Справа № 140/444/19
Провадження №2/930/37/20
07.09.2020 року м. Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді : Царапори О.П.
при секретарі : Євтодієвій Н.М.
за участі представника позивача : ОСОБА_1
представника відповідача: Павленка І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Немирів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Виклад позиції позивача
07 жовтня 2016 року, біля 12.00 год. відповідач ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки ЗАЗ-110380 д/н НОМЕР_1 в с. Остапківці, Немирівського району по вул. Мельника, на закритому повороті в умовах недостатньої видимості, не впоравшись з керуванням та не вибравши безпечної швидкості руху, допустив зіткнення із належним позивачу ОСОБА_2 автомобілем марки PEUGEOT PARTNER, д/н НОМЕР_2 , який не рухався в результаті чого автомобіль отримав значні механічні пошкодження.
Дана дорожньо-транспортна пригода була розслідувана працівниками Немирівського районного відділу поліції та відносно відповідача працівниками поліції було складено адміністративні протоколи по ст.ст. 124, 130 КпАП України, які були направлені на розгляд до Немирівського районного суду Вінницької області.
Постановою Немирівського районного суду від 22.11.2016 року ОСОБА_3 було визнано винним в скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КпАП України та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі 10 200 гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк один рік.
Згідно постанови апеляційного суду Вінницької області від 26 січня 2017 року за апеляційною скаргою ОСОБА_3 зазначене вище рішення суду першої інстанції було змінено, а провадження відносно відповідача по ч. 1 ст. 130 КпАП України було закрите у зв'язку із відсутністю в його діях складу даного правопорушення. В частині ж визнання його винним по ст. 124 КпАП України рішення суду залишено в силі.
Крім того, згідно постанови Немирівського районного суду від 22.11.2016 року, яка вступила в законну силу 02.12.2016 року, провадження відносно ОСОБА_2 по ст. 124 КпАП України було закрито в зв'язку із відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди позивачу ОСОБА_2 по справі, було заподіяно матеріальну та моральну шкоду.
Матеріальна шкода полягає у витратах, пов'язаних з пошкодженням належного ОСОБА_2 автомобіля марки «PEUGEOT PARTNER», д/н НОМЕР_2 , що відповідно до рахунку-фактури № ЛА-К-59645 від 07 грудня 2016 року вартість матеріалів та робіт на ремонт автомобіля складає 41 913.64 гривень.
Крім матеріальної шкоди позивачу також було заподіяно значну моральну шкоду.
Під час вчинення ДТП ОСОБА_2 перебувала у своєму автомобілі, пережила значний стрес, хвилювання, фізичний біль та страх. У позивача виникли психотравматичні фактори, що спричинили негативні емоції і переживання, призвели до погіршення стану здоров'я, вплинули на реалізацію її намірів та планів.
Ця подія призвела до моральних страждань, порушила нормальні життєві зв'язки і вимагає додаткових зусиль для матеріального забезпечення позивача та її близьких.
Автомобіль належний позивачу був технічно пошкоджений і члени сімї позивача тривалий час були змушені пересуватись на роботу, для здійснення лікування, використовуючи громадський транспорт, винаймаючи автомобіль, чи пересуватися велосипедом. Ці обставини створили не малі душевні страждання.
За таких обставин ОСОБА_2 оцінює свою моральну шкоду внаслідок пошкодження майна у розмірі 10 000 гривень.
Автомобіль марки марки ЗАЗ-110380 д/н НОМЕР_1 , який належав відповідачу ОСОБА_3 на момент ДТП, у відповідності до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є забезпеченим транспортним засобом, так як є в наявності страховий поліс, укладений із «УКРАЇНСЬКОЮ СТРАХОВОЮ КОМПАНІЄЮ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» із лімітом відповідальності: 100 000 гривень - за шкоду, завдану майну.
За таких обставин позивач вважає, що відповідач Приватне акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» повинно сплатити шкоду, завдану забезпеченим транспортним засобом, внаслідок пошкодження її автомобіля, в розмірі - 41 913.64 гривень.
