Справа № 135/1123/20
Провадження № 2/135/314/20
16.09.2020 м. Ладижин
Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Корнієнко О.М., отримавши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 подано до суду позовну заяву до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
До вирішення питання про відкриття провадження у даній цивільній справі та призначення її до розгляду головуючим суддею Корнієнком О.М. заявлено самовідвід по даній справі згідно п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, оскільки з матеріалів справи видно, що позов було підготовлено ФОП ОСОБА_3 відповідно до договору про надання правничої допомоги, за яким, зокрема, сторони погодили можливість здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 в судах. При цьому ОСОБА_3 , який на даний час є суддею у відставці, тривалий час працював в Ладижинському міському суді на посаді судді, зокрема, працював разом із суддею ОСОБА_4 , займав адміністративну посаду голови суду, до виходу у відставку виконував обов?язки голови суду. При цьому підлягає врахуванню і те, що суддівський колектив Ладижинського міського суду є невеликим, судді постійно, зазвичай щоденно, спілкуються між собою, обговорюють проблемні питання, які виникають в ході роботи, зокрема і щодо застосування норм матеріального та процесуального права, та шляхи їх вирішення. Суддя ОСОБА_3 вийшов у відставку в 2019 році, і час, що минув, станом на 2020 рік, є нетривалим в очах громадськості. Відтак, розгляд спору суддею, може викликати сумніви у сторін, у стороннього спостерігача та громадськості щодо об?єктивності, безсторонності та неупередженості судді по даній справі, а також може трактуватись як підтримання суддею позиції однієї із сторін, зокрема, в разі задоволення позову.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч.1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження в справі.
Частиною 9 ст. 40 ЦПК України передбачено, що питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рим, 4.11.1950 року), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, викладеної, зокрема, в рішенні від 09.11.2006 року у справі «Білуха проти України» (№33949/02, п. 49-53), вказано, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. При цьому навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість, або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться".
Відповідно до п. 12 Висновку N 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів зазначено, що судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Відповідно до змісту п.2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією №2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Отже, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Європейський суд з прав людини пояснив, що вимоги щодо неупередженості мають два аспекти. По-перше, суд має бути неупередженим у суб'єктивному плані. По-друге, суд має бути неупередженим з об'єктивної точки зору, тобто він повинен запропонувати достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів щодо цього (Справа «Грегорі проти Сполученого Королівства» (Gregory v United Kingdom), Європейський суд з прав людини, (1997) 25 EHRR 577).
Неупередженість повинна існувати і як факт, і в сприйнятті розумної особи. Якщо є підстави вважати, що має місце упередженість, таке сприйняття ймовірно викличе незадоволення та відчуття несправедливості і відповідно підірве довіру до судової системи. Сприйняття неупередженості визначається за критерієм розумного спостерігача.
Враховуючи викладені обставини, суд також враховує і те, що суддівський колектив Ладижинського міського суду є невеликим, судді постійно, зазвичай щоденно, спілкуються між собою, обговорюють проблемні питання, які виникають в ході роботи, зокрема, щодо застосування норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на незначний проміжок часу, що минув з 2019 року, коли вийшов у відставку суддя ОСОБА_3 , який надає правничу допомогу по даній справі, те, що він тривалий час займав посаду та виконував обов?язки голови Ладижинського міського суду, працював разом із суддею Корнієнком О.М., станом на 2020 рік в стороннього спостерігача та учасників справи можуть виникати сумніви в неупередженості та об'єктивності головуючого судді при розгляді даної справи.
Такі висновки суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, неодноразово викладених в рішеннях, в яких дано оцінку схожим правовідносинам та обставинам спільної роботи головуючого судді та сторони по справі чи його представника. А саме в ухвалах Верховного Суду від: 09.07.2019 по справі № П/9901/243/19; 07.02.2019 по справі № 9901/945/18; 24.06.2019 по справі № 9901/126/19; 12.09.2019 по справі № 910/1986/19; 11.02.2020 по справі № 640/4593/19; 17.03.2020 по справі № 826/64/17. Зокрема, відповідно до змісту ухвали від 17.03.2020 року по справі №826/64/17 Верховний Суд задоволив заяву про відвід, зазначивши, що хоча зазначені обставини не впливають на об'єктивність чи неупередженість судді при здійсненні правосуддя, однак факт існування знайомства, та в минулому професійних відносин між суддею та представником сторони, можуть викликати сумніви у інших учасників у безсторонності або об'єктивності судді.
А також відповідають і практиці Великої Палати Верховного Суду, викладеній, зокрема, в ухвалах від: 01.04.2019 по справі № 9901/925/18; 06.05.2019 по справі № 9901/924/18; 28.04.2020 по справі № 420/3453/19; 05.02.2020 по справі № 800/19/17 (800/572/16, 800/272/16); 07.02.2020 по справі № 9901/410/19.
Відтак, з метою усунення сумнівів в неупередженості, безсторонності та об'єктивності головуючого судді і для забезпечення суб'єктивної впевненості сторін і стороннього спостерігача в тому, що справа розглядатиметься незалежним і безстороннім судом, а також для усунення будь-яких сумнівів в неупередженості суду, суд вважає, що заяву про самовідвід судді слід задовольнити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.
Керуючись ст. 36, 40, 260, 263 ЦПК України,
Задовольнити заяву судді Корнієнка О.М. про самовідвід по даній справі.
Справу передати до канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу справи між суддями відповідно до вимог статті 33 ЦПК України.
Ухвала не оскаржується.
Суддя