(про закриття провадження у справі)
16 вересня 2020 року
Київ
справа №9901/578/18
адміністративне провадження №П/9901/578/18
Верховний Суд у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
Суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
Секретаря судового засідання: Томах О.О.,
учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
представників позивача - Ауксутіс Е.С., Ніцос А.А.,
представника відповідача - не з'явився, належним чином повідомлений про розгляд справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та визнання протиправним і скасування рішення, -
21 травня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС), в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо здійснення оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту та зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України повторно здійснити оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту;
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді судді (том 1 арк. справи 1-3, 91).
В обґрунтування підстав позову зазначила, що оскаржуване рішення не містить посилань на визначені законом підстави та мотиви його ухвалення; прийнято з порушенням встановленої процедури визначення складу колегії, встановленої Положенням від 03 листопада № 143/зп-16; з порушенням вимог статей 91, 92 Конституції України, у зв'язку з встановленням додаткових критеріїв оцінювання, а також певних максимальних та мінімальних балів щодо кожного з показників, які не передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів»; зазначила, що з переліченого в розділі 1 гл. 6 Положення від 03.11.2016 року № 143/зп-16 «Визначення результатів кваліфікаційного оцінювання» відсутня можливість зрозуміти, спрогнозувати та оцінити кількість балів по кожній складовій. Решта доводів позовної заяви зводиться до незгоди з мотивами оскаржуваного рішення по суті виявлених ВККС порушень (том 1 арк. справи 1-3, 77-89).
В відзиві на позов відповідач зазначив про правомірність прийняття оскаржуваного рішення, оскільки за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Господарського суду Донецької області ОСОБА_1 набрала 551,6 бали, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв. ВККС керувалась тим, що суперечливий зміст наданих ОСОБА_1 пояснень, неподання документів на їх підтвердження, неодноразова зміна аргументації тих самих тверджень та відсутність ініціативи щодо їх додаткового обґрунтування, стали підставою для висновку про недостатнє сприйняття й утвердження суддею ОСОБА_1 фундаментальних засад доброчесності судді. Підстави для оскарження та скасування рішення ВККС, визначені у статті 88 Закону № 1402-VIII відсутні, тому у задоволенні позову слід відмовити (том 1 арк. справи 37-49).
Аналізуючи встановлені в цій справі обставини у зіставленні з обґрунтуванням позовних вимог та правовим регулюванням спірних відносин колегія суддів дійшла висновку, що звернення з цим позовом до суду зумовлено незгодою позивача власне з правомірністю прийняття Рішення ВККС, а позовні вимоги про визнання протиправними дії ВККС щодо здійснення оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту та зобов'язання ВККС повторно здійснити оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді, - є послідовними від перевірки рішення ВККС на відповідність дотримання процедурі його прийняття. Тому виокремити цю вимогу від Рішення Комісії за наслідками цього кваліфікаційного оцінювання (як правового акта, яким завершується цей «кваліфікаційний» процес) як самостійний предмет спору є неможливим.
В судовому засіданні позивач та її представники позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи. Вислухавши пояснення позивача та її представників, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Як встановлено судом, Указом Президента України від 23 січня 2012 року № 29/2012 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Господарського суду Донецької області (том 1 арк. справи 141-143).
За результатами проведеного ВККС кваліфікаційного оцінювання суддя ОСОБА_1 набрала 551,6 балів, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, тому 20 квітня 2018 року ВККС України на підставі статей 83-86, 93, 101, п. 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII прийняла рішення, яким вирішила:
- визначити, що суддя господарського суду Донецької області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займані посаді набрала 551,6 бала;
- визнати суддю господарського суду Донецької області ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді;
- рекомендувати Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення з посади судді господарського суду Донецької області ОСОБА_1 (том 1 арк. справи 50-55).
Згідно із частинами сьомою, восьмою статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) рішення ВККС України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом, а рішення ВККС України щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.
У цій справі предметом спору є спірне рішення, у якому Комісія, окрім іншого, внесла подання до ВРП про звільнення позивача з посади судді у зв'язку зі встановленою невідповідністю займаній посаді.
Якщо зважити на положення частини восьмої статті 101 Закону № 1402-VIII, то Спірне рішення, позаяк таке містить рекомендацію ВККС, може бути оскарженим після того, як його буде актуалізовано через рішення органу, який за законом вправі розглядати рішення з рекомендацією і ухвалювати за ним відповідне рішення. Встановлення законом такої умови не обмежує і не позбавляє права кожного, хто його має, на оскарження рішень ВККС до адміністративного суду, а лише визначає, з настанням якої події рішення ВККС щодо надання рекомендації можуть оскаржуватися в судовому порядку. З викладеного також висновується, що рішення ВККС про оцінювання є підставою для відповідної рекомендації про звільнення, тому обставини прийняття цього рішення повинні перевірятися судом лише після та разом з ухваленим рішенням ВРП за результатами такої рекомендації.
У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого самого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла раніше у справі № 9901/637/18, який сформулювала в постанові від 26 лютого 2020 року. У цій постанові з покликанням на наведені норми законодавства зазначила, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Водночас за змістом статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП.
Тобто вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар'єри судді, є обов'язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.
Разом із цим за нормами Закону № 1402-VIII (стаття 88) рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, суддя (кандидат на посаду судді) має право оскаржити до адміністративного суду. При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді, ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.
З огляду на те, що процедура кваліфікаційного оцінювання, підбиття її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього «кваліфікаційного» провадження.
Отже, зважуючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП і ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, передбачене частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП.
Ураховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/769/18 (провадження 11-728заі19).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Ужите в цій нормі формулювання «не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду за цими правилами не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, однак щодо них на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка обмежує таке звернення і відтерміновує судовий захист порушеного права до події, з настанням якої виникають відповідні для цього підстави. Для оскарження рішення ВККС щодо надання рекомендації такою подією чи фактором є рішення, ухвалене за відповідною рекомендацією.
Станом на час розгляду справи рішення ВРП за відповідною рекомендацією ВККС не прийнято.
Узагальнюючи наведене, спірне рішення з рекомендацією ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Донецької області є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду. Ці обставини унеможливлюють розгляд справи по суті спору на предмет його законності й обґрунтованості та є підставами для закриття провадження у справі.
Частиною першою статті 239 КАС України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. У цій справі такої потреби немає, адже мотивами для закриття провадження у справі стали не стільки порушення правил предметної підсудності, скільки передчасне звернення суб'єкта адміністративного права до адміністративного суду, якому за процесуальним законом підсудний цей спір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 239, 266, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та визнання протиправним і скасування рішення, закрити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала Верховного суду набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складений 16 вересня 2020 року.
Головуючий суддя Васильєва І.А.
Судді: Пасічник С.С.
Юрченко В.П.
Ханова Р.Ф.
Хохуляк В.В.