Відповідач ОСОБА_3 як особа з безпосередньої вини якої сталась дана дорожньо-транспортна пригода, повинен також відшкодувати позивачу,- моральну шкоду у сумі 10 000 гривень, судові витрати 768.40 гривень за проплату судового збору, орієнтовно 5 000 гривень - за надання правничої допомоги адвокатом у відповідності до предоставлених документів на день вирішення справи у суді, а всього орієнтовно - 5 768.40 гривень.
24 травня 2019 року ОСОБА_2 звернулась із відповідною письмовою заявою до представників Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про виплату їй страхового відшкодування, однак, до сьогоднішнього дня страхового відшкодування вона не отримала.
Тому позивач ОСОБА_2 просить позов задовольнити та суд стягнути з відповідачів матеріальну та моральну шкоду, а також понесені нею судові витрати.
Виклад клад позиції відповідачів.
Відповідач ОСОБА_5 подав відзив на позов із викладенням своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог скориставшись пропозицією суду викладеною в ухвалі від 21.02.2019 року.
Свої заперечення на позов мотивує тим, що позивач вводить суд в оману, повідомляючи про стан його сп'яніння під час скоєння ДТП. В той же час позивач надав суду копію рішення Апеляційного суду Вінницької області від 26.01.2017 р., згідно з яким його визнано невинним в керуванні транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння під час ДТП. Апеляційним судом згідно поданих доказів та показів декількох свідків було встановлено, що алкоголь ОСОБА_5 вживав вже через кілька годин після скоєння ДТП, тест на сп'яніння проходив ще пізніше в м. Немирові, куди був запрошений працівником поліції для дачі письмових пояснень, а під час скоєння ДТП був тверезим. Тобто, як вважає відповідач судом було визнано неправомірність дій поліцейського, а самого позивача невинним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вважає, що за фактом скоєння ДТП обидві сторони стоять у причинному зв'язку до даної події та є винуватими, адже ДТП сталося на крутому повороті у с. Остапківці, Немирівського району. Але після цього, ОСОБА_2 , порушивши вимоги ПДР, від'їхала від місця ДТП на 13 метрів в сторону та зупинилась на узбіччі. Тому цей факт на думку відповідача зафіксований на схемі ДТП і ОСОБА_3 , категорично не згоден з позовом ОСОБА_2 про те, що тільки він один був винен у скоєнні ДТП, про що наголошував і в Апеляційному суді.
Також, як зазначає відповідач рішення Немирівського районного суду від 22.11.2016 року, яке надала позивач про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. було вмотивоване тим, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджуються показами свідка ОСОБА_6 , поясненнями самої ОСОБА_2 про те, що вона не їхала, а стояла, а ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння. І такі свідчення ОСОБА_6 , на думку відповідача не можуть бути об'єктивними за тих обставин, що ОСОБА_6 доводиться позивачу сином і приїхав на місце ДТП через 30 хвилин після даної дорожньої пригоди та є зацікавленою особою у даній справі.
Після приїзду працівників поліції зясувалося, що позивач ОСОБА_2 не мала наміру викликати поліцію, бо як з'ясувалось пізніше, у неї взагалі був відсутній поліс обов'язкового страхування, а посвідчення водія вона забула вдома, і ОСОБА_6 , після приїзду поліції і виявлення цих фактів, привіз з дому посвідчення водія. Про такі факти нічого не говорилось на судовому засіданні. Тому відповідач сверджує, що ДТП було обопільне, інших свідків не було, він перебував у своєму автомобілі, а позивач ОСОБА_2 їхала у своєму, а не стояла на узбіччі.
Отже, 22.11.2016 року ОСОБА_2 під час розгляду адміністративної справи про притягнення її до відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП ввела суд в оману, як і ввела в оману суд вказуючи, що про її неодноразові звернення для вирішення питання в досудовому порядку. Тому відповідач вважає, що при поданні даної позовної заяви ОСОБА_2 не дотрималась вимог п. 6 ч. З ст. 175 ЦПК України, чого суд не знав, відкриваючи провадження у даній справі.
