Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/1260/20
номер провадження 2/695/1025/20
15 вересня 2020 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Середи Л.В.,
за участю секретаря - Оніщенко Н.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
ОСОБА_1 звернулась до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 після смерті якого відкрилася спадщина на майно померлого, до складу якої входить:
- земельна ділянка площею 0,7233 га. цільове призначення; для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 7121588201:04:002:0012. що розташована в с. Піщане Золотоніського району Черкаської області;
- 1/2 частина житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами загальною площею 53,9 кв.м., житловою площею 32,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належала ОСОБА_2 на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.11.2014 року після смерті ОСОБА_3 ;
- 1/2 частина житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами загальною площею 53,9 кв.м., житловою площею 32,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на належать ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу;
- право на земельну частку (пай) розміром 1,77 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що обліковується за ОСОБА_2 , та яка належить виділенню йому в натурі із земель СВАТ «Агрокомбінат Калита» Калитянської сільської ради Броварського району Київської області;
- право на земельну частку (пай) розміром 1,77 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що обліковується за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та яка належить виділенню їй в натурі із земель СВАТ «Агрокомбінат Калита» Калитянської сільської ради Броварського району Київської області, право на яку Спадкодавець успадкував після смерті своєї дружини, однак так і не оформив за життя.
Позивач вказує, що за свого життя ОСОБА_2 успадкував майно після смерті своєї дружини ОСОБА_3 та встиг отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами загальною площею 53,9 кв.м., житловою площею 32,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак оформити свої права на вказане вище право на земельну частку (пай) розміром 1,77 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) не встиг та теж помер.
Позивач на час смерті свого батька проживала разом із ним, здійснювала догляд за останнім, а після його смерті здійснила його поховання. За таких обставин позивач вважає, що вона спадщину в порядку ч. 2 ст. 1268 ЦК України прийняла.
У подальшому позивач виявила намір належним чином оформити свої спадкові права, однак немає можливості цього зробити, оскільки їй необхідно встановити факт спільного проживання із спадкодавцем на день смерті останнього, окрім того для належного отримання свідоцтва про право на спадщину необхідна наявність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, що стверджується листом приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Шипович Я.І. від 29.05.2020 року.
Оскільки іншим шляхом оформити свої спадкові права позивач можливості не має, тому вона була змушена звернутися до суду із відповідним позовом для визнання своїх спадкових прав.
У підготовче засідання позивач не з'явилася, однак звернулася до суду із заявою відповідно до якої розгляд справи просила проводити за її відсутності,на задоволенні позовних вимог наполягала у повному обсязі.
Представник відповідача - Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області у підготовче засідання не з'явився, направивши до суду заяву, в якій просив суд справу розглянути без участі представника сільської ради, позовні вимоги визнали повністю.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.
Так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, а відповідач позовні вимоги визнав повністю, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні розглянути справу за відсутності осіб, що беруть участь у справі та прийняти рішення на підставі доказів, що знаходяться у ній.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення.
При цьому суд виходить з наступних підстав.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається після смерті особи.
Відповідно до свідоцтва про смерть (серії НОМЕР_1 від 28.05.2015 року) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Піщанською сільською радою Золотоніського району Черкаської області складено відповідний актовий запис за № 34.
Позивач наполягає, що вона є дочкою спадкодавця та прийняла спадщину шляхом спільного проживання із спадкодавцем.
Згідно з даними свідоцтва про народження (серії НОМЕР_2 від 26.07.1962 року) ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , а її батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В подальшому позивач змінила своє прізвище на ОСОБА_1 в наслідок укладення шлюбу, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (серії НОМЕР_3 від 01.05.1982 року).
Таким чином судом встановлено, що позивач є дочкою спадкодавця, а отже віднесена законом до першої черги спадкування.
Частиною 1 та 2 ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Нормами ст. 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на його майно, а оскільки за свого життя останній заповіту не склав то спадкування здійснюється у порядку визначеному законом.
Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У відповідності до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною 3 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.
Відповідно до норм ст.. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підтвердження своїх доводів позивач надала письмові пояснення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , підписи яких засвідчені секретарем Вільхівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, які зазначили, що вони проживають по сусідству та добре знали ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка з 2009 року постійно проживала разом із своїм батьком, доглядала та допомагала йому по господарству, та здійснила поховання останнього за власні кошти.
Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Піщанської сільської ради від 20.05.2020 року за №272, ОСОБА_1 постійно проживала без реєстрації по АДРЕСА_1 разом із батьком ОСОБА_2 та до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 доглядала і поховала його за власні кошти.
Окрім того суд, при вирішенні вказаної справи бере до уваги, що згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Сільська рада, як відповідач по справі та орган місцевого самоврядування, що здійснює представництво територіальної громади позовні вимоги визнала повністю, а отже і доводи позивача, якими останній обґрунтовує їх.
Таким чином, керуючись ст. 82 ЦПК України, суд приходить до обґрунтованого переконання, про наявність достатніх підстав для встановлення факту про те, що ОСОБА_1 , постійно проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своїм батьком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті.
Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" - суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
Оскільки позивач постійно проживала разом із спадкодавцем, то суд приходить до переконання, що вона, в розумінні ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину після смерті свого батька.
Позивач виявила намір належним чином оформити свої спадкові права, однак немає можливості цього зробити у зв'язку із тим, що спадкодавець після смерті своєї дружини та матері позивача не встиг належним чином оформити свої спадкові права та теж помер.
