Справа № 219/5753/20
Провадження № 2/219/2271/2020
15 вересня 2020 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Любчика О.В., за участю секретаря Єлісеєвої С.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом. В обґрунтування позову зазначила, що вонає власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22.10.2018 року, в якій, також зареєстрований відповідач - колишній власник, який у вищевказаній квартирі з 2018 року не проживає та місце його фактичного проживання не відомо. Відповідно до п. 12 договору відповідач зобов'язаний знятися з реєстрації місця проживання в строк до 01.01.2019 року. Проте, добровільно з реєстрації відповідач не знімається, у зв'язку із чим позивач несе додаткові витрати зі сплати комунальних послуг. Тому, просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житлом.
Позивач, будучи повідомленою про місце, дату та час судового засідання, не з'явилась. Надала заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просить розглянути справу без її участі.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, не з'явився.
Суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, ухвалив проводити заочний розгляд справи.
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі обставини.
Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 22.10.2018 року, ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-8).
У зазначеній квартирі зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9,13).
Відповідно до п. 12 договору купівлі-продажу квартири від 22.10.2018 року відповідач зобов'язався знятися з реєстрації місця проживання у строк до 01 січня 2019 року.
Статтею 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статі 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Разом з цим згідно з положенням статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятим. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Отже, ОСОБА_2 не є членом сім'ї позивача, в квартирі не проживає, реєстрація його місця проживання створює перешкоди позивачу у користуванні житлом, тому, він вважається таким, що втратив право користування житлом.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. 150 ЖК УРСР, ст. ст. 383, 391 ЦК України, ст.ст. 81, 263-265, 281-282 ЦПК України суд,
вирішив:
позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_2 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житлом задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.В.Любчик