Щодо моральної шкоди, то ОСОБА_2 не надала суду жодних доказів у чому дана шкода полягає і чомусь ця шкода і сам позов були «виявлені» позивачкою не у відповідний період після ДТП, а тільки через 2 роки і 3 місяці після ДТП, що викликає сумніви та наводить на деякі роздуми.
Що стосується матеріальної шкоди, то відповідач вважає, що дана шкода ще не визнана судом, а ОСОБА_2 за відшкодуванням матеріальної шкоди мала би звертатись не до Немирівського районного суду, а до страхової компанії, з якою у відповідача на момент ДТП, був укладений договір про обов'язкову цивільну відповідальність та виданий відповідний поліс. Просив у задоволенні позову відмовити.
Співвідповідач по справі ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» також подала відзив на позов із викладенням своїх заперечень. Свою позицію обґрунтовує тим, що 10.11.2015 року між Страховиком та відповідачем ОСОБА_3 було укладено поліс № обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/8805815, відповідно до якого транспортний засіб марки «ЗАЗ 110380-40» р.н. НОМЕР_1 , є забезпечений. Страхова сума за шкоду заподіяну майну складає 50 000 гривень, франшиза 500 гривень. Отже згідно даного договору страховик прийняв на себе майнові зобов'язання перед невідомими особами здійснити страхове відшкодування на умовах визначених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У разі коли норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосування слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин тобто є спеціальною. Тобто як зазначає співвідповідач ЗУ «Про ОСЦПВ» має законовизначений приорітет у межах його дії.
В даному випадку як зазначає співвідповідач наявність страхового випадку не є безумовною підставою для страхового відшкодування, оскільки вищезгаданий закон містить перелік випадків коли шкода не відшкодовується і підстави для відмови у виплаті передбачені ст.. 37 ЗУ«Про ОСЦПВ». Підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є не подання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода завдана майну потерпілого з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Позивач ОСОБА_2 будучи потерпілою собою відповідно до п.п. 1.3.ст. 3 ЗУ«Про ОСЦПВ» не скористалась своїм правом та не подала Страховику заяву про страхове відшкодування протягом визначеного строку з моменту скоєння ДТП.
Окрім того, відповідно до ст. 29 ЗУ«Про ОСЦПВ» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.
Згідно із п.22.1. ст. 22 Закону України «Про ОСЦПВ» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо- транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. З Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну тіяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату цінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначені в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Як зазначає співвідповідач позивачем не надано доказів в обґрунтування розміру оціненої шкоди, як і відсутні докази досягнення згоди між страховиком та потерпілим про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, а тому вважає, що це підтверджує безпідставність заявлених вимог до Страховика. Просив у задоволенні позову відмовити.
Викладення пояснень позивача щодо наведених відповідачами заперечень у відзиві
Ознайомившись із змістом відзивів на позовну заяву позивач звернулась до суду із відповіддю на відзив.
Як зазначає позивач у відповіді на відзив відповідач ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» у своєму відзиві, як обґрунтування відсутності підстав для задоволення її позову, посилається на вимоги ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в якій, зокрема, зазначено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: … неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач не заперечує, що подала позов до суду до відповідачів з приводу дорожньо-транспортної пригоди за її участю, яка мала місце ще 07 жовтня 2016 року.
Згідно із об'єктивних даних, які містяться в матеріалах цивільної справи, слідує, що відповідач ОСОБА_3 , 07 жовтня 2016 року, біля 12.00 год., керуючи автомобілем марки ЗАЗ-110380 д/н НОМЕР_1 в с. Остапківці Немирівського району по вул. Мельника, на закритому повороті в умовах недостатньої видимості, не впоравшись з керуванням, не вибравши безпечної швидкості руху, допустив зіткнення із належним ОСОБА_2 автомобілем марки «PEUGEOT PARTNER», д/н НОМЕР_2 , який не рухався? в результаті чого її автомобіль отримав значні механічні пошкодження.
Остаточне рішення у встановлені механізму та причин даної дорожньо-транспортної пригоди було ухвалено 26 січня 2017 року, коли постановою апеляційного суду Вінницької області за апеляційною скаргою ОСОБА_3 рішення суду першої інстанції було змінено - провадження відносно ОСОБА_3 по ч. 1 ст. 130 КпАП України було закрите в зв'язку із відсутністю в його діях складу даного правопорушення.
