17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 750/7800/17
адміністративне провадження № К/9901/20586/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Шевцової Н.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу №750/7800/17
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Литвиненко І.В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року, постановлену у складі головуючого судді: Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулось до суду із позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про зобов'язання закінчити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 750/2627/16-а від 19.07.2017 без застосування до відповідача стягнення виконавчого збору в розмірі 12800,00 грн на підставі частини дев'ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що постанова від 27.07.2017 ВП № 54379141 прийнята відповідачем із порушенням частини дев'ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIІІ (далі - Закон № 1404-VIІІ) та безпідставно стягнуто виконавчий збір, оскільки рішення суду було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 25 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що судове рішення по справі № 750/2627/16-а не було виконано боржником у повному обсязі до відкриття державним виконавцем виконавчого провадження, отже, необґрунтованим є посилання позивача на положення пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIІІ, а стягнення у постанові від 27.07.2017 ВП № 54379141 виконавчого збору здійснено на законних підставах.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2017 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подано касаційну скаргу.
6. Позивач у касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції, постанова якого залишена без змін апеляційним судом, не надано належної оцінки тим обставинам, що постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2017 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії з часу подання ним заяви про перерахунок пенсії - 24.02.2017 з урахуванням, серед іншого, одноразової грошової допомоги при звільненні, отриманої протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби. Враховуючи те, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби 25.06.2008 і одноразова грошова допомога виплачена йому у червні 2008 року, то позивачем при здійсненні перерахунку пенсії обґрунтовано не враховано суму вказаної грошової допомоги, оскільки дата її виплати не охоплюється періодом 24 місяців до дати звільнення особи, визначеним у судовому рішенні.
8. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилався на те, що оскільки позивачем добровільно було виконано рішення суду, а державним виконавцем по суті не вчинено жодних виконавчих дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, відтак, стягнення виконавчого збору є безпідставним.
IV. Позиція інших учасників справи
9. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не подав відзив на касаційну скаргу.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України як суду касаційної інстанції в адміністративних справах від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року.
11. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Бевзенка В.М. (головуючий суддя), Данилевич Н.А., Шарапи В.М.
12. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу 28 квітня 2020 року передано для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючий суддя), Радишевської О.Р., Шевцової Н.В.
13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 29 квітня 2020 року касаційну скаргу позивача прийнято до провадження.
14. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 15 вересня 2020 року справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 17 вересня 2020 року.
VI. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
15. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Деснянським районним судом м. Чернігова видано виконавчий лист від 19.07.2017 № 750/2627/17, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з часу подання ним заяви про перерахунок пенсії - 24.02.2017, з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, отриманих протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби.
16. У листі від 18.07.2017 № 1481 позивач повідомив ОСОБА_1 про те, що на виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.04.2017 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 року йому здійснено перерахунок пенсії.
17. Разом із тим, при проведенні Управлінням Пенсійного фонду перерахунку ОСОБА_1 пенсії не було враховано суму одноразової грошової допомоги при звільненні, а тому рішення суду було виконано боржником не у повному обсязі.
18. 27.07.2017 заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Ковалем В.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 19.07.2017 №750/2627/17.
19. У межах указаного виконавчого провадження державним виконавцем стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 12800,00 грн.
20. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 27.07.2017 № 54379141 отримана 03.08.2017 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
21. Зазначені обставини послугували підставою для звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до суду із позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
VIІ. Джерела права й акти їхнього застосування
22. Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-ІХ (у редакції, яка діє з 08 лютого 2020 року).
Пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення». Установити, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
23. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року до 08 лютого 2020 року).
Частина третя статті 3. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 9. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
24. Конституція України від 28 червня 1996 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIІІ (далі - Закон №1404-VIІІ; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з положеннями статті 26 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини п'ятої вказаної статті, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частина шоста статті 26 передбачає, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
За приписами частини першої статті 27 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 27 за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
З огляду на частину дев'яту статті 27, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Пунктом 9 частини першої статті 39 визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до частини першої статті 42, кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
VІІІ. Позиція Верховного Суду
26. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
27. Зміст викладених правових норм дає підстави для висновку про те, що умовою для стягнення виконавчого збору (за виключенням визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) є початок примусового виконання, відкриття якого здійснюється з огляду на відповідний виконавчий документ. При цьому виконавець одночасно із відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
28. Стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є обов'язком виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.
29. Аналіз положень Закону №1404-VIІІ та факт невиконання боржником судового рішення до відкриття виконавчого провадження дають підстави для висновку про те, що відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом та стягнення виконавчого збору не суперечить вимогам чинного законодавства.
30. В аспекті спірних правовідносин та їхнього правового регулювання колегія суддів Верховного Суду зазначає, що витратами виконавчого провадження є фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на поштову кореспонденцію, друк документів тощо). Такі витрати, на відміну від виконавчого збору, боржник повинен компенсувати незалежно від того, чи він виконав судове рішення у добровільному порядку.
31. У справі встановлено, що виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII, однак, рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження боржником виконано не в повному обсязі, що є підставою для стягнення державним виконавцем виконавчого збору.
32. Таким чином, правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем правомірно було прийнято оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору, заступник начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Коваль В.О. діяв на підставі та в межах своїх повноважень, тому вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору та скасування останньої не підлягають задоволенню.
33. З огляду на встановлені в цій справі обставини виконання боржником рішення суду не в повному обсязі і правове регулювання спірних відносин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що на дату відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за вказаним виконавчим документом. Як наслідок, у відповідача були всі законні підстави для прийняття оскаржуваної постанови про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області виконавчого збору.
34. Виходячи із законодавчих приписів та встановлених обставин справи в їх сукупності, Верховний Суд уважає, що доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованого висновку судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову.
35. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
36. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
IХ. Судові витрати
37. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення.
2. Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року в справі №750/7800/17 залишити без змін.
3. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: О.Р. Радишевська
Н.В. Шевцова