17.09.2020
Справа № 642/4739/20
Провадження № 1-кс/642/1859/20
16 вересня 2020 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , старшого слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши винесене в кримінальному провадженні №12020220510001709 від 15.09.2020 року клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Караван Нововодолазького району Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працює, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,-
Слідчим відділом Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12020220510001709 від 15.09.2020 року, за ознаками складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.
Як зазначено у клопотанні, в ході досудового розслідування встановлено, що 15 вересня 2020 року, приблизно о 14 годині, ОСОБА_6 , знаходячись в підземному переході станції метро «Південний вокзал», побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_7 з мобільним телефоном у руках, після чого у нього виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, з метою незаконного збагачення за рахунок відкритого викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і усвідомлюючи обстановку, що перебуває в людному місці, ОСОБА_6 , діючи повторно, із корисних мотивів, підійшов до ОСОБА_7 та відкрито шляхом ривку вихопив з рук останнього його мобільний телефон марки «Pixus», після чого вибіг з переходу на Привокзальну площу. Потерпілий ОСОБА_7 побіг слідом, вигукуючи в голос прохання повернути майно, але ОСОБА_6 не реагував на прохання потерпілого. Потім ОСОБА_6 забіг у двір будинку АДРЕСА_3 , де викрадений мобільний телефон випав з кишені його шортів. Потерпілий ОСОБА_7 , наздогнавши ОСОБА_6 , попрохав останнього повернути мобільний телефон, на що ОСОБА_6 , продовжуючи свої злочинні наміри, не бажаючи повертати викрадене майно потерпілому, з метою утримання такого майна для звернення на свою користь, збив з ніг ОСОБА_7 , сів зверху та почав насильно утримувати потерпілого на землі, таким чином застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
У зв'язку із чим ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно.
16.09.2020 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України. Провину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушення ОСОБА_6 визнав повністю.
15.09.2020 року ОСОБА_6 було затримано в порядку ст.208 КПК України.
На обгрунтованість підозри ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні слідчим вказано на зібрані у кримінальному провадженні докази, а саме: а
-показаннями потерпілого ОСОБА_7 , який пояснив, що 15.09.2020, приблизно о 14.00 невідомий чоловік у підземному переході станції метро «Південний вокзал» у м. Харкові вихватив у нього з рук мобільний телефон «Pixus» та побіг через Привокзальну площу, по дорозі у нього випав викрадений мобільний телефон. Потерпілий наздогнав невідомого чоловіка, намагався забрати свій телефон, але ОСОБА_6 застосував до потерпілого фізичне насильство;
-показаннями свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що бачив, як невідомий чоловік 15.09.2020, приблизно о 14.00, у підземному переході станції метро «Південний вокзал» у м. Харкові , вихватив з рук його знайомого ОСОБА_7 мобільний телефон, та побіг з ним через Привокзальну площу. У дворі будинку невідомий чоловік застосував до ОСОБА_9 фізичне насильство.
-Оглядом місці події, проведеним 15.09.2020 за адресою: м. Харків, вул. Є.Котляра, 8/10, під час якого вилучений мобільний телефон «Pixus»;
-Речовим доказом - мобільним телефоном «Pixus» в корпусі біло-рожевого кольору;
-Пред'явленням осіб для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_7 , під час якого потерпілий впізнав ОСОБА_6 як особу, яка 15.09.2020 відкрито викрала у нього мобільний телефон «Pixus», застосувала до нього фізичне насильство;
-Пред'явленням осіб для впізнання за участю свідка ОСОБА_8 , під час якого свідок впізнав ОСОБА_6 як особу, яка 15.09.2020 відкрито викрала у ОСОБА_7 мобільний телефон «Pixus», застосувала до потерпілого фізичне насильство.
В обґрунтування клопотання слідчий та прокурор послалися на наявність ризику, передбаченого у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування таабо суду, знаходячись на волі, може незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, а також вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення, тому що він вчинив тяжкий злочин, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років, раніше судимий за вчинення тяжкого умисного корисливого злочину, судимість у встановленому порядку не знята та не погашена, під час випробувального терміну повторно вчинив тяжкий умисний корисливий злочин, що свідчить про те, що ОСОБА_6 на шлях виправлення не став, схильний до ведення злочинного образу життя, уявляє підвищену соціальну небезпеку.
Прокурор та слідчий клопотання підтримали.
Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, просили обрати більш м”який запобіжний захід.
Вислухавши сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши запобіжний захід. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Одночасно, слідчий суддя враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Караван Нововодолазького району Харківської області, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, раніше судимий 09.04.2019 Ленінським районним судом м. Харкова за ч.3 ст. 185 КК України, до 3 років позбавлення волі з випробувальним терміном на 2 роки, зі слів працює за трудовим договором у ТОВ «Жилбуд-1», не одружений, зареєстрований: АДРЕСА_1 , але за місцем реєстрації не проживає, проживає у орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , разом із цивільною дружиною, яка має малолітню дитину.
Однак, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи існування доведених прокурором ризиків, передбачених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність зазначених вище обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, ті обставини, що ОСОБА_6 інкримінований злочин вчинив у період іспитового строку, характер та обставини вчинення інкримінованого злочину, дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 13.11.2020 року.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Також, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
При цьому, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, слідчий суддя визначає заставу, в розмірі, визначеному п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 42040 грн., з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Вказаний розмір застави не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 376 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 13 листопада 2020 року.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_6 , тобто з 18-09 год. 15 вересня 2020 року.
Строк дії ухвали - до 13 листопада 2020 року.
Визначити суму застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 42040 (сорок дві тисячі сорок) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на Депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, до спливу терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_6 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 обов'язки передбачені ст. 194 КПК України: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1