В частині визнання його винним по ст. 124 КпАП України рішення суду було залишено в силі.
Про наявність зазначеного рішення суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 стало відомо лише у березні місяці 2017 року.
Ще в січні місяці 2017 року позивач ОСОБА_2 подавала позовну заяву до суду до відповідача ОСОБА_3 про відшкодування завданої їй матеріальної та моральної шкоди, однак, її позовна заява була залишена судом без розгляду та їй повернута.
Звернувшись повторно в лютому місяці 2019 року із позовними вимогами також до відповідача ОСОБА_3 , як до особи, з безпосередньої вини якої було завдано матеріальну та моральну шкоду.
Лише в травні місяці 2019 року ОСОБА_2 стало відомо про те, що під час дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_3 знаходився у забезпеченому транспортному засобі - страховий поліс № АІ № 8805815, виданий ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП».
Тому ухвалою Немирівського районного суду від 22 травня 2019 року співвідповідачем по даній справі було залучено «УКРАЇНСЬКУ СТРАХОВУ КОМПАНІЮ «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП».
Про те, що водій ОСОБА_3 мав в наявності страховий поліс, ні в момент ДТП, ні в подальшому, будь-ким позивачу повідомлено про це не було.
До страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 звернулася 24 травня 2019 року та отримала письмову відповідь-відмову, копію якої було надано страховиком як додаток до відзиву на позовну заяву.
Позивач не мала можливості звернутись раніше так як про наявність страхового полісу їй стало відомо лише під час судового розгляду справи, а тому вважає, що не порушила строки звернення до суду з заявою, оскільки загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Вважає, що відповідач посилаючись у своєму відзиві на лист Міністерства юстиції України від 26.12.2008 року за № 758-0-2-08-19 « Щодо практики застосування норм права у випадку колізії», в якому зазначено про розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом, де перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Однак, відповідач не бере до уваги, що в даному Листі є також інше роз'яснення, з якого слідує, що у разі існування неузгодженості між актами, виданими одним й тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили.
Юридична сила нормативно-правових актів визначається Конституцією і Законом про нормативні акти.
В ч. 2. ст. 4 Цивільного кодексу України також зазначено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).
Враховуючи зазначені норми, а також їх відповідне трактування, норма матеріального права (ст.ст. 256-261 ЦК України), яка викладена у Кодексі, як в акті вищої юридичної сили, в даному випадку в Цивільному кодексі, має пріоритетне значення перед нормою права, яка викладена в звичайному законі (ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Тому позивач вважає, що викладені вимоги до страхової компанії обгрунтовуються перш за все нормами Цивільного кодексу України щодо регулювання порядку відшкодування збитків, зокрема ст. 1194 ЦК України, а вже в послідуючому нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Заяви, клопотання позивача, відповідачів
10.04.2019 року від представника відповідача адвоката Павленка І.С. надійшла письмова заява про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з укладенням із відповідачем договору про надання правової допомоги.
27.06.2019 року від позивача ОСОБА_2 надійшла заява про зміну предмету та підстав позову.
31.07.2019 року від представника відповідача адвоката Павленка І.С. на електронну адресу суду надійшла письмова заява про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з лікуванням.
08.10.2019 року від позивача надійшло письмове клопотання про призначення по справі авто - товарознавчої експертизи, яке задоволено судом.
27.12.2019 року від представника відповідача адвоката Павленка І.С. на електронну адресу суду надійшла письмова заява про розгляд справи у його відсутність. Щодо призначення авто - товарознавчої експертизи не заперечує.
17.02.2020 року від представника відповідача адвоката Павленка І.С. на електронну адресу суду надійшла письмова заява про розгляд справи у його відсутність. Щодо призначення авто товарознавчої експертизи не заперечує.
17.02.2020 року від позивача надійшло письмове клопотання про призначення по справі автотоварознавчої експертизи.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 21.02.2019 року прийнято до розгляду вище вказану позовну заяву та призначено підготовче засідання по справі на 11.04.2019 року.