Згідно загальних норм закріплених в ст. 1216 та 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадкового майна входить:
- Земельна ділянка площею 0,7233 га. цільове призначення; для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 7121588201:04:002:0012. що розташована в с. Піщане Золотоніського району Черкаської області та зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку Серії ЯБ № 180825 від 13.01.2005 року;
1/2 частина житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами загальною площею 53,9 кв.м., житловою площею 32,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належать ОСОБА_2 на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.11.2014 року, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.11.2014 року, технічним паспортом;
1/2 частина житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами загальною площею 53,9 кв.м., житловою площею 32,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належать ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу;
права на земельну частку (пай) розміром 1,77 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що обліковується за ОСОБА_2 , на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серії РН №360507, виданого на підставі рішення Броварської районної державної адміністрації Київської області від 12.12.2001 року за № 545, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 30.01.2002 року за № 705, яка належить виділенню йому в натурі із земель СВАТ «Агрокомбінат Калита» Калитянської сільської ради Броварського району Київської області.
Окрім того позивач наполягає, що після смерті ОСОБА_3 залишилися не успадковані права на земельну частку (пай) розміром 1,77 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що обліковується за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серії РН №360508, виданого на підставі рішення Броварської районної державної адміністрації Київської області від 12.12.2001 року за № 545, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 30.01.2002 року за № 706, яка належить виділенню їй в натурі із земель СВАТ «Агрокомбінат Калита» Калитянської сільської ради Броварського району Київської області, право на яку Спадкодавець успадкував після смерті своєї дружини, однак так і не оформив за життя.
У відповідності до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.11.2014 року, яке було видано приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Кравченок С.В., зареєстрованого в реєстрі за №4528 ОСОБА_2 успадкував після смерті ОСОБА_3 1/2 частина житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , отже спадщину після смерті своєї дружини прийняв належним чином та у встановленому законом порядку звернувся до нотаріальної контори по питанню оформлення своїх спадкових прав, в наслідок чого була заведена спадкова справа №92/2013.
Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 належним чином прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , та не встиг належним чином оформити свої спадкові права та теж помер.
Також суд враховує норми ст. 1296 ЦК України, відповідно до яких відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно ст.. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Згідно ч. 1 ст. 78 Земельного Кодексу України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Відповідно до ч. 1 п. «г» ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Статтею 131 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховною Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР.
В силу ст. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року № 666/94, право на земельну частку (пай) може бути об'єктом спадщини.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яку ратифіковано Україною 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Однак, оскільки позивач належним чином не може оформити своїх спадкових прав у зв'язку із тим, що спадкодавець не встиг оформити свої права то права позивача підлягають судовому захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач 16.09.2015 року, як житель с. Піщане Золотоніського району Черкаської області звернулася до Піщанської сільської ради із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_2 .
Так відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо деяких питань спадкування», який набрав чинності з 1 січня 2016 року, крім пунктів 3 і 4 розділу I та пунктів 2 і 3 цього розділу цього Закону, які набирали чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, були внесені зміни до основних нормативно-правових актів, які регулюють процедуру прийняття та оформлення спадщини.
Так органам місцевого самоврядування сільських населених пунктів надаються повноваження щодо оформлення спадщини та реєстрації прав громадян на успадковане ними нерухоме майно, включаючи видачу свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на часту в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач реалізувала своє право на прийняття спадщини після смерті свого батька у встановлений законом порядок подала заяву про прийняття спадщини.
Згідно із ст. 66 Закону України «Про нотаріат», на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» діями, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини.
Згідно із ст. 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є смерть власника, то первинна реєстрація права власності в такому випадку не може бути проведена на померлого, оскільки власник спадкового майна помер, а за життя право власності не було зареєстровано в належному порядку, то визначення належності зазначеного майна повинно проводитись шляхом визнання права власності за спадкоємцем, який подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини чи іншим чином має право на спадщину.
Нормами ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач належним чином прийняла спадщину після смерті свого батька, а не вчинення уповноваженими органами дій, які спрямовані на належне оформлення позивачу відповідних спадкових прав не може обмежити права позивача у можливості прийняття та належного розпорядження своїм спадковим майном, а тому позов підлягає до повного задоволення.
Інші спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 відсутні та у встановленому законом порядку до нотаріальних контор по питанню оформлення своїх спадкових прав не зверталися, що стверджується відповідними листами приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Шипович Я.І. від 21.07.2020 року за № 160/01-16 та приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Кравченко С.В. від 02.09.2020 року за № 103/01-16.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. З ЦПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії»)).
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії») від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).
Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Гірвісаарі проти Фінляндії») від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009р. № 2, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Суд приходить до висновку про можливість задоволення позову, враховуючи, що позивач довів, що спадкодавець фактично був власником, та у встановленому законом порядку набув права власності на майно відповідно до вимог законодавства. В такому випадку у суду маються підстави для задоволення позову, а саме визнання права власності на спадкове майно за спадкоємцем.
На підставі зазначеного та керуючись
ст., ст. 346, 1268 ЦК України та ст., ст. 76, 200,
ст.,ст. 264, 265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , постійно проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своїм батьком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,, РНОКПП НОМЕР_4 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на право на земельну частку (пай) у СВАТ «Агрокомбінат Калита», що знаходиться на території Калитянської селищної ради Броварського району Київської області, розміром 1,77 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж земельної ділянки в натурі.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на право на земельну частку (пай) у СВАТ «Агрокомбінат Калита», що знаходиться на території Калитянської селищної ради Броварського району Київської області, розміром 1,77 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж земельної ділянки в натурі, що обліковується за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, яка належала померлому на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.11.2014 року після смерті ОСОБА_3 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - на право на земельну ділянку площею 0,7233 та, цільове призначенця: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 7121588201:04:002:0012, що розташована в с. Піщане Золотоніського району Черкаської області.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.
Суддя: Середа Л.В.