Кримінальне провадження № 629/2523/19
Номер провадження 1-кп/629/113/20
15 вересня 2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220380000262 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Панютине, м. Лозова, Харківської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
- обвинувачення - прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_4 ,
- захисту - обвинуваченого ОСОБА_3 , -
25 лютого 2019 року, близько 12 години 00 хвилин ОСОБА_3 проходив біля домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_5 , де у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 переліз через паркан та потрапив на територію вказаного домоволодіння. Далі проник на горище будинку, де помітив металеві труби. ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення майнової шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом направленим на таємне викрадення чужого майна, повторно, з корисливого мотиву, з метою наживи, таємно викрав 1 металеву трубу для газо-водопостачання, довжиною 9 метрів. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_3 , 27 лютого 2019 року, близько 13-00 години, знову прийшов на територію вищевказаного домоволодіння, переліз через паркан, проник на горище будинку, звідки таємно викрав дві труби для газо-водопостачання, кожна довжиною 9 метрів. Після цього ОСОБА_3 , утримуючи при собі викрадене майно, з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 1208 гривень 25 копійок.
Обвинувачений ОСОБА_3 винним себе в скоєнні злочину визнав та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєному ним злочині. Також пояснив, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме 25 лютого 2019 року він проходив біля домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_5 , де у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Він переліз через паркан та потрапив на територію вказаного домоволодіння. Далі проник на горище будинку, де помітив металеві труби та таємно викрав 1 металеву трубу для газо-водопостачання, довжиною 9 метрів. Потім, 27 лютого 2019 року, близько 13-00 години, він знову прийшов на територію вищевказаного домоволодіння, переліз через паркан, проник на горище будинку, звідки таємно викрав дві труби для газо-водопостачання, кожна довжиною 9 метрів, з якими з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.
Визнавальні свідчення обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.
Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності позицій обвинуваченого, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.
Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_3 повністю доведеною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище.
Обвинувачений ОСОБА_3 винний у скоєнні даного кримінального правопорушення і підлягає покаранню.
Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст.65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, згідно яких метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_3 скоїв тяжкий злочин.
Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога з приводу вживання канабіноїдів із шкідливими наслідками з 2014 року, має неповну середню освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується задовільно.
Відповідно до вимог ст.66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття.
Відповідно до вимог ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлені.
Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст.69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.
Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації та у підготовці якої приймав участь ОСОБА_3 . Згідно висновку, викладеного у досудовій доповіді відносно обвинуваченого, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_3 оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб). У разі звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним застосування наступних заходів: контроль за поведінкою та місцем проживання особи, застосування соціально-виховних заходів, покладення обов'язків, передбачених п.2 ч.3 ст.76 КК України.
З урахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, досудової доповіді, особи обвинуваченого ОСОБА_3 , обставини, яка пом'якшує покарання і відсутністю обставин, що обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, з врахуванням принципу справедливості, суд не вбачає підстав для застосування ст.75 КК України та призначає обвинуваченому покарання в межах санкцій ч.3 ст.185 КК України, та доходить висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства на певний строк, оскільки саме таке покарання на думку суду є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів.
До набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_3 обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його негайно під варту в залі суду.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з моменту фактичного затримання.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судової експертизи.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.371, 374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
До вступу вироку в законну силу обрати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», взявши його під варту негайно в залі суду.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 15 вересня 2020 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави (УК Слобідсь/мХар Слобідськи/24060300, код банку 37999680, Казначейство України (ЕАП), р/р UA548999980000031116115020005, код доходів 24060300, інші надходження) судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 6/623СЕ-19 від 22 березня 2019 року в розмірі 572 гривні.
Речові докази по справі:
- трубу для газо-водопостачання, виготовлену зі сталі, довжиною 9 метрів та 2 труби для газо-водопостачання, перерізані навпіл, виготовлені зі сталі, кожна довжиною 9 метрів, які належить потерпілому ОСОБА_5 та передані йому на відповідальне зберігання під розпису, залишити останньому.
Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1