Ухвалою суду від 22.05.2019 року було задоволено клопотання представника позивача адвоката Кіцули В.І. про залучення співвідповідача Приватне Акціонерне Товариство «Українська Страхова Компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП»
Ухвалою суду від 08.10.2019 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Кіцули В.І. про призначення по справі судово авто - товарознавчої експертизи, а справу провадженням зупинено.
Ухвалою суду від 29.10.2019 року відновлено провадження у справі і призначено справу до розгляду на 20:00 год. 19.12.2019 року.
Ухвалою суду від 19.12.2019 року задоволено клопотання експерта Вінницького науково дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 129-к від 21.10.2019 року про надання дозволу на проведення судово авто товарознавчої експертизи на підставі рахунку-фактури.
Ухвалою суду від 03.01.2020 року відновлено провадження у справі і призначено справу до розгляду на 13:30 год. 17.02.2020 року.
Ухвалою суду від 17.02.2020 року задоволено копотання представника позивача про призначення по справі судово авто - товарознавчої експертизи, а справу провадженням зупинено.
Ухвалою суду від 08.04.2020 року відновлено провадження у справі у зв'язку з надходженням до суду висновку експерта з матеріалами справи.
Ухвалою від 08.07.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати, суд вирішив здійснювати підготовче засідання у присутності представника позивача адвоката Кіцули В.І., представника відповідача адвоката Павленка І.С., у відсутності позивача та відповідача.
За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи по суті та ухвалення судового рішення у судовому засіданні немає.
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази
В судовому засіданні представник позивача адвокат Кіцула В.І. позовні вимоги підтримав. Суду пояснив, що внаслідок ДТП позивач зазнала матеріальної та моральної шкоди. Матеріальна шкода була визначена після проведення експертизи авто товарознавчої експертизи, і так як позивач дізналася, що відповідач має у наявності страховий поліс тому визначена завдана шкода за результатами експертизи в сумі 29464,28 гривень підлягає до стягнення зі співвідповідача страхової компанії «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Окрім того, як зазначив представника позивача адвокат Кіцула В.В. до відшкодування підлягає також і моральна шкода, яку позивач ОСОБА_2 оцінює в сумі 10000 гривень, оскільки з моменту вчинення ДТП прошов тривалий час за який позивач перенесла душевні страждання та пережила моральний і фізичний біль. Істотно порушився її життєвий ритм, що змусило її вживати додаткових заходів для організації свого життя, вона не могла вільно пересуватися на автомобілі, тому це істотно вплинуло на її життєві аспекти, а саме моральна шкода стоїть у причинному звязку зі знищенням та пошкодженням її власного майна, тобто транспортного засобу.
Також представник позивача просив стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_2 судові витрати повязанні із наданням правничої допомоги в сумі 10000 гривень, витрати пов'язані з оплатою послуг Вінницького науково - дослідчного експертно - криміналістичного центру у зв'язку з проведенням авто-товарозначого дослідження в сумі 1015 гривень 20 коп., та витрати повязані зі сплатою судового збору, про що надав відповідні докази понесених витрат. Просив суд стягнути судові витрати розподіливши їх між відповідачами.
Представник відповідача адвокат Павленко І.С. позовні вимоги визнав частково, а саме не заперечував у стягненні матеріальної шкоди зі співвідповідача страхової компаніїї, однак у стягненні моральної шкоди та витрат пов'язаних із судовими витратами заперечував, оскільки на його думку такі витрати та моральна шкода не підтверджена належними і допустимими доказами. Тому у стягненні судових витрат прсив суд відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено що позивач ОСОБА_2 є власником автомобіля марки Пежо Партнер, д/н НОМЕР_2 (а.с.9).
