаних робіт передбачено розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу адвокатом Замковенком В.М.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 840,80 грн., сплачений позивачем при поданні позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 100, 133, 137, 141, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 207, 638, 1054, 1055, ЦК України, Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електрону комерцію»,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості Займи» про визнання договору недійсним та неукладеним - задовольнити повністю.
Визнати кредитний договір від 15.10.2018 року №181015-125809 (відповідно до даних ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ») укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» та невідомою особою, яка видаючи себе за ОСОБА_1 , діяла без відповідного доручення ОСОБА_1 та поза його волею- недійсним.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 (Сім тисяч) гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (Вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Катеринопільський районний суд Черкаської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Головуючий Баранов О.І.