Справа: № 148/1442/20
Провадження №1-кс/148/428/20
11 вересня 2020 року м. Тульчин
Слідчий суддя Тульчинського районного суду
Вінницької області ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання слідчого Тульчинського ВП НВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, -
До Тульчинського ВП НВП ГУНП у Вінницькій області 04.09.2020 надійшла заява від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_6 у м. Тульчин, Вінницької області в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , заподіявши тілесні ушкодження потерпілому, в супереч її волі, утримували в приміщенні вказаного будинку період з 02.09.2020 по 03.09.2020.
До ЄРДР внесено відомості за № 12020020310000293 від 04.09.2020, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
В ході досудового розслідування 04.09.2020 на підставі ст. 208 КПК України, за підозрою в скоєнні данного кримінального правопорушення затримано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого, за адресою: АДРЕСА_2 , та фактично проживаючого, за адресою: АДРЕСА_3 .
Під час затримання ОСОБА_7 у останнього вилучено: мобільний телефон марки «Fly», темно-синього кольору, з сім-картами оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «ВФ Україна», які поміщено до полімерного пакету, скріпленого биркою з підписами слідчого, понятих та печаткою «Для довідок» Тульчинського ВП НВП ГУНП у Вінницькій області.
Зазначений телефон і сім-картки оглянуто та вилучено, постановою від 04.09.2020, визнано речовим доказом, які приєднано до кримінального провадження.
На думку слідчого на зазначене у клопотанні майно поширюється правовий режим тимчасово вилученого майна, у зв'язку з чим, з метою встановлення обставин вчинення злочину, на нього слід накласти арешт.
Слідчий у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, заявлені вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
Власник тимчасово вилученого майна у судове засідання не з'явився, причин неявки до суду не повідомив.
Неявка сторін кримінального провадження у судове засідання, відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, не перешкоджає розгляду даного клопотання.
В зв'язку з чим, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Таким чином, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
На підставі частини 2 цієї ж статті, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, щодо яких є достатні підстав вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
На підставі ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З огляду на вищенаведене слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, оскільки в порушення п. 2 ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання не містить посилання на, те які факти та обставини можливо встановити за допомогою вилученого у ОСОБА_7 майна, відтак не підтвердженою є можливість використання даного майна як доказу у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного і керуючись ст. 170, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого Тульчинського ВП НВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - відмовити.
Роз'яснити, що у відповідності до ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Ухвала слідчого судді щодо накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Тульчинського районного суду
Вінницької області ОСОБА_1