Згідно постанови Немирівського районного суду Вінницької області від 22.11.2016 року, справа №140/2485/16-п,провадження № 3/140/433/16 вбачається, що 04 листопада 2016 року в Немирівський районний суд з Немирівського ВП у Вінницькій області надійшов адміністративний протокол АП1 № 906105 відносно ОСОБА_2 в якому зазначено, що вона 07.10.2016 року керувала автомобілем марки Пежо Партнер д/н НОМЕР_2 в с.Остапківці по вул.Мельниченка на закритому повороті в умовах недостатньої видимості, не вибрала безпечної швидкості руху у разі виникнення небезпеки негайно не вживала заходів для зупинки транспортного засобу для безпечного проїзду, у зв'язку з чим допустила зіткнення з автомобілем ЗАЗ - 110380 д/н НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_3 . Провадження у даній справі було закрито за відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. (а.с.11).
Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 07.10.2016 року встановлено, що о 12-00 год. водій ОСОБА_3 керував автомобілем ЗАЗ - 110380 д/н НОМЕР_1 в с.Остапківці по вул.Мельника Немирівського району в стані алкогольного сп'яніння. Освідування проводилося за допомогою алкотестер Драгер 6810, в результаті чого виявлено 2,17 проміль, тест №2417.
Крім того 07.10.2016 року о 12-00 год. водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем ЗАЗ - 110380 д/н НОМЕР_1 в с.Остапківці по вул.Мельника Немирівського району на закритому повороті в умовах недостатньої видимості, не впоравшись з керуванням, не вибрав безпечної швидкості руху та допустив зіткнення з автомобілем, який стояв, а саме автомобілем марки ВІА 310463 н/з НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , в результаті чого автомобіль отримав технічні пошкодження.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. ст.130 ч. 1 та 124 КУпАП. (а.с.12).
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26.01.2017 року постанову Немирівського районного суду вінницької області в частині притягнення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАп скасовано за свідсутністю складу адміністративного правопорушення та визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, однак провадження у справі закрито у зв'язку з пропуском строку притягнення його до адміністративної відповідальності (14-15).
ОСОБА_3 на момент вчинення ДТП був застрахованою собою відповідно до полісу № АІ/8805815, код страховика 015 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.36).
Згідно висновку авто товарознавчого дослідження № 62 від 30.-03.2020 року вартість матеріального збитку , заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля Пежо Партнер, д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_2 внаслідок його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди , в цінах на час виконання даного дослідження складає 29464,28 гривень, а витрати за послуги оцінювача становлять 1015,20грн. (а.с.103-114,138).
Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування
Відповідно до п. 2 ст. 1187 Цивільного Кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно п. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013, відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред"явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі ( передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно п. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до п. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
П. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» говорить, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Отже, для відшкодування моральної шкоди в даній справі необхідні наступні підстави: наявність душевних страждань, яких позивач зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, членів її сімї чи близьких родичів або у зв'язку з пошкодженням її майна. Необхідними умовами також є неправомірність рішень, дій чи бездіяльності та наявність вини відповідача.
Згідно положень ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).
Відповідно до ст. 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом.
Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч. 1 ст. 1168 ЦК України).
Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо( ч. 1 ст. 1195 ЦК України).
Як роз'яснено в п. 3 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
В пункті № 10 зазначеної постанови зазначено, що при заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Тобто, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності відповідача, так і докази спричинення їй моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.
Висновки суду
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37)
Таким чином, з викладеного вбачається, що обов'язок страховика відшкодувати заподіяну страхувальником шкоду виникає із самого факту заподіяння застрахованою особою у результаті ДТП такої шкоди. При цьому, зобов'язаною особою, внаслідок заподіяних відповідачем у результаті ДТП збитків, є страховик відповідача, який здійснив виплату страхового відшкодування позивачу в межах страхового ліміту.
Підтримуючи заявлені позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди представник позивача адвокат Кіцула В.І. просив суд стягнути матеріальну шкоду завдану позивачу внаслідок дорожньо - транспортної пригоди посилаючись на висновок авто - товарознавчої експертизи згідно з яким завдана шкода позивачу ОСОБА_2 становить 29464, 28 гривень і на думку суду такий завданий матеріальний збиток знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, підтверджується наявними доказами у справі та підлягає до стягнення із страховика із яким відповідач уклав певний договір страхування, а саме співвідповідача Приватного Акціонерного Товариства «Українська Страхова Компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» у повному обсязі.
Щодо вирішення питання про відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінює в сумі 10000 гривень, суд дійшов до висновку про часткове задоволення даної вимоги з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судовупрактику всправах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану.
Позивачем ОСОБА_2 ,та представником позивача адвокатом Кіцулою В.І. не надано на огляд суду доказів, які б слугували, як доказ заподіяння такої шкоди у розмірі визначеному позивачем .
Посилання представника позивача адвоката Кіцули В.І. на вимоги ч. 3 ст. 23 ЦК України, а саме, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, підтверджує право ОСОБА_2 на відшкодування такої шкоди, завданої їй внаслідок порушення її прав та законних інтересів, що потягло якісь певні негативні наслідки від даної події, однак ця вимога на думку суду не закріплена належними доказами і такі докази при матеріалах справи відсутні, а доводи представника позивача знайшли своє підтвердження у судовому засіданні лише частково.
Враховуючи наведене, а також враховуючи характер та обсяг можливих заподіяних позивачу душевних страждань, тривалості негативних наслідків морального характеру, керуючись ступенем доведеності з боку представника позивача нанесених позивачу моральних страждань, та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, враховуючи також, що розмір відшкодування моральної шкоди не може бути надмірним та має кореспондувати глибині та силі страждань, яких могла зазнати позивач у зв'язку з порушенням її прав, а тому суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, яку належить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 слід визначити в розмірі меншому, а ніж просить позивач, який на переконання суду, буде відповідати адекватним моральним стражданням позивача. А тому, суд дійшов до переконання, що моральна шкода підлягає до часткового задоволення в сумі 3000 гривень.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідачів суми судових витрат, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представником позивача на підтвердження судових витрат та надання правничої допомоги на суму 10000 гривень,долучено копію договору про надання правничої допомоги від 16.02.2019 року, копію детального розрахунку з описом робіт (наданих послуг), квитанції про оплату послуг адвоката, платіжні доручення по сплаті судового збору та оплату послуг експертного центру.( а.с.133-139)
Згідно детального розрахунку вартості витрат за надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 16.02.2019 року позивачу надані наступні послуги: підготовка позовної заяви, підготовка заяви про зміну предмету позову,виготовлення клопотання про проведення експертизи, витрачений час у звязку з участю у судових засіданнях на суму 10 000,00 гривень із затратою 13 год часу на надання таких послуг.
Відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордеру позивачем сплачено адвокату за надання правничої допомоги від 16.02 2019 року та 04.08.2020 року загальну суму судових витрат в розмірі 10 000 гривень за надані послуги.
Тому суд вважає, що заявлені, так і понесені витрати за надання правової допомоги є співмірними із складністю цієї справи, наданими адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, оскільки підготовка цієї справи до розгляду в суді вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи і такі витрати відповідають критерію їх реальності та розумності визначеного розміру, а тому суд прийшов до висновку, що судові витрати підлягають до стягнення з відповідачів у повному обсязі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд покладає на відповідача.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 198, 200, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, на підставі ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_2 29 464 ( двадцять дев'ять тисяч чотириста шістдесят чотири) гривні 28 коп. завданої матеріальної шкоди, 9100 (дев'ять тисяч сто) гривень на відшкодування витрат пов'язаних із наданням правничої допомоги, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 699 (шістсот дев'яносто дев'ять) гривень 24 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_2 витрати пов'язані з оплатою послуг Вінницького науково-дослідного експертно-криманалістичного центру за проведення авто - товарознавчого дослідження в розмірі 923 (дев'ятсот двадцять три) гривні 83 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 3000 ( три тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 900 (дев'ятсот) гривень на відшкодування витрат пов'язаних із наданням правничої допомоги, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 69 (шістдесят дев'ять) гривень 16 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати пов'язані з оплатою послуг Вінницького науково-дослідного експертно-криманалістичного центру за проведення авто - товарознавчого дослідження в розмірі 91 (дев'яносто одну) гривню 36 коп.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Немирівський районний суд, Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 11.09.2020 року.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/ на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.
Суддя: О.П. Царапора