Справа № 127/17852/20
Провадження № 2/127/2848/20
16.09.2020 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку. Позов мотивовано тим, що сторони проживали без реєстрації шлюбу, в період з серпня 2018 року по липень 2020 року. За час спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народились донька: ОСОБА_3 . На даний час донька проживає із позивачем та перебуває на її утриманні. На сьогоднішній день, відповідач працює в Муніципальній поліція Вінницької міської ради та отримує заробітну плату в розмірі до 10000,00 гривень. Допомоги на утримання дитини добровільно не надає. Позивач працює лаборантом у Вінницькому національному медичному університеті ім. Пирогова, та отримує мінімальну заробітну плату на даний час перебуває в декретній відпустці. Крім того, позивач винаймає квартиру у м. Вінниця та несе витрати у розмірі 3500 грн., в місяць не рахуючи комунальні витрати. Просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1 /4 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь та утримання ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, починаючи з дня звернення до суду.
Ухвалою суду від 26.08.2020року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали за обставин викладених в ньому, просили позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив позов задовольнити частково.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, з наступних підстав.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що сторони проживали без реєстрації шлюбу, в період з серпня 2018 року по липень 2020 року.
Згідно свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.
Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Крім того, статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно статті 11 ЗУ «Про охоронну дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, і відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
В частині 3 статті 181 СК України зазначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її батька або у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Зважаючи на положення ст.ст. 141, 180-182 СК України, зокрема про солідарний обов'язок батьків на утримання неповнолітньої дитини та те, що відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги дитині та те, що у відповідача на утриманні знаходиться неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд вважає, що з відповідача слід стягувати на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі в розмірі 1 /6 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.08.2020року і до досягнення дитиною повноліття.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання позивача в розмірі 1 /4 частини, суд вважає за необхідне задовольнити частково, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
З огляду на викладене суд, визначаючись щодо розміру та способу стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, враховує те, що відповідач є здоровою, працездатного віку особою, може надавати матеріальну допомогу, вважає розумним та справедливим стягнення аліментів на утримання дружини в розмірі 1/7 частки від доходу (заробітку) відповідача, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною трирічного віку.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Також, згідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подачу даного позову, а відповідач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, суд вважає за необхідне судові витрати компенсувати за рахунок держави.
На підставі викладеного, згідно ст. ст. 84, 180- 182, 191 СК України, керуючись ст. ст. 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1 /6 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.08.2020року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь та утримання ОСОБА_1 в розмірі 1/7 частки від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, починаючи з 17.08.2020року.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16.09.2020року.
ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 .
